Методика роботиз казкою

Казки використовуються в усіх вікових групах.¹ Оскільки казки різні за змістом, за сюжетом, різняться композиційною будовою, методика їх використання у різних вікових групах також специфічна. Казки повинні насамперед відповідати віковим особливостям дітей. Тут доречним буде застереження І.Франка: «Гола, повна правда життя — то тяжка страва. Старші можуть заживати її, вона для них смачна і здорова. Але дітям не можна давати її так, як старшим, треба приготовлювати її в ріденькім стані, в образках, у байках. І вони так приймають її».²

Дітям раннього та молодшого дошкільного віку доступні

¹ Див. Богуш A.M. Лисенко Н.В. Українське народознавство в дошкільному закладі. -К.: Вища шк., 2002. -С. 102-110.

* Франко І. Коли ще звірі говорили: Казки для дітей // Повне зібр. творів: У 50 т. -Т.20.-С. 170.

казки «звіриного епосу», про тварин, оскільки вони «...заставляють їх сміятися й думати, розбуджують їх цікавість та увагу до явищ природи, але не розбуркують молоду фантазію дивоглядними образами заклятих замків, царів, розбійників, драконів та демонів, не тривожать молодого чуття страшними трагічними пригодами та незрозумілими для дітей відносинами обох полів».¹

Дітям середнього дошкільного віку, крім казок «звіриного епосу», доступні чарівні казки. Ну, а старші дошкільники вже спроможні зрозуміти та вислухати будь-яку казку.

В.Сухомлинський дійшов висновку, що складовою частиною виховання дітей повинно бути розповідання, читання, слухання, драматизування та інсценування казок: «Казки ви­ховують любов до рідної землі вже тому, що вони творіння народу».²

У дошкільному закладі пропонуються такі види занять з казкою:

- читання (авторських, віршованих) казок;

- розповідання народних казок;

- театралізація-розігрування та показ казки вихователем;

- драматизація-розігрування в ролях знайомої дітям казки;

- відтворення характерних рис його героїв;

- інсценізація — точне й послідовне відтворення змісту казки дітьми з допомогою костюмів, різних атрибутів, декорацій;

- ігри за сюжетами знайомих казок;

- показ казок через проекційні ліхтарі (діафільми);

- перегляд казок у телепередачах, кінофільмах;

- ритмізування — ритміко-речитативна розповідь на одній ритмічній кривій, з однією інтонацією;

- узагальнювальні бесіди на теми: «Моя улюблена казка»,

«В гостях у казки», «Казка в гостях у дітей»;

- тематичні розважальні заняття: «Казки бабусі Орисі», «Казка дідуся Панаса», «Вам казка, а мені бубликів в'язка»;

- дидактичні ігри: «З якої казки герой?» (або «З якої казки я прийшов?»), «Добери картинку», «Подорож у дивовижний світ казок», «Лист дідуся-казкаря»;

- переказування знайомих казок дітьми;

- бесіди на морально-етичні теми за змістом казок;

- самостійне складання дітьми казок;

- бесіди за змістом казкових ілюстрацій та репродукцій художніх картин на казкові сюжети;

'Так само. - С 74.

^г Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. - К.. 1970. - С. 154.

- свято казки у дошкільному закладі.

Так, уже на другому році життя дітей вчать розуміти зміст коротеньких казок («Ріпка», «Коза-дереза»), використовуючи унаочнення (ілюстрації, фланелеграф, ляльковий, картонний театри); залучають до показу окремих дій казкових героїв, стимулюють висловлювання дітей (наслідування, повтори).

На третьому році життя дітей спонукають до відтворення змісту казок за допомогою запитань вихователя, залучають до ігор-драматизацій та театралізованих ігор за змістом добре знайомих казок у музичному супроводі, з нескладними атрибутами (хусточкою, шапочкою, хвостиком); 'показують різні види театрів за змістом знайомих казок. На четвертому році життя дітей вчать розуміти казки без унаочнення, запам'ятовувати та відтворювати повтори («котиться-котиться...», «стукає-грюкає...»), образні вирази («вовчику-братику»); передавати зміст знайомих казок, розповідати за змістом ілюстрацій; упізнавати героїв у знайомих казках, висловлювати своє ставлення до них. Залучають дітей також до ігор-драматизацій та інсценування художніх творів.

На п'ятому році життя дітей ознайомлюють з чарівними й соціально-побутовими казками. Вчать впізнавати й визначати казкові елементи, зачини, кінцівки, повтори, давати оцінку діям та вчинкам героїв; відповідати на запитання за змістом казок, самостійно розповідати та переказувати знайомі казки. Дітей цієї групи спонукають до самостійної організації ігор-інсценізацій за змістом добре знайомих казок, вчать дотримуватися відповідної інтонації, тембру, сили голосу. Залучають дітей до показу окремих дій у театральних виставах, іграх у «театр», інсценування казок. Дітей старшого дошкільного віку продовжують ознайом­лювати з новими чарівними та соціально-побутовими казками. Вчать сприймати виразні засоби казки: фантастичні перетворення, чарівні речі, іносказання, афористичність мови, пісеньки, зачини, кінцівки; розуміти, що казка — це вигадка, фантастика, олюднення тварин, явищ природи. Діти вже мають знати напам'ять кілька зачинів, кінцівок «докучливих» казок; самостійно розповідати у вільний час зміст знайомих казок, переказувати їх; висловлювати своє ставлення до героїв, оцінювати їхні вчинки; впізнавати назву казки за описом героїв, ілюстраціями та уривками з тексту казки.

Старші дошкільники мають вміти самостійно розігрувати сюжети знайомих казок в іграх-драматизаціях та театралізованих іграх (добирати атрибути, розподіляти ролі тощо).

Дітей залучають до участі в драматичних гуртках, показу різних театралізованих вистав за змістом казок, виготовлення костюмів, атрибутів, декорацій.

Перш ніж прочитати чи розповісти дітям казку, потрібно добре підготуватися: кілька разів уголос її прочитати, дотримуючись засобів інтонаційної виразності. Робота над мистецтвом художнього читання, за словами Е.Фльориної, має стати професійним обов'язком кожного вихователя. Народ склав казку, письменник її записав, а донести її зміст до свідомості дитини — обов'язок вихователя.

Для того щоб вплинути па почуття дітей, їхні переживання, вихователь заздалегідь докладно аналізує казку, добирає найвдаліші засоби виразного читання або розповідання (інтонації, розстановка пауз, логічні наголоси), виробляє чітку і правильну вимову кожного слова, фрази, речення.

Уміння розповідати казку — досить важлива педагогічна вимога. Одна й та сама казка в різних оповідачів може сприйматись неоднаково. Не можна розповісти чи прочитати казку без емоційного вираження її змісту.

Вихователь, готуючись до розповідання казки, має добре запам'ятати текст, щоб дослівно передати зачини, повтори, пісеньки, образні народні вирази. Слід визначити, які слова, фрази потребують уточнення, пояснення, продумати прийоми, час і місце їх пояснення. Слід продумати й наочність. До заняття можна підготувати добре ілюстровані дитячі книжки, набір картинок до тексту казки. Іноді необхідно підготувати й дітей до розуміння твору — його змісту, лексики, образів. Наприклад, перед тим як розповісти казку «Козенята і вовк» у міських умовах, враховуючи те, що більшість дітей молодшої групи не бачила живої кози і не мають чіткого уявлення ні про козу, ні про козенят, вихователька має розглянути з дітьми (за день-два до розповіді казки) картину «Коза з козенятами», дати відповідні іграшки.

Для повноцінного сприймання дітьми літературного твору потрібно створити спокійну обстановку. Дітей посадити так, щоб вони бачили виховательку, а вона бачила всіх. Дітей молодшої і середньої груп доцільно посадити півколом у два ряди, а дітей старшої групи — за столами, обличчям до вихователя. В молодшій і середній групах дошкільного закладу пропонується така структура заняття:

/. Початок заняття (вступна бесіда, розглядання наочності, загадка, розповідь вихователя).

2. Розповідання казки. Уточнення та пояснення окремих слів, виразів. Розглядання ілюстрацій.

3. Коротка бесіда за змістом казки.

4. Виведення морального правила. Прислів'я.

Хоча можуть бути й інші структурні варіанти занять. Наприклад:

Молодша група. Тема: Розповідь української народної казки «Колобок*. Моделювання. Лексичні вправи.

Поради до організації: Індивідуально-груповий тип організації дітей.

Мета: сприяти емоційно активному сприйняттю казки, вчити брати участь у розповіді, підвести до моделювання за кольором. Вчити відповідати на запитання вихователя двома-трьома реченнями. Збагачувати словник словами-назвами тварин (ведмідь, заєць, лисиця, вовк), прикметниками, які означають особливості характеру та ознаки істот (красивий, смачний, хитра, сердитий, великий). Матеріал: книжка-картинка, іграшка колобок, театр пальчиків; предмети-замісники.

Хід заняття. Знову до нас завітав Колобок. Приніс цікаву казку (вихователь показує книжку).

- Хто знає, як вона називається? Послухайте казку. Хто знає її, той може мені допомагати.

Після розповіді казки: - Ось який Колобок! Покажіть, як його бабуся пекла (діти виконують рухи і повторюють за вихователем «Я по коробу метений, на яйцях спечений...»).

- Який Колобок вийшов? (Вихователь проговорює якості, спонукаючи за ним повторювати: красивий, круглий, гарячий, смачний).

Вихователь пропонує дітям роздивитися книжку й заохочує до вимовляння речень про деякі епізоди казки, звертає увагу на різні фігурки, які лежать на столах:

- Давайте побудуємо казку про Колобка. Це буде хатка (вихователь бере квадрат), потрібно зробити дах. Покажіть, де наш Колобок? (діти вибирають жовте коло).

- Покотився Колобок і зустрів зайчика. Яким буде зайчик? (сіре коло, бо зайчик теж сіренький). Аналогічно діти викладають модель казки, проговорюють діалоги героїв.

Далі вихователь пропонує погратися в казку про Колобка за допомогою театру пальчиків.

Молодша група. Тема: Розповідь української народної казки «Рукавичка».

Мета: вчити дітей емоційно сприймати зміст казки,

запам'ятовувати дійових осіб і послідовність дій завдяки методу моделювання. Поширювати словник образними поетично-художніми виразами (лисичка-сестричка, зайчик-побігайчик, мишка-шкреботушка, звуконаслідувальними словами (гуп-гуп, скрек-скрек, тук-тук). Підвести дітей до усвідомлення значення слова «лапанчик», вправляти у використанні засобів інтонаційної виразності, заохочувати до спілкування за темою казки. Матеріал: аркуші-заготівки, олівці; різнокольорові кола, книжка-картинка, фланелеграф.

Хід заняття: —Діти, послухайте українську казочку «Рукавичка» (Розповідь казки вихователь супроводжує показом фланелеграфу).

- Ось скількох звірів вмістила рукавичка^ Давайте порахуємо, скільки їх. Пригадайте, хто був першим? Як її звали? Мишка-шкреботушка, лапками шкребе, ось так і назвали.

- Розкажіть, як прийшла жабка-скрекотушка? Ось хто? І запитує...? А мишка каже... Тоді жабка і просить... І стали...

- Далі хто прибіг? Чому про зайчика кажуть «лапанчик»? Так, бо довгі лапки в нього.

- Пригадайте, як просилася в рукавичку лисичка, що вона казала?

- Що відповідали їй звірі? Вихователь допомагає дітям побудувати відповідь-висловлювання.

- Хто ж самий величезний прийшов проситися до рукавички? Покажіть, як він ревів.

- Розкажіть, як дід забрав рукавичку. Побачив... І пішов у ліс... Побачив собака... що? А звірі, що зробили? Хочете погратися в цю казку? Зробіть свої рукавички.

Ось на аркуші у нас є рукавичка. Хто прийшов першим? Яка мишка? Хвостата. Намалюємо їй хвостика. Друга - жабка, в неї рот великий, ось ми його так і намалюємо, наче вона посміхається. Отже, вона яка? (весела). Вихователь допомагає дітям визначити кожного героя: вухастик, руденька, зубастий, великий.

Якщо діти не втомилися, вихователь пропонує пограти в казку за допомогою іграшок чи театру пальчиків, допомагає розіграти діалоги. Заняття повільно переходить в творчу гру.

Середня група. Тема: Казка про котика і півника. Розповідь казки.

Інтонаційні вправи. Творчі завдання.

Поради до організації: найбільш вдалий тип організації дітей - індивідуально-груповий (4-8 дітей). Пріоритет віддається інтонаційним вправам.

Мета: продовжувати вчити дітей уважно слухати казку, емоційно сприймати її образний зміст, запам'ятовувати слова і пісеньки, інтонаційно виразно їх передавати, відтворювати під час виконання творчих завдань. Збагачувати словник образними, художньо-поетичними виразами (котико-котино, півник-гребінець, лисичка-сестричка). Тренувати дітей в інтонаційно виразному мовленні: міняти голос за героями, повторювати пісеньки. Вчити повторювати діалоги героїв казки під час театралізації. Матеріал: іграшки: хатка, котик, півник, лисичка; квадрат і трикутник.

Хід заняття. Вихователь демонструє іграшку-хатку. Пригадайте, як вона називається в казках: (теремок, хатинка, будиночок). Відгадайте загадки і дізнаєтеся, хто живе в цьому будиночку.

Хто з хвостиком і вушками,

У кого лапки з подушками,

Як ступає, ніхто не чує? (кіт)

Шия жовта, хвіст зелений,

Борода — як маків цвіт.

Ходить він по садку

І співа: «Ку-ку-рі-ку!» (півник)

Послухайте уважно казку про півника й котика, потім скажете, хто сміливий і хитрий, а хто хитрий та лукавий. Вихователь виразно розповідає дітям казку, підтримуючи хорове приспівування пісеньки півника, лисички. Після розповіді вихователь спонукає дітей до обговорювання казки:

- Хто в казці сміливий і хитрий? Як ви це зрозуміли? Розкажіть.

- Про кого можна сказати, що він хитрий і лукавий? Чому ви вважаєте, що це лисичка? (Вихователь допомагає побудувати відповідь послідовно, зв'язано).

- Котик захищав півника. Як ви зрозуміли, чому? Який був півник?

- Розкажіть, як лисичка хотіла забрати півника? Що вона йому казала? Яким голосом? (хитрим, лагідним). Вихователь пропонує дітям тренуватися говорити так, як лисичка; домагається зв'язної відповіді, використовуючи прийом вставлення.

Далі вихователь пропонує взяти іграшки й погратися в цю казку.

- Давайте уявимо, наче ми показуємо мультфільм. Перша картина - котик іде в ліс і наказує півнику (вихователь тренує

виразність інтонації при промовлянні діалогу). Друга картина -лисичка підманює півника? (Далі діти по черзі розповідають за ролями).

Якщо діти зацікавлені казкою, можна запропонувати їм гру з предметами-замісниками. Звертаючи увагу на квадрат і трикутник, вихователь уточнює, скільки дійових осіб в казці, що або кого можна визначити за допомогою квадрата. Вислухавши відповіді дітей, вихователь вирішує, що це буде хатка котика і півника. Кого ж можна визначити за допомогою трикутника? Після обговорення, пропонує обійтись одним трикутником, повертаючи його на різні боки:

- Якщо я так поставлю, то на кого схоже? (вершиною в бік)

- А як зробити, щоб вийшов півник? (вершиною вгору)

- А так, схоже на котика? (вершиною вниз) Вихователь заохочує дітей самостійно погратися в гру за змістом казки з використанням фігур-замісників.

Середня група. Тема: Розповідь української народної казки «Коза-дереза». Лексичні вправи. Творчі завдання.

Поради до організації: заняття можна проводити з усією групою або підгрупою дітей.

Мета: підвести дітей до розуміння жанрових особливостей казки. Вчити емоційно-образному сприйняттю змісту казки, оцінюванню характеру і вчинків героїв. Вчити дітей складати описові розповіді про героїв казки. Вправляти в інтонаційно виразному промовлянні пісеньки. Допомагати дітям усвідомлювати значення слів. Збагачувати словниковий запас прикметниками порівняльного ступеня. Матеріал: ілюстрації з зображенням казкової і реальної кози, атрибути для інсценування за сюжетом казки, книжка-казка.

Хід заняття: Вихователь пропонує дітям розглянути два малюнка з зображенням кози і відповісти, яка коза казкова, а яка звичайна тварина, пояснити, чому вони так вирішили.

- Ви правильно вирішили, що тільки в казці коза може мати такий казковий вигляд, жіноче вбрання, прикраси. В казці відбуваються різні чарівні та несподівані події, звірі можуть розмовляти, носити одяг, як люди. Українські казки й починаються подібно: «Були собі...». Зараз я розповім вам казку про козу. Слухайте казку уважно, потім скажете, чи сподобалася вам саме ця коза; якою вона вам уявляється.

Після виразного читання-розповіді казки вихователь запитує:

- Чи купили б ви собі таку козу? Чому ні? Чи пустили б ви до себе в хату таку козу? Чому? Поясніть. Яка коза-дереза?

- Чи бачив хто з вас таку рослину - дерезу? Це такий

невеличкий колючий кущик. Може тому так і прозвали козу за її неприємний характер?

- Пригадайте, як дурила коза своїх господарів, що вона їм казала?

- Розкажіть, як дід зрозумів, що коза бреше? Почніть так: «Вирішив дід сам козу пасти...».

- Назвіть всіх, хто хотів допомогти зайчикові? Чим лякала їх коза? Хто пригадає, яку вона пісеньку співала?

- Хто найбільший з героїв казки? Найстрашніший? Найсміливіший? Хто найкрасивіший? А хто нещасливий? Скажіть, чому?

Вихователь пропонує дітям показати за допомогою міміки і жестів, яким був зайчик спочатку і яким став, коли хатку звільнили.

Вихователь пропонує погратися в загадки: «Спочатку я скажу, що він робить, а ви здогадайтеся, про кого йдеться. Потім ви будете загадувати.

- Листячко їсть, водичку п'є, обманює, лізе в чужу хатку. Хто це?

- Іде-бреде, реве, малину їсть, мед любить. Хто це?» і так далі. Якщо діти зацікавлені казкою, вихователь пропонує інсценування за ролями.

У старшій групі ускладнюється робота з казкою. Дітям можна запропонувати такі прийоми:

- намалювати словесний портрет головних дійових осіб;

- придумати інше закінчення казки;

- ввести в казковий сюжет нового героя;

- поширити казку новими епізодами;

- уявити себе на місці казкового героя, передати його стан, почуття за допомогою жестів, міміки, голосу;

- перетворити казку на оповідання, коротенький віршик.
Глибше зрозуміти, краще запам'ятати казку допомагає

використання методу моделювання, різні види якого підходять для дітей будь-якого віку: з використанням моделей кольорових, різних за розміром, за формою, зображувальних тощо. Моделювання казки часто переростає в дуже цікаву гру, в якій проживання казкових дій відбувається у внутрішньому плані.

Почуття, переживання, викликані казковими образами, діти висловлюють, проявляють у творчій грі, театралізаціях, малюванні за мотивами казкового сюжету або в інших видах продуктивної діяльності. Наприклад:

Старша група. Тема. Розповідь казки «Лисичка-сестричка і вовк-панібрат».

Мета: вчити дітей розуміти характери і вчинки героїв казки. Уточнити уявлення про жанрові особливості казки, оповідання. Вчити замічати й розуміти образні вислови, надавати їм перевагу при виборі означень, порівнянь до заданого слова. Збагачувати словник новими словами: чумаки, віз, ополонка. Розвивати стилістичне чуття мови, вчити добирати слова, які найкраще висловлюють думку. Стимулювати та активізувати вживання образних виразів з казки. Матеріал: ілюстрації до казки.

Хід заняття. Вихователь пропонує дітям пригадати, чим оповідання відрізняється від казки; хто складає казки, вірші.

- Вам відомо багато казок, в яких розповідається про лисицю. Назвіть ці казки. Як можна сказати про лисичку, про її вигляд, про характер.

- Сьогодні я вам теж розповім казку про лисичку. Слухайте уважно, потім скажете, якою вам здалася лиса?

Після читання казки вихователь проводить обговорення:

- Хто головні герої казки?

- Розкажіть, якою ви уявляєте собі лисичку. Як ви зрозуміли, що вона смілива? Хитра? Зла?

- Який казковий епізод вам запам'ятався найбільше?

- Чи жалієте ви вовка? Поясніть, чому.

- В казці зустрілися нові слова. Подивимось, чи уважно ви слухали казку та запам'ятали її. Пригадайте, у кого з воза лисичка насмикала собі рибки (у чумаків). Куди вовк сунув свій хвіст? (в ополонку).

- Хто з вас хотів би намалювати ілюстрацію до цієї казки? Розкажіть спочатку, що ви збираєтесь малювати.

Наприкінці заняття вихователь нагадує дітям, що вони вже знають, що таке казки, вірші, оповідання, пропонує подумати, що таке загадка, для чого вона потрібна. В загадці розповідається про будь-що, а сам предмет не називається. Потрібно добре подумати й відгадати, про що йдеться в загадці.

- Давайте самі спробуємо придумати свою загадку про лисичку (Діти тренуються у складанні загадки).

Старша група. Тема: Розповідь української народної казки «Пан Коцький». Лексичні вправи, творчі завдання.

Мета: уточнити знання дітей про жанрові особливості казки, вчити розуміти образний зміст й ідею казкового твору. Вчити розуміти і пояснювати зміст прислів'їв. Формувати навички творчої розповіді. Підвести дітей до усвідомлення узагальнювального значення прислів'я. Збагачувати словник дітей. Матеріал: книжка з ілюстраціями.

Хід заняття. - Чи бувало вам будь-коли дуже страшно? Вислухавши відповіді дітей, вихователь робить висновок, що страх - це величезна сила, яка відбирає у людини розум. Частіше наш страх значно більший за причину, недарма народна мудрість стверджує: «У страху великі очі».

- Послухайте уважно казку, потім скажете, до кого можна пристосувати це прислів'я.

Після розповіді казки вихователь повторює прислів'я і просить дітей пов'язати його з казкою.

- Казка називається «Пан Коцький». Як ви вважаєте, чому? Як би ви назвали цю казку? Що здалося вам найбільш незвичайним, казковим.

- Пригадайте, чи хотів кіт за обідом налякати звірів? То чого ж вони перелякалися? Пригода пана Коцького жахлива, страшенна чи весела, смішна? Поясніть, чому ви так вважаєте.

- Давайте складемо свої історії, в яких про когось з героїв можна було б сказати таке прислів'я. Якщо бажаєте, їх можна намалювати.

Наприкінці роботи вихователь заслуховує дитячі твори, розглядає малюнки, повторює прислів'я.

У старшому дошкільному віці дітей учать впізнавати жанрові особливості казки, визначати її композиційні чинники. Наприклад, розповідання української народної казки «Кривенька качечка».

Завдання: Виховувати здатність до співчуття, поглиблювати уявлення про чуйність, доброзичливість. Закріплювати вміння визначати жанр твору, ознайомити з композицією: зачин, зав'язка, розв'язка, кінцівка; вчити виділяти казкові елементи, вживати логічні наголоси в реченні.

Матеріал: казка «Кривенька качечка», ілюстрації до казки.

Хід заняття. Вступна бесіда: Які казки ви знаєте? Пригадайте, якими словами починаються казки. А ще якими? А якими словами закінчуються? Ознайомлення дітей з поняттями «зачин», «приказка», «кінцівка». Читання казки (не називаючи жанру). Запитання: Який твір я вам прочитала — оповідання чи казку? Чому ви думаєте, що це казка? Назвіть зачин цієї казки. Де ще казковість у цьому творі? Якими ще словами український народ передав казковість? Назвіть кінцівку казки. Якими словами починається зав'язка казки? Якими словами передається найголовніша подія казки (кульмінація)? Якими словами в казці передається розв'язка? Яким голосом співали каченята пісню: радісним чи сумним? (Діти передають радість та подив у пісні каченят). А яким голосом, співала качечка пісню?

(Сумним, з тугою за волею). Робота над інтонаційною виразністю речення «А дід та баба знову зосталися самі». Розглядання ілюстрацій. Бесіда етичної спрямованості: Як можна оцінити перший вчинок діда та баби? Який він був? Якими словами про нього можна сказати? Що можна сказати про другий вчинок діда та баби? Як можна оцінити поведінку каченят? Підсумкова розповідь виховательки. Виведення морального правила.

Старша група. Тема: Розповідь української народної казки «Зачарована дівчина». Лексико-граматичні вправи. Творчі завдання.

Мета: вчити дітей сприймати образний зміст твору. Закріпити знання дітей про жанрові особливості, композиційну структуру, мовні засоби української народної казки: своєрідність початку та закінчення. Продовжувати розвивати поетичний слух дітей: уміння відчувати й виділяти в тексті засоби виразності: дівчина-красуня, сіренький зайчик, епітети. Розвивати мовленнєвотворчі здібності малюків: уміння складати невеличкі твори за темою, придумувати нові епізоди до сюжету казки. Матеріал: малюнок дівчинки-красуні й зайчика; олівці, папір для кожного, зображення овалу.

Хід заняття. —Я знаю, що вам подобаються чарівні казки. В українських казках лихі чарівники - це змій, зміївна, кобиляча голова, дід-сивоборід. Пригадайте, які чарівні речі є в казках (чарівні палички, чарівна вода, горішки, чобітки). Вихователь показує ілюстрацію, на якій зображено дівчину-красуню.

- Зараз я розповім вам казку про зачаровану дівчину. Як ви вважаєте, хто міг її зачарувати і чому; на кого вона перетворилася? Вихователь стимулює прояви творчої уяви дітей, допомагає їм висловити свої припущення.

- Послухайте казку уважно й ви дізнаєтеся, яке диво сталося з цією красунею.

Після розповіді казки вихователь звертає увагу дітей на те, що в казках завжди щасливий кінець, які б пригоди не траплялися з героями; просить пригадати, як традиційно починаються і закінчуються українські казки, якими словами.

- Розкажіть, як дівчинка стала зайчиком. Як ви вважаєте, про що вона подумала, коли таке трапилося? Уявіть себе на її місці, про що б подумали ви, чого б злякалися.

- Пригадайте, як люди здогадалися, що це чарівний зайчик. Розкажіть про цей момент.

- Розкажіть, як домовилися мисливець і син царя, чий це зайчик.

Потім вихователь малює на дошці або великому листі овал.

- Уявімо собі, що це казка. У кожної казки є початок, середина і кінець. (Вихователь ділить овал на три частини, закриває по черзі одну яку-небудь частину, доводячи дітям, що казка не можлива без кінця або незрозуміла без початку).

- Скажіть одним реченням, що на початку казки ми почули про зачаровану дівчину (Дівчинка заблукала, напилась води і перетворилася на зайчика).

- Скажіть одним реченням про кінець казки (Зайчик став дівчиною, дівчина вийшла заміж за сина царя).

Якщо у дітей є бажання, можна запропонувати їм намалювати окремі епізоди казки. Мовленнєвотворчу діяльність діти можуть поєднувати з малюванням за своїм твором.

Старша група. Тема: Розповідь української народної казки «Кобиляча голова». Моделювання. Лексико-граматичні вправи.

Мета: вчити дітей розуміти й емоційно сприймати образний зміст казки, характери образів героїв, поетичні образи. Розвивати чутливість до виразності мови, збагачувати образну лексику дітей художньо поетичними виразами з казки, порівняннями, протиставленнями. Пояснити значення слів «обмовила», «досвітки», переносне значення фразеологізму «поніс не знать куди». Матеріал: схематичне зображення двох дівчаток; аркуш паперу, поділений на три частини.

Хід заняття. - Що таке казка ви добре знаєте, ще й багато казок пам'ятаєте. Скажіть, що таке приказка, коли вона вживається, з якою метою? Так, приказка потрібна, щоб зацікавити дітей, підготувати їх до слухання. Я прочитаю вам казку, а до неї приказку, послухайте.

- Перш ніж слухати казку, я хочу пояснити деякі вислови, що зустрічаються в казці. Дівчата «ходили на досвітки прясти». Колись у селах, коли приходила зима і вечора були довгими, матері посилали своїх дочок прясти в чиюсь хату. Дівчата пряли, співали, розмовляли до самого ранку, зустрічали досвітки, тобто сиділи, поки не розвиднялося.

- Коли людина вигадає на когось лихе, погане, кажуть, що вона того обмовила, тобто наговорила дурниць. Слухайте уважно казку і дізнаєтеся, хто так робив.

- Якщо кажуть «поніс не знать куди», як це зрозуміти? Як сказати по-іншому? (далеко-далеко, світ за очі).

Після розповідання казки, вихователь запитує, яка дівчина сподобалася дітям, і просить пояснити, чому.

- У вас є незвичайні малюнки двох дівчаток: у них немає

обличчя й одягу. Візьміть кольорові олівці й намалюйте обличчя дідовій і бабиній дочкам. Угорі можете написати Д - дідова, Б - бабина. Після завершення вихователь організовує розмову за текстом:

- Поговоримо про цих дівчат (пропонує охарактеризувати образи за своїми малюнками). Дідова дочка... (красуня, красива). Бабина дочка... (некрасива). У дідової доньки обличчя... (ніжне, посміхається). У бабиної... (зле, погане). Волосся... яке? (пишне, золоте). Волосся... (заповстане). Сукня... яка? (чиста, красива). Сукня... (дорога, ніяка). Далі діти зіставляють характери двох дочок.

- Як ви уявляєте собі кобилячу голову, її вигляд? По-вашому, це добрий чи лихий чарівник? Поясніть, чому.

- Розкажіть, як заробила своє щастя дідова дочка.

- Що завадило бабиній донці стати багатою і щасливою?

- Як ви вважаєте, кому співчувала маленька собачка? Про що вона дзявкотіла?

- Діти, ви вже знаєте, що в кожній казці є три частини: початок, середина, кінець. У вас є аркуш, розділений на три частини. Яка з них буде початком казки? (перша, ліва, бо початок - перший). Яка частина - середина, закінчення? Поміркуйте, що ви намалюєте в кожній частині, яким реченням можна назвати кожну частину. 1. Дві доньки діда і баби. 2. Дідова донька в лісі. 3. Як загинула бабина дочка.

З дітьми старшого дошкільного віку проводять заняття узагальнювального характеру. Наприклад:

Завдання: Виховувати інтерес до творів усної народної творчості; вміти відтворити з пам'яті зміст знайомих казок, впізнавати казку за ілюстраціями, читати назви казок, закріпити композицію казки; бережливо ставитися до книжок. Матеріал: виставка книг-казок, на столі дитячі книжки із знайомими казками, ілюстрації до них.

Хід заняття: Вихователь: «За синіми морями, за високими горами...». Який жанр твору починається такими словами? Які ви знаєте казки? А яка казка ваша найулюбленіша? Чому? Діти розповідають частини казок (зачин, зав'язку, розв'язку, кінцівку). Розглядання виставки. Літературна вікторина. Розглядання ілюстрацій до казок. Розглядання ди­тячих книжок на столах, читання назви, окремих слів, речень, підписів під ілюстраціями. Ознайомлення з казковим веселим жанром — «надокучливими» казками.

З дітьми старшого дошкільного віку можна проводити серію

(декілька) занять за змістом однієї казки. Проілюструємо це на прикладі казки " Цап та баран" '.

Заняття перше: В гостях у казки «Цап та баран».

Матеріал: фігурки тіньового театру.

Хід заняття: Вихователь демонструє фігурки тіньового театру (цапа, барана, вовка) і пропонує відгадати, хто це. Далі говорить, що до дітей у гості прийшла казка, яка називається «Цап та баран». Розповідає казку, пояснюючи незнайомі слова.

Проведення бесіди за змістом казки. Запитання до дітей: Чому дід з бабою прогнали цапа й барана? Що цап та баран знайшли на дорозі? Кого побачили вони в лісі? Як цап та баран налякали вовка?

Хто сказав такі слова: «А збирайтеся, цапе й баране, і йдіть собі». Як це було сказано?

Хто був дужим, але несміливим? Яким був баран? А хто був сміливим, але не дужим? Яким був цап? Хто сказав так: «Бери, баране, голову, боти дужий». Чиї це слова: " Ох, бери ти, цапе, бо ти сміливий"? Як це було сказано? (Звернути увагу на місце наголосу у слові «баране», стежити за вимовою слова «удвох») У казці є такі слова: «Ідуть та ідуть, коли бачать...», то що вони побачили?

Вільний переказ казки (з використанням тіньового театру). Вихователь пропонує дітям спробувати переказати казку, спостерігаючи за діями фігурок тіньового театру: - Я буду починати казку, а ви — закінчувати (по черзі).

Вихователь показує фігурки діда й баби і каже:

- Були собі... (дитина закінчує речення).

- Мали вони... (показує цапа та барана; хтось із дітей закінчує).

- Вони були великі приятелі, куди... (показує цапа), туди й... (показує барана).

Далі вихователь вільно переказує казку, окремі її частини, де є можливість, використовує тіньовий театр.

Заняття друге: На гостинах у казки «Цап та баран».

Матеріал: у вихователя — персонажі пальчикового театру, у дітей - один персонаж, торба, іграшка-саморобка «вовча голова».

Хід заняття. Вихователь демонструє персонажів пальчикового

¹ Див.: Хорошковська О.Н., Кудикіна Н.В. Програма та методичні рекомендації з розвитку українського мовлення для дошкільних закладів з російським мовним режимом. - К.. 1992. - Ч. 2. - С 23-25.

театру - цапа і барана: - Хто це? З якої казки прийшли до нас ці герої? Ви пам'ятаєте, якими були ці два приятелі? (Цап був сміливий, та недужий, а баран дужий, та несміливий.) З ким зустрілися цап та баран? Вихователь демонструє двох іграшкових вовків (персонажів пальчикового театру):

- Ось якими були вовки. Вони страшні і злі.
Давайте ще раз послухаємо казку, а потім пограємо.
Драматизація уривків казки.

Вихователь знов організовує «акторів» по групах: «цапи», «барани», «вовки»; розпочинає певний уривок, а діти включаються у діалог.

Наприклад:

«Ідуть та ідуть цап та баран. А посеред поля лежить... (Діти закінчують речення). Баран був дужий та не.., а цап сміливий та не. От цап і каже... («Цапи» і «барани» вступають у діалог). Приходять туди, аж три вовки кашу варять. Нічого робити. Вітаються («Цапи» й «барани» разом з вихователем промовляють слова вітання, їм хором відповідають «вовки»).

Казка розігрується до слів «Та подай ще більшу» Вихователь зачитує наступний абзац, яким завершується драматизація казки.

У випускній групі дошкільного закладу влаштовують різ­номанітні свята та вечори казок:

Наприклад, «Свято казки» у дітей»}

Кімната чи зала відповідно оформлені, стіни прикрашають малюнками з відомих дітям казок. Свято починається інсценівками за змістом казок «Ріпка», «Івасик-Телесик», «Колосок» та переглядом діафільму «Колобок».

Ведучий показує вироби дітей і пропонує їм назвати казку, коротко розповісти про хороші вчинки героїв («Івасик-Телесик», «Колосок», «Солом'яний бичок»).

Потім діти в костюмах казкових персонажів самі розповідають уривки і пропонують відгадати, з яких вони казок. У залі з'являється «листоноша» з «телеграмами». Він зачитує їх і пропонує відповісти, від кого телеграми.

- Від дідуся втік, від бабусі втік, скоро буду у вас.
(«Колобок»)

- А мишенят і кликати не треба: вони вже сиділи за столом. («Колосок»)

- Мій котику, мій братику! Несе мене лисиця за крутії гори, за бистрії води. («Котик і півник»)

'Див.: МакаренкоОЛ. Народознавство у дитячому садку. -Т., 1991. -С. 28-30.

— Дівчинка бачить: у хаті не прибрано, холодно. Взяла віник, підмела хату, прибрала, піч затопила. Потім запитує: «Може, ще щось зробити?»

(«Про ліниву дівчинку і старанну дівчинку»)

— Ходи, мишо, не біжи, нам ріпку вирвати допоможи. («Ріпка»)

— Оленка показала Івасику, як на лопату сісти. («Івасик-Телесик»)

— Принесли козенята ножиці і голку з ниткою. («Вовк і семеро козенят»)

— Не послухав брат сестричку і напився води з копитця. («Сестриця Оленка і братик Іванко»)

— Хто тут живе? (Демонструються: хатка на курячих ніжках; рукавичка; бочка, що по морю пливе; лісове озерце.)

— Яку пісню співали Колобок, мати Івасика-Телесика, Коза-дереза?

Авторитетне журі переглядає всі малюнки й вироби, підраховує бали, а Веселий Олівець оголошує результати конкурсу, нагороджує переможців книжками.

Літературна вікторина за змістом знайомих казок, наприклад: «Я від діда втік...».

Зала прибрана персонажами українських народних казок. З'являється казковий Колобок. Співає пісеньку:

Я Колобок, Колобок,

Я по засіку метений,

Я на яйцях спечений,

Я від діда втік,

Я від баби втік.

— Я запрошую всіх вас у подорож до Країни казок!
Ведуча: - Котиться Колобок, котиться, а назустріч йому

Зайчик. Діти, а в яких казках живе Зайчик? Так, правильно, «Колобок», «Теремок», «Коза-дереза», «Солом'яний бичок». А які вірші про Зайчика ви знаєте? А які загадки? Ой молодці! (Діти розповідають).

Тож підемо з Колобком далі. Котиться Колобок, котиться, а назустріч йому хто? Так, Вовк.

Підібрав він голосок, став малим співати. Здогадалися вони: «Це Вовк, а не наша мати». З якої це казки? Правильно, «Вовк та семеро козенят». А в яких ще казках живе Вовк? Так, у казках «Колобок», «Теремок», «Коза-дереза», «Рукавичка», «Солом'яний бичок», «Лисичка-сестричка». А може, хто знає про нього загадки, вірші, пісеньки, прислів'я? (Діти пригадують).

Котиться Колобок, котиться і зустрічає того, що:

Ходить лісом дід бахматий, Одягнувся в кожушину, Мед шукає і ожину. Літом любить полювати, А зимою в лігві спати. Як зачує він весну, Прокидається від сну.

- То кого зустрів Колобок? Так, Ведмедя. А які казки ви знаєте про нього? Так, «Колобок», «Теремок», «Коза-дереза», «Рукавичка», «Три ведмеді», «Солом'яний бичок». А які вірші? Які загадки?

- Діти, Колобок дуже задоволений і запрошує нас далі у подорож (Звучить пісня «Я лисичка, я сестричка»). То кого далі зустрів Колобок? А як називають Лисичку? А чому сестричка, чому хитра? А в яких казках живе Лисичка? Так, «Колобок», «Теремок», «Лисиця і глечик», «Рукавичка», «Солом'яний бичок», «Лисичка-сестричка». А ось послухайте:

Зажурився Коток,

Взяв бандурку й молоток

Та й пішов співати

В лиски біля хати.

Діти, для чого Котик брав молоток? Що він співав і кого врятував та від кого? Правильно. Від хитрої Лисички врятував Котик Півника. Можливо, хтось з вас знає вірші про Лисичку або загадки? (Діти розповідають). Молодці, діти. От і підійшла наша подорож до кінця. Ви всі розповідали гарні вірші про звірів, загадували загадки, і тому Колобок хоче вам показати діафільм «Колобок» (Перегляд діафільму).

Білочка - мандрівниця. Музична вистава за казкою Оксани Іваненко (Для середнього і старшого дошкільного віку).¹

На галявину осіннього лісу виходять Літо й Осінь (дорослі) і співають пісню «Прощаються з літом ліси». Під жваву музику вибігає Вітрець у легкому плащі.

Вітрець:

- Я Вітрець-пустунець,
Зрання розпочав танець,
Розчесав берізкам коси —
Ось який я молодець!

Я у лісі погуляв,

Всіх звіряток привітав.

Хочу й вас порозважати,

¹ Артамонова О., Кулик В. Білочка-мандрівниця // Дошкільне виховання. -1999. М10.-С. 29-31.

Гарну казку розказати.

Але спершу дружно всі

Вимовте слова такі:

«Казко, казко, розкажись,

Казко, казочко, з'явись!»

Розгортає плащ, і діти повторюють закличку. З'являються Білочка і Білка-мати. Вітрець усміхається й зникає.

Білка-мати: - Добре, Білочко, що ти вже підросла. У нас тепер багато роботи, і ти зможеш нам допомогти впоратися з нею. Треба за погожої днини припасти харчу на зиму. Але гляди, не забігай далеко. Далі дуба та ялини не ходи — отут збирай горішки та шишки. А я пострибаю у березовий гай, пошукаю там грибочків.

Білка-мати виходить, а Білочка стрибає і роззирається довкола.

Білочка: - Який гарний, барвистий став наш лісі (Дивиться вгору). А небо яке чисте, блакитне! (Придивляється). А це що виблискує на сонечку, мов срібло? Та це ж летюча павутинка! Пострибаю і я за нею. (Зникає).

Під ліричну музику з-за ширми з'являються Вітрець і листочки (дівчатка у жовтих, жовтогарячих і червоних платтячках з листочками в обох руках). Перший Листок:

- Листячко дубове, Листячко кленове Жовкне і спадає Тихо із гілок. Другий Листок:

- Вітер позіхає,

В купу їх згортає,

Щоб піти з тим листям

Потім у танок.

Під музику вальсу виконується танок листочків з Вітерцем.

З'являється Білочка, невдоволено змахує рукою.

Білочка: - Гадаєте, цікаво весь час стрибати навколо старої ялини і дуба? Вже набридло слухати, як вони шарудять своїм віттям. Краще пострибаю далеко-далеко, туди, куди полетіли ці барвисті листочки.

Прямує за листочками на другий бік галявини. З-за ширми виходять гриби (діти середньої групи) й співають пісню «Боровик». Білочка у цей час весело стрибає між ними.

Білочка: - Бачу, я недаремно сюди поспішала! Он скільки грибочків набачила - мамуся мене похвалила б за це.

Співає пісню «Гриби». Аж тут чути шипіння, й з-за ширми

з'являється змія (іграшка). Білочка злякано відмахується від неї.

Білочка: - Дук-дук-дук! Що це? Покручена тоненька гілочка без листя повзе прямісінько на мене! Краще побіжу додому.

Стрибає далі. Гриби й змія зникають.

Білочка (роззирається): - Все тут нове для мене й незнайоме. Мабуть, я переплутала верхівки дерев, по яких стрибала. Ой леле, заблукала! Дук-дук! Мамусю, татусю, любі сестроньки! (Прислухається). Ніхто мене не чує! (Плаче).

На галявину з-за ширми виходить Зайчик.

Зайчик: - Білочко, Білочко, чого ти плачеш?

Білочка (зі слізьми): - Я заблукала, хіба не бачиш? (Заспокоївшись). А може, ти знаєш дорогу до старої ялини?

Зайчик: - Хіба тут мало старих ялин? Ні, не знаю. А ти сиди собі тихенько, бо зараз шастають хитра Лисиця й хижоокий Вовк.

Білочка (тремтячи): - Ой, Лисиця і Вовк — то дуже страшно. Краще я перебуду нічку тут, а вранці спробую віднайти свою рідну ялину.

Зайчик: - І справді, залишайся поки що тут. А я побіжу додому, бо мене чекають мама і тато. (Вибігає).

Білочка кладе хвостик під вушко й засинає. Із-за ширми з'являються Місяць і зорі, за ними ступає Вітрець із сопілкою в руках.

Вітрець співає Білочці «Колискову». Потім зорі (дівчатка у білих легких сукенках зі срібними зірочками, прикріпленими до долонь) танцюють під музику вальсу.

«Влітає» Сова, помічає сплячу Білочку.

Сова: - У-гу-гу! Ач, вертихвістко, на моє місце залізла! Я тобі очі видряпаю!

Білочка прокидається й береться навтьоки. Сова женеться за нею.

Білочка: - Тепер я опинилася ще далі від моїх рідних. Куди мені подітися? Онде журавлі про щось розмовляють. Піду послухаю, може, знадобиться.

Під музичний супровід з обох кутів від центральної стіни зали вибігають на пальцях хлопчики-журавлики й утворюють ключ. Попереду - вожак. Танцюють: підстрибують на правій нозі, здіймаючи руки через сторони вгору; біжать по колу, вимахуючи «крильми», й зупиняються півколом—вожак посередині, Білочка підходить до них,

Білочка: - Журавлі усі кричали...

Перший Журавель:

- Гей холодні дні настали! Полились дощі та й дрібні, Привели тумани срібні, Сонце хмарами закуте —

То зима надходить люта, Другий Журавель:

- Що нам, бідним, тут робити? Що поїсти? Де зігрітись? Треба звідси утікати, Тепла-сонечка шукати. Третій Журавель:

- Журавлі, усі збирайтесь, В табунки малі ладнайтесь!

Журавлі «відлітають».

Білочка притримує останнього птаха.

Білочка: - Пташечко, зажди, не відлітай!

Журавель: - Чого тобі?

Білочка: - Допоможи мені перебратися на другий бік ставка й знайти стару ялину. Там моя рідна домівка.

Журавель: - Я переніс би тебе на крилах, але боюся, що ти зламаєш їх, а мені ж треба на них далеко летіти. (Зникає).

З'являється Кріт, Білочка підбігає до нього.

Білочка: - Кротику, Кротику, допоможи мені перебратися через ставок і знайти стару ялину.

Кріт: - Я повів би тебе околицями, але мені ніколи: поспішаю збудувати собі під землею нове помешкання на зиму.

До Білочки та Крота підходить їжачок.

їжачок: - Раджу тобі, Білочко, даремно не хвилюватися. Краще подбай про зимівлю. Може, ти й не знайдеш своїх рідних, а собі нічого не влаштуєш, от і замерзнеш, коли вдарить мороз.

Білочка: - Я не хочу лишатися сама. Мені так сумно!

їжачок: - То ходи до мене жити. Але тобі доведеться робити все, що я наказуватиму. От зараз я лаштую собі зимове помешкання. Ходімо, покажу, як це робиться.

Білочка (сміється: - Хі-хі-хі! Ціла купа листя суне по стежці!

їжачок (ображено: - Що тут смішного? Ану, наколюй і ти листячко!

Білочка: - У мене немає голок. Я не зможу цього зробити.

їжачок: - Тоді не хочу з тобою мати справу. (Іде далі й зникає).

Білочка (роззирається):

- Ліс вже спить,

Пташок немає,

Не чути їхній жвавий спів.

З-за травички виглядає

Купка лагідних грибків,

А звірята, просто диво,

Наче все відомо їм,

Розумненькі та дбайливі

До зими готують дім,

(Сідає під кленом, тремтячи від холоду).

Я теж влаштую ось тут дім.

З'являються снігурі. Перший Снігур:

- Грудочками у дворі
Сіли-впали снігурі.
Пташечки на зріст малі,

В капелюшках модних всі. Другий Снігур:

- У чорненьких сюртучках,

У червоних сорочках.

Гомінким і світлим днем

Дзвінко пісню заведем.

Перший Снігур:

- Жовте листячко лежить, Сніг по ньому шелестить...

«Літають» по залі й розкидають сніжинки. Другий Снігур:

- Сніг із вітром обійнявся,

В хату Білочки забрався. Снігурі (разом):

- Завіває, дме у хмари,

Ніби куряву здіймає...

Снігурі «відлітають». Білочка щулиться від холоду.

Білочка: - Сніг, сніг! Як мені далі бути?

З'являється Зайчик у білому кожушку.

Зайчик: - Вітаю тебе, Білочко! Я таки знайшов твою стару ялину, Рідня чекає, плаче за тобою. Поспішаймо удвох, бо ставок уже вкрився льодом, і ми пострибаємо навпростець.

Білочка: - То це ти, Зайчику? Я й не впізнала тебе одразу. Ти був сірий, а тепер білий.

- Всі щасливі та веселі
Поспішають до оселі.

І мені вже час летіти, Прощавайте, любі діти!

Всі учасники вистави виходять до дітей і махають їм руками.

Важливим методом, що дає змогу вихователю сумісно з дітьми поглиблено працювати над мовною специфікою українських літературних творів, є зіставлення двох текстів, близьких за ідеєю та змістом. Це не тільки ефективний засіб залучення дітей до української літературної творчості, а й демонстрація дітям тісного зв'язку українського і світового словесного мистецтва.

Для реалізації означеного методу вихователь добирає п'ять-шість пар таких творів. Так, у різних народів є казки, схожі за сюжетом, характером і діями героїв. Можливе зіставлення творів, близьких за ідеєю і змістом, за жанрами, наприклад, української казки «Казочка про Коржика» і російської казки «Колобок»; норвезької казки «Пиріг», української казки «Рукавичка» і російської казки «Теремок* або казки В.Біанки «Теремок»; української казки «Золотий черевичок» і казки Ш.Перро «Попелюшка»; української казки «Кобиляча голова» і російської казки «Морозко».

У поданих для порівняння творах один - добре знайомий дітям, а з іншим вони знайомляться на занятті. Оскільки сюжет добре знайомий дітям, вихователь головну увагу може приділити сумісному з дітьми спостереженню за національними мовними особливостями іншого літературного тексту, за жанровими особливостями відтворення однієї художньої ідеї. Отже, ключовим моментом цих занять є порівняння двох текстів і спостереження за їх мовними особливостями. Наприклад:

Старша група. Тема: Читання української казки «Золотий черевичок». Зіставлення з казкою Шарля Перро «Попелюшка». Мета: вчити дітей емоційно сприймати образний зміст казки, відчувати і розуміти подібне й відмінне в побудові сюжету, ідеї двох казок. Вчити помічати виразні засоби, розуміти доцільність їх використання в тексті.

Матеріал: ілюстрації до казки «Попелюшка», аркуші-заготівки «зображення дівчини». Хід заняття. - Ви вже знаєте багато казок різних народів. Можливо, хтось з вас помітив, що у різних народів є дуже схожі казки. Одну казку з тих двох, що сьогодні почуєте, ви добре знаєте. Цю казку написав французький казкар Шарль Перро. А схожа на неї українська народна казка називається «Золотий черевичок». Ви вже здогадалися, про яку казку Шарля Перро я вам нагадала?

- Якою ви уявляєте собі маленьку Попелюшку, який вона

мала вигляд, коли поралася з посудом і коли була на балу? Хто з героїв цієї казки вам був неприємним? Поясніть, чому.

Послухайте українську казку «Золотий черевичок». Слухайте уважно, потім скажете, чим схожі, а чим відрізняються ці казки.

Після виразного читання казки вихователь запрошує дітей до обговорення: - Чим схожі ці дві казки? Чим вони відрізняються? Як ви уявляєте, схожі Попелюшка та Ганна-панна? В чому схожі їх характери?

- Пам'ятаєте, коли Попелюшка прийшла на бал, вона була вбрана, як королівна. А як ви уявляєте собі вбрання української дівчинки? Опишіть її.

- Пригадайте, якими словами починалась українська казка. В тексті вам зустрічалися цікаві висловлювання. Йшлося, що баба «не злюбила так дівчину, що й просвіту нема *. Як ви це зрозуміли? Як сказати по-іншому? (Терпіти не могла, ненавиділа, жити їй не давала, кривдила, ображала).

- Ганна була роботяща, добра, а бабина дочка «ні до холодної води не береться». Як це зрозуміти? Як сказати по-іншому? (Ледача, нічого робити не вміла, нічого не хотіла робити).

- Який момент у казці вам сподобався найбільш?
Вихователь пропонує дітям розглянути аркуші-заготівки,

знайти Попелюшку і Ганну-панну, домалювати їм святкове вбрання.

Старша група. Тема: Читання народної казки «Казочка про Коржика». Зіставлення з російською казкою «Колобок».

Мета: продовжувати вчити дітей емоційно сприймати зміст казки, уважно ставитися до казкового тексту, помічати виразні мовні засоби, відчувати специфічність українського фольклору. Матеріал: коло і куля для кожної дитини, ілюстрації до казки, атрибути до театралізованої гри за казкою.

Хід заняття. Вихователь пропонує дітям відгадати загадку:

Круглий, свіжий і рум'яний,

Я тільки що з печі.

Втік від діда, втік від баби,

Утечу і від малечі!

Вихователь просить дітей довести, що це загадка саме про Колобка, пригадує разом з ними деякі епізоди казки, головних дійових осіб, потім каже: — Так, бачу, що ви добре знаєте казку про Колобка. Але ця загадка, можливо, про іншого казкового героя. В українського народу є казочка про Коржика, дуже схожа

на російську казку про Колобка. Ось послухайте її уважно, потім скажете, чим схожі, а чим відрізняються ці казки.

Вихователь читає казку про Коржика, потім уточнює, чим відрізняються, чим схожі ці казки.

- Схожі пісеньки Колобка і Коржика? Заспівайте російською і українською мовами.

- Пригадайте, як звали звірів в російській казці і які в них були прізвиська? Запам'ятали, як їх звали в українській казці? (Зайчик-лапанчик, вовчику-братику, лисичко-сестричко, ведмедоньку-паноньку). Ви зрозуміли чому ці казки так схожі? Бо наші народи - брати, в нас багато спільного. Навіть деякі казки дуже схожі.

- Пам'ятаєте, як закінчилася російська казка? Розкажіть, як вдалося врятуватися Коржикові? Яке закінчення вам більш до вподоби? Можливо, ви захочете придумати своє закінчення казки?

Вихователь звертає увагу дітей на коло та кулю на столі, пропонує знайти, хто з них Колобок, а хто - Коржик, довести, чому вони так вважають. Якщо діти зацікавлені казкою, можна запропонувати пограти в одну з казок, підтримати театралізовану гру дітей. Вихователь допомагає відтворити діалоги казки про Коржика.

Отже, в роботі з дітьми казка посідає одне з чільних місць і використовується в різних видах художньо-мовленнєвої діяльності.