Проектування пружинної підвіски

Якщо ж пружним елементом є циліндрична пружина, то її середній діаметр D_ср, м, обирають виходячи з умов її розміщення в підвісці. Потім знаходять діаметр d дроту, з якого цю пружину слід виготовляти:

, м,

де P_пр - стискуюче зусилля, Н (P_пр=Z_дин);

[ t ]=100 МПа - допустимі напруги кручення.

Число робочих витків пружини

,

де f=f_дин + f_ст;

G - модуль зсуву (для сталі G=85 ГПа).

Повне число витків пружини n_п = n_p + (1, 5...2, 0).

Якщо підвіска торсіону, то діаметр круглого торсіону знаходять за виразом:

, м,

де M_кр = Z_динh_в - момент, який закручує торсіон, Н м;

Z_дин - динамічне навантаження підвіски, Н;

h_в - довжина важеля торсіону, м;

[ t ] = 1000...1050 МПа - допустимі напруги кручення торсіону.

Кут закручування торсіону:

, град,

де l - робоча довжина торсіона, м (обирають із конструктивних міркувань);

I_p = (pd⁴)/32 - полярний момент інерції перерізу торсіона, м⁴.

Кут закручування не повинен перевищувати 15° на 1м довжини.

Діаметр d_ш і довжину l_ш шліцьових кінців обирають виходячи з того, що d_ш=(1, 2...1, 3)d, діаметри шліцьових кінців торсіона приймають різними, тобто d_ш1 ¹ d_ш2.

Напруги в пластинчастому торсіоні визначають за виразом:

,

де h та b - довжини відповідно більшої і меншої сторін перерізу торсіона;

n_л - кількість листів (пластин) у торсіоні.

Обчислені значення напруг не повинні перевищувати 900 МПа.

Основні параметри і приєднувальні розміри амортизатора вибирають з ГОСТ 11728-73.