Персонал підприємства: характеристика, склад і структура, показники руху та використання персоналу підприємства.

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

КИЇВСЬКИЙ МЕХАНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ

ПРЕДМЕТНО-ЦИКЛОВА КОМІСІЯ ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни «Економіка підприємства»

на тему: «Економічна ефективність використання ресурсів і господарської діяльності підприємства»

Студентки ІІІ курсу групи ОВ12/1

напрямку підготовки

спеціальності

Немченко Олени Вячеславівни

Керівник: викладач економічних

дисциплін Чівіленко Л.А.

національна шкала____________

Члени комісії _______ ____________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_______ __________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________ _________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

Київ 2015

РОЗДІЛ І

(реферативна частина)

Капітальні вкладення підприємств.

Планування капітальних вкладень та економічна ефективність використання ресурсів і господарської діяльності підприємства.

На будь-якому етапі розвитку аграрних підприємств неможливо досягнути достатнього рівня їх розвитку без належної матеріально-технічної бази, спроможної забезпечити відповідний технологічний рівень виробництва, що становить гарант зростання продуктивності праці. У процесі використання основні фонди, які є кістяком і м'язами виробництва, зношуються. Фізичний і моральний знос основних виробничих фондів у частині будівель та споруд, машин і обладнання істотно зростає і з плином часу, і внаслідок інтенсивності їх використання. Це вимагає збільшення інвестицій на розвиток матеріально-технічної бази. У відтворювальному процесі пріоритет надається сільськогосподарській техніці, транспортним й іншим технічним засобам, котрі більшою мірою впливають на виробництво порівняно з будівлями та спорудами. Формування і відтворення технічного потенціалу сільськогосподарського виробництва в умовах його індустріалізації потребує значних коштів на придбання й використання основних засобів, освоєння передових технологій, інженерно-технічне забезпечення, виробниче обслуговування, підготовку та перепідготовку кадрів для роботи в нових умовах.

Необґрунтоване уповільнення оновлення технічних засобів гальмує розвиток виробництва аграрних підприємств, стримує зростання продуктивності праці, призводить до значного збільшення витрат на підтримання техніки в роботоздатному стані, збільшує частку морально застарілих машин. Своєчасно замінюючи фізично та морально зношену техніку новими продуктивними машинами, можна одержати необхідний приріст виробництва продукції з меншими витратами.

Своєчасне оновлення засобів виробництва - це одна з умов досягнення цінового паритету, еквівалентного міжгалузевого товарообміну. Проте в умовах переведення сільського господарства на індустріальну технологію, розширення дорожнього і водогосподарського будівництва, потужностей переробних галузей необхідно, водночас із раціональним формуванням технічних засобів, забезпечити також розвинуту мережу виробничих будівель і споруд, оскільки їх нестача знижує рівень використання матеріально-технічної бази загалом.

Роботоздатність та ефективне використання машин значною мірою залежать від матеріально-технічної бази: це ремонтні майстерні, пункти технічного обслуговування, споруди для зберігання машин і знарядь, складські приміщення тощо. Прискоренню заміни застарілих і фізично зношених об'єктів, машин, обладнання повинна сприяти обґрунтована відтворю-вальна політика, спрямована на визначення обсягів нового будівництва, реконструкції, технічного переозброєння, розширення будівель і споруд, інших елементів основних виробничих фондів. Для цього необхідні відповідні джерела фінансування відтворювального процесу, а саме - капітальні вкладення.

Капітальні вкладення - це матеріальні, грошові й трудові затрати на створення нових, а також на розширення, реконструкцію й модернізацію діючих основних фондів аграрних підприємств. У широкому розумінні слова під капітальними вкладеннями варто розуміти всі вкладення, пов'язані зі створенням, відновленням і приростом основних фондів. Отже, капітальні вкладення забезпечують як просте, так і розширене відтворення основних засобів.

За способом і залежно від функціонально-цільового призначення капітальні вкладення поділяють на виробничі й невиробнич і.

Капітальні вкладення виробничого призначення спрямовуються на відтворення й розширення основних виробничих фондів, пов'язаних безпосередньо з виробництвом продукції. До них належать затрати на придбання тракторів, комбайнів, сільськогосподарських машин і обладнання, робочої та продуктивної худоби, закладення багаторічних насаджень, а також на будівництво будівель і споруд виробничого призначення. Існує важлива вимога до капітальних вкладень виробничого призначення - їх концентрація і забезпечення збалансованості створюваної виробничої інфраструктури.

До невиробничих капітальних вкладень належать затрати, спрямовані в об'єкти соціальної інфраструктури підприємств. Це затрати на будівництво об'єктів житлово-комунального господарства та побутового обслуговування населення, закладів освіти, культури, охорони здоров'я, спорту й соціального забезпечення. Капітальні вкладення невиробничого характеру через створення і забезпечення належних побутових умов працівникам мають хоча й непрямий, але суттєвий вплив на кінцеві підсумки господарської діяльності аграрних підприємств.

Головна функція капітальних вкладень - відтворення основних виробничих фондів і фондів соціальної інфраструктури та всієї сукупності соціально-економічних умов життя й праці людини.

Капітальні вкладення, врешті-решт, матеріалізуються в основні фонди і є капітальними вкладеннями як такими до часу здання об'єкта в експлуатацію. На капітальні вкладення амортизація не нараховується.

Розрізняють загальну суму капітальних вкладень в об'єкт і питомі капітальні вкладення.

Питомі капітальні вкладення - це сума капітальних вкладень у розрахунку на гектар земельних угідь, на одне твариномісце чи одну голову худоби і на один центнер сільськогосподарської продукції.

Основні напрями капітальних вкладень аграрних підприємств такі:

v будівництво, реконструкція та модернізація об'єктів виробничого і невиробничого призначення (виробничих приміщень галузей рослинництва і тваринництва, майстерень, допоміжних цехів, лабораторій, житла, культурно-побутових об'єктів), у тому числі будівельно-монтажних робіт, закупівля обладнання, що входить у кошторис будівель;

v придбання тракторів, транспортних засобів, сільськогосподарських машин і обладнання, що не входять у кошторис будівель;

v на формування стада робочої й продуктивної худоби;

v заходи, спрямовані на поліпшення земель - проведення культурно-технічних й інших робіт;

v закладання садів, виноградників, ягідників, інших багаторічних насаджень;

v інші капітальні вкладення (затрати на проведення проектно-пошукових робіт).

Відтворювальна структура капітальних вкладень аграрних підприємств повинна відповідати вимогам виробництва і створювати сприятливі умови для розвитку окремих галузей. Досвід засвідчує, що найбільшу питому вагу в структурі капітальних вкладень мають затрати на будівництво об'єктів і виробничого, і соціального призначення, придбання техніки, транспортних засобів. Однак на їх структуру значно впливають спеціалізація та виробничий напрям підприємства. Якщо воно, наприклад, спеціалізується на виробництві зерна, то більшу частку становитимуть витрати на будівництво складів, зерносховищ, токів, придбання тракторів, комбайнів, а підприємство, спеціалізоване на виробництві продукції тваринництва, капітальні вкладення спрямує на будівництво тваринницьких приміщень, кормоцехів, складів кормів і продуктивну худобу.

РОЗДІЛ ІІ

Персонал підприємства: характеристика, склад і структура, показники руху та використання персоналу підприємства.

В економічній науці розрізняють поняття " трудові ресурси" і " персонал підприємства".

Під трудовими ресурсами спід розуміти частину населення працездатного віку, що має необхідні фізичні можливості, володіє знаннями і практичним досвідом для здійснення визначеної роботи в народному господарстві. До трудових ресурсів відносять як фактично зайнятих, так і потенційних працівників.

Персонал підприємства (кадри, трудовий колектив) - це сукупність працівників, що входять до його облікового складу.

Усіх працівників підприємства поділяють на дві групи:

- промислово-виробничий персонал, зайнятий виробництвом і його обслуговуванням;

- непромисловий персонал, зайнятий в основному в соціальній сфері діяльності підприємства.

За характером виконуваних функцій промислово-виробничий персонал (далі -ПВП) підрозділяється на шість категорій:

- робітники;

- керівники;

- фахівці;

- службовці;

- молодший обслуговуючий персонал;

- стажери (учні).

Робітники - це працівники, безпосередньо зайняті виробництвом продукції (наданням послуг), ремонтом, переміщенням вантажів, наглядом за роботою промислових агрегатів, налагодженням та обслуговуванням устаткування.

У залежності від характеру участі у виробничому процесі робітники, у свою чергу, поділяються на основних (виробляючих продукцію) і допоміжних (обслуговуючих технологічний процес). Окремо виділяють черговий та ремонтний персонал.

Керівники - особи з високою професійною підготовкою, безпосередньо зайняті управлінням виробничими процесами та підлеглими працівниками. Вони обіймають керівні посади на підприємств і в межах функціональних служб.

Фахівці - інженерно-технічні працівники, що виконують рядові функції управління, здійснюють технічне, організаційне, економічне керівництво виробничими процесами, а також організують діяльність промислово-виробничого персоналу. До цієї категорії відносяться інженери; економісти, бухгалтери, соціологи, юрисконсульти, нормувальники, технологи тощо.

Службовці — працівники, що здійснюють підготовку й оформлення документів, виконують адміністративно-господарську, фінансову, статистичну, обліково-бухгалтерську, інші функції обслуговування. До цієї категорії відносять діловодів, секретарів, друкарів, табельників, креслярів, копіювальників, архіваріусів, агентів тощо.

До категорії молодшого обслуговуючого персоналу відносять осіб, зайнятих обслуговуванням основного парку обладнання та устаткування, а також зайнятих обслуговуванням основних, допоміжних, чергових і ремонтних виробничих працівників. До цієї категорії відносять також прибиральників, двірників, гардеробників, охоронців, пожежно-вартову службу.

До категорії стажерів (учнів) зазвичай відносять осіб, які набувають практичних навичок оволодіння професією на конкретному підприємстві.