Дохідні активи - Тимчасові інвестиції

Це відношення вимірює в якому ступені " гарячі гроші" підтримують основні дохідні активи банку. Оскільки чисельник рівняння являє собою короткострокові чуттєві до зміни рівня процентних ставок кошти, надані переважно юридичним особам, то позитивне і високе значення залежності від великих кредитів припускає визначений ризик ліквідності. Щоб установити визначену норму або стандарт, використовується аналіз подібних груп. Для найбільших банків значення даного показника близько 50% не дивно, а для дрібних банків його розрахунок не завжди ефективний, тому що вони не мають багато великих зобов'язань і тримають великі суми коштів у тимчасових інвестиціях. Найчастіше в таких банків значення даного показника негативні.

У закордонній банківській практиці в останні роки широко використовують термін базових депозитів, що практично не зустрічається в українській банківській практиці в зв'язку з відсутністю серйозних досліджень в області пасивних операцій. Американські дослідники під терміном базові депозити розуміють не великі депозити (до 100 тис. діл.), вкладені середніми нефінансовими компаніями і приватними вкладниками. Базові депозити - це депозити, що залишаються в банку при будь-яких змінах економічної ситуації (тобто вони мало чуттєві до зміни рівня процентних ставок на ринку). Саме вони є фундаментом депозитної бази. Але як показує практика, як тільки довіра до банку втрачається, навіть такі депозити можуть бути вилучені. За закордонною методикою базові депозити визначаються як сума всіх депозитів мінус великі (понад 100 тис. діл.) термінові депозити.

Відношення базових депозитів до загальної суми депозитів характеризує ступінь стійкості депозитної бази до макроекономічних змін.

Базові депозити

Стійкість депозитної бази = —————————————

Всі термінові депозити

Також не менш важливим показником надійності і стабільності ресурсної бази комерційного банку є його процентна політика в області залучення ресурсів. Ця політика повинна укладатися в рамки двох протилежних граничних вимог: по-перше, рівень процентної ставки по депозитах (як терміновим, так і до запитання) повинний бути в достатній мірі привабливим для потенційних вкладників; по-друге, він не повинний різко підвищувати нижню границю процентної маржі між активними і пасивними операціями банку.

Можна зробити висновок про те, що більш стійкі у фінансовому відношенні банки, що піклуються про свою ліквідність і платоспроможність, пропонують відсоток по вкладах не вище средньогалузевого. Високий відсоток по строковим вкладам і депозитам фізичних і юридичних осіб свідчить у першу чергу про те, що комерційний банк володіє нестабільною ресурсною базою, недостатньою для ефективних кредитних вкладень. Такий банк намагається розширити і стабілізувати свої ресурси шляхом залучення депозитів, пропонуючи вкладникам підвищену процентну ставку. Але залучення ресурсів по підвищеній процентній ставці припускає і здійснення вкладень під більш високий відсоток, такі вкладення, як правило, більш ризикові, і вкладники замість прибутку можуть втратити і сам депозит у випадку банкрутства банку.

Однак, прибутковість і ліквідність банків не досягаються автоматично. Очевидним рішенням проблеми залучення дешевих і розміщення дорогих ресурсів є проведення такої політики банку, що може принести найвищий доход при розумному, з точки зору керівництва банку, рівні ризику. З одного боку, керівництво банку, акціонери зацікавлені в більш високих доходах, що можуть бути отримані за рахунок вкладення коштів у довгострокові проекти, цінні папери сумнівної якості, тощо. Однак, подібні дії неминуче серйозно погіршують ліквідність банку, необхідну при вилученні внесків.

Таким чином, при розробці і реалізації депозитної політики комерційні банки повинні дотримувати умови ліквідності балансу і враховувати наступні рекомендації:

• депозитні ресурси повинні бути погоджені по термінах і сумам з активними операціями;

• депозитні операції повинні проводитися з метою одержання банком максимального прибутку (поточного і перспективного);

• особливу увагу варто приділяти залученню коштів на термінові депозити (враховуючи ощадні вклади з фіксованими термінами);

• необхідно розширювати спектр депозитних операцій, надаючи додаткові послуги або пільги для збільшення кількості і розмірів внесків;

• доцільно створити в банку спеціальну систему контролю за припливом коштів і їх розміщенням.

Лекція 5. Склад та загальна оцінка активів банку

1. Визначення терміну “активи банку” і їх складу. Завдання аналізу та інформаційна база.

2. Методика визначення доходних активів банку.

3. Аналіз динаміки, складу обсягів і структури активів банку

4. Оцінка показника співвідношення активів та капіталу.

5. Аналіз дебіторської заборгованості та інших активів.

1. Активи банка – ресурси, що отримані та контролюються банком як результат минулих подій, які в майбутньому принесуть економічну вигоду виражену в отриманні грошових коштів; вигода може бути отримана шляхом використання активів для надання банківських продуктів (послуг) та покриття власних зобов’язань.

Склад активів:

· готівка в касі, банківські метали;

· кошти на кореспондентських рахунках, що розміщені в інших банках;

· надані позички;

· вкладення в цінні папери;

· дебіторська заборгованість;

· основні засоби та нематеріальні активи.

Завданнями аналізу активів банку є:

· оцінка динаміки, структури та якості активів

· проведення аналізу кредитної та інвестиційної діяльності;

· аналіз дебіторської заборгованості;

· узагальнююча оцінка діяльності банку по використанню ресурсів банку та шляхи її оптимізації.

Інформаційною базою для аналізу активів є дані балансу та аналітичного обліку.

2.Види банківських активів.

1. Виділяють наступні групи активів за ступенем ліквідності:

· високоліквідні активи (готівка в касі, банківські метали, цінні папери органів виконавчої влади);

· ліквідні активи (кошти розміщені в інших банках, вкладення в цінні папери, стандартні позички);

· низько ліквідні активи (пролонговані позички, дебіторська заборгованість);

· неліквідні активи (прострочена та сумнівна заборгованість);

· квазіактиви (нараховані та прострочені доходи).

Первинні резерви ліквідності – активи, що можуть бути у будь-який момент використані для надання позичок, погашення зобов’язань або інших операційних потреб банку (готівкові кошти, кор. рахунки, кошти на рахунках обов’язкових резервів). Не приносять доходу.

Вторинні резерви ліквідності – активи, що у максимально стислі строки та з мінімальними втратами (або без них) можуть бути трансформовані у грошові кошти, їх призначення – поповнення первинних резервів. Приносять доход. Склад: високоліквідні цінні папери, короткострокові позички.

Активи первинної та вторинної ліквідності (368) – готівкові кошти, банківські метали, кор. рахунки, депозити в інших банках, боргові цінні папери на продаж та інвестиції, в т. ч. державні, надані позички (зі строком погашення до 31 дня).

2. За формою функціонування:

o матеріальні – основні засоби, незавершені капітальні вкладення, обладнання, тощо;

o нематеріальні – права на користування, авторські права, права на ТМ, брокерські місця, програмне забезпечення, репутація підприємства;

o фінансові активи – каса, кор. рахунок, цінні папери, КП, дебіторська заборгованість.

4. За здатністю приносити доход:

Активи робочі – кошти банку, що приносять доход. Склад: готівкові кошти та банківські метали, на кореспондентському рахунку, депозити в інших банках, кредитні та інвестиційні вкладення за вирахуванням відповідних резервів та дисконтів. Відповідає терміну операційні активи.

Активи процентні – ті, що приносять процентний доход (розміщені депозити, надані позички, за цінними паперами у торговому портфелі, на продаж та до погашення за вирахуванням відповідних резервів та дисконтів).

Доходні активи – можуть ототожнюватися як з доходними так і з процентними активами.

Активи чисті – 1. Загальними активами за вирахуванням КА рахунків, розрахунків між філіями, витрат майбутніх періодів, збитків, використання прибутку, власних викуплениї акції. 2. Сукупність майнових цінностей, сформованих за рахунок власних коштів. А – З.

Іммобілізація – вкладення в основні фонди, нематеріальні активи, а також участь в капіталі інших організацій та установ.

3. Структура активу балансу може суттєво різнитися у різних банків в залежності від орієнтації бізнесу, ринкових умов, складу клієнтури, тощо. Склад балансу є результатом прийнятих рішень відносно активів та пасивів та управління ризиком..

Аналіз динаміки, складу обсягів і структури активів банку проводиться за допомогою побудови аналітичної таблиці. Така таблиця складається за даними балансового звіту. 1. Високоліквідні вкладення є найменш ризикованими, але в той же час не приносять процентного прибутку. Необхідність таких вкладень зумовлена нормативами обов’язкового резервування та ліквідності. Причини змін ВЛА: перегляд нормативів (НБУ та внутрішньо банківських), зміни в структурі пасивів. 2. Зміни розміру та складу кредитного портфелю дають змогу визначити напрямки банківської діяльності. Якщо питома вага КП зросла і наближається до 65-70%, то необхідно в ході подальшого аналізу виявити, в якій мірі системи управління кредитним ризиком відповідають збільшенню обсягів кредитних операцій. Крім того, таке зростання означатиме зміни в інших галузях ризику. 3. В умовах розвинутих фінансових ринків зростання банківських інвестиційних портфелів відображає зростаючу орієнтацію банку на нетрадиційні операції. З точки зору управління ризиком це означатиме заміну кредитного ризику ринковим. 4. Збільшення вкладень в ОЗ може: а). означати розширення філіальної мережі; б). бути результатом стягнення застави (до 1 року, щоб запобігти навмисному вкладенню коштів у нерухомість, оскільки така ситуація не відповідатиме сутності банківського бізнесу).

Таблица

Анализ состава, динамики и структуры активов банка.

4. Аналіз відносних показників.

Для більш аналізу активів банку доцільно використовувати відносні показники. Окремі статті активу балансу банку можуть співвідноситися між собою, з підсумком балансу та зі статтями пасиву балансу. Розглянемо коефіцієнти найбільш розповсюджені в практиці фінансового аналізу.

1. Питома вага ВЛА у ЗА: 10-15%. В окремих країнах за умови існування розвинутого фінансового ринку 3-10%

2. Питома вага ЛА у ЗА: 15-20%. В окремих країнах за умови існування розвинутого фінансового ринку 10%.

3. Співвідношення високоліквідних та робочих активів: 20%.

4. Коефіцієнт працездатності активів: РА/ЧА

РА – робочі активи (кор. рахунки, МБК та МБД, цінні папери, кредитний портфель)

ЧА – чисті активи (ЗА – МФР – витрати майбутніх періодів – збитки – використання прибутку – власні викуплені акції).

Характеризує, в якій мірі банк використовує наявні ресурси для отримання доходу. 80-85% у стабільних умовах роботи фінансових ринків.

Крім того, доцільно розрахувати питому вагу окремих складових РА у їх загальному підсумку.

5. Коефіцієнти кредитної експансії:

5.1. КП (крім МБК)/ ЧА.

Показує, яка частка активів спрямовується на кредитування.

Агресивна кредитна політика: більше 0, 5; оптимальна: 0, 3-0, 5; стримана: менше 0, 3.

5.2. КП (крім МБК)/Кл. База (кошти клієнтів).

Показує, яка частка клієнтських коштів спрямована на кредитування.

Агресивна кредитна політика: більше 0, 8-1, 2; оптимальна: 0, 5-0, 8; стримана: менше 0, 5.

Втім, необхідно враховувати й інші фактори: наприклад, консервативна кредитна політика може бути наслідком не тільки обережності банку, але й відсутності надійних позичальників за умови несприятливої економічної ситуації.

6. Мультиплікатор банківського капіталу: ЗА/БК 5-10. Чим більший показник, тим активнішу політику по залученню та розміщенню коштів проводить банк.

7. Співвідношення капіталу та іммобілізації: БК/І (вкладення у ОЗ та НМА, асоційовані та дочірні компанії). Якщо менше 1, то це означатиме вкладення строкових коштів клієнтів у безстрокові активи, що негативно відіб’ється на ліквідності (можливо платоспроможності) та доходності банку.

Лекція 6. Аналіз кредитної діяльності банку

1. Завдання аналізу та інформаційна база.

2. Аналіз динаміки, складу обсягів і структури кредитного портфелю.

3. Аналіз якості кредитного портфелю.

1. Кредитна діяльність банку – це діяльність з надання клієнтам грошових коштів у тимчасове користування на умовах платності та строковості, а також надання гарантій, авалів, поручительств, розміщення депозитів, факторинг, лізинг, врахування векселів.

Основні завдання аналізу кредитної діяльності:

· аналіз складу, структури та динаміки кредитного портфелю.

· оцінка дотримання банком основних принципів внутрішньої кредитної політики та виконання вимог НБУ;

· вивчення руху позичок;

· визначення ступеню диверсифікації кредитного портфелю;

· оцінка забезпеченості позичок;

· аналіз якості активів.

3. Аналіз динаміки, складу обсягів і структури кредитного портфелю банку проводиться за допомогою побудови аналітичної таблиці. Така таблиця складається за даними балансового звіту.

Таблица

Анализ состава, структуры и динамики кредитного портфеля банка.

Лекція 7. Якісний аналіз кредитного портфелю

1. Методи оцінки кредитного ризику.

2. Методика формування та використання резерву за кредитними операціями.

3. Нормативи кредитного ризику.

Таблица.

Анализ качества кредитного портфеля банка.