Травостан дернини або трав’яний покрив.

Лекція.

Розділ 1. Газонознавство.

Тема: Газонна дернина, її біоморфологічна і функціональна характеристика.

План

1.Травостан дернини або трав’яний покрив.

2.Несуча можливість дернини. Стійкість дернини.

3. Методи визначення якості газоноутворюючих трав і газонних травостанів. (с.в.)

Література:

Лаптев А. А. Газоны. - Киев; Наукова думка, 1983. - 176 с.

Лаптев А. А., ГлазачевБ. А., Маяк А. С. Справочник работника зеленого строительства. - Киев: Будівельник, 1984. 152 с.

Рубцов Л. И., Лаптев А. А. Справочник по зеленому строительству - Киев- Будівельник, 1971.-341 с.

Тихонов В.I., Петренко В.Ф., Садова В. А. Озеленення міст і селищ. Київ- Будівельник, 1990. - 208 с

Хессайон Д.С. Все о газонах. - М: Кладезь. 1997. 128 с.

Травостан дернини або трав’яний покрив.

Газонні травостани в надземній і підземній частині розвивають єдиний феномен - дернину. Дернина - це верхній шар ґрунту густо зарослий травами і переплетений їх коренями і кореневищами, що знаходяться в симбіозі з ґрунтовими мікроорганізмами. У вертикальному розрізі дернина поділяється на три горизонти: травостій, власне дернина (дерновий волок + дерновий пласт) і основа дернини (мал. 1).

Травостій дернини, або трав'яний покрив, утворюється надземними органами рослин, він формується з укорочених вегетативних пагонів і листя, що створює суцільною зімкнутий, зелений килим. Основними якісними показниками газонного травостану є: його будова або щільність (густота пагонів на одиницю площі); зімкнутість або рівномірність розприділення рослин по поверхні ґрунту; висота травостану. Всі ці якості визначаються біоморфологічними ознаками видів і життєвих форм рослин, що створюють даний травостій, а також еколого-географічними і грунтово-кліматичними умовами середовища і агротехнікою створення травостанів.

Власне дернина характеризується потужністю розвитку і характером розподілу в ґрунті підземних органів рослин, тобто коренів, кореневищ і підземних частин пагонів. Залежно від розподілу цих органів в ґрунті власне дернина ділиться на два під горизонти: дерновий войлок і дерновий пласт. Дерновий войлок розташований в поверхневому шарі ґрунту; він дуже густо переплетений живими і мертвими коренями, кореневищами і підземними пагонами, а також зачатками нових рослин, що дійсно нагадує войлок. Колір цього шару чаще бурий, коричневий. Перехід в низлежачий горизонт поступовий. Щільність дернового войлока звичайно від 1 до 8 см (10-12); органічна частина в ньому переважає над мінеральною. Часто дерновий войлок виражений слабо або повністю відсутній. При морфологічному описі ґрунту цей горизонт (Ао) часто носить загальне найменування «над ґрунти».

Дерновий пласт розташований безпосередньо під дерновим войлоком. В ньому зосереджена головна маса живих коренів і кореневищ рослин і тут завжди ґрунтова мінеральна маса переважає над органічною масою підземних органів рослин. По суті дерновий пласт представляє частину, іноді значну гумусного (перегнійного) шару ґрунту; він темніший, ніж дерновий войлок. Щільність дернового пласта звичайно не превищує 20-30 см.

Основа дернини являє собою ґрунтовий горизонт, що підстиляє дерновий пласт, в ньому знаходиться значно менша частина живих коренів; кореневища сюди не проникають. Тому основа дернини являється завжди менш зв'язаною ґрунтовою масою, але щільнішою по будові ніж дерновий пласт і тим більше дерновий войлок. З цього виходить, що дернина формується при взаємодії трьох складових: видового складу травостану, кількості і біоморфологічного характеру підземних органів рослин, характеру і складу ґрунту. Всі ці три чинники знаходяться під постійним впливом агрокліматичних умов, що регулюють хід і напрям взаємодії між ними і агротехнікою утримання газонів. Газонна дернина володіє деякими експлуатаційно-механічними властивостями, що характеризують її витривалість до різних навантажень і несприятливим умовам, а особливо: опором на розрив; несучою здатністю або сопротивністю до продавлювання; зносостійкістю, у тому числі стійкістю до частих скошувань травостою, до толочення; стійкістю до розмикання і пилі; стійкістю до старіння і виродження.

Мал. 1. Вертикальний розріз дернини:

а - травостан;

б - дерновий войлок;

в - дерновий пласт (власне дернина);

г -основа дернини (по Міщенко, 1950)

Опір дернини на розрив. Він вимірюється в кг/см². Нижче приводяться показники опору глинистої і піщаної дернини на розрив (мал. 4). В опорі глинистої дернини на розрив при малій вологості рослинна частина (травостій і корневая система) приймають на себе до 40% загального опору, а після деякої межі вологості (35%) ґрунтова частина втрачає опір і навантаження переходить тільки на рослинну частину. В піщаній дернині, внаслідок незв'язаності складаючих її ґрунтів, навантаження на розрив повністю сприймає тільки рослинна частина (при будь-якій вологості). Приведені дані свідчать про те, що міцність дернини на розрив залежить від механічного складу ґрунту; при цьому ніж ґрунт важчий, тим міцність на розрив вища при відомій вологості. Раніше рядом дослідників була встановлена позитивна корелятивна залежність між густиною травостою, з одного боку, кореневою масою і міцністю дернини на розрив з інший (Смелов, 1943, 1946 1948, 1950, 1966; Шайн, 1946, 1948 1956; Шалит, 1950, і ін.).

Ми вивчали міцність дернини на розрив в сполученні з густиною травостану і його загальною декоративністю залежно від видів газонних трав і травосумішів. При цьому було встановлено, що показник густини пагонів на одиницю площі або продуктивність пагоноутворення газонних трав позитивно корелює з міцністю дернини на розрив і декоративністю газонних травостанів також життєвістю цінопопуляцій газонних культур фітоценозах (Лаптев, 1976, 1978, 1979).

Вологість, %.

Мал. 2. Опір глинистої(І) і піщаної (2) дернини на розрив, залежно від вологості ґрунту (по Міщенко, 1950)