Астрофотометрія.

Астрофотометрія — розділ практичної астрофізики, що займа­ється світловими вимірюваннями. Вимірювання світлового потоку дає основну інформацію про зорі, галактики, туманності та інші астрономічні, об’єкти. Перша в історії астрономії фотометрична робота — поділ видимих неозброєним оком зір на 6 класів (зоря­них величин) — була виконана Гіппархом у II ст. до н. е. до серед­ини XIX ст. Око залишалося єдиним світлоприймачем, поки не була створена фотопластинка. На сьогодні основними світлоприй- мачами є фотоелектричні прилади: фотоелектронні помножувачі (ФЕП), електронно-оптичні перетворювачі (ЕОП), фотоопір і фо- тодіоди. За ефективністю вони в сотні разів перевершують фото­емульсію, хоча остання досі не втратила свого значення. Дедалі активніше почали застосовувати так звані прилади із зарядним зв’язком (ПЗЗ), що поєднують ефективність фотоелектричних при­ладів з перевагами фотографії (побудова зображення).

Для дослідження розподілу енергії в спектрах зір та інших астрофізичних об’єктів застосовується багатобарвна фотометрія, тобто вимірювання світлового потоку в декількох ділянках спектра.

Результат вимірювання прийнято виражати в зоряних величи­нах т — відносних (безрозмірних) одиницях:

т-т₀ = -2, 5lg(E/E₀),

де т₀ і Е₀ — постійні (Е — освітленість, створювана зорею вели­чини т). Наприклад, для візуальних величин (ефективна довжина хвилі Х₀ = 5500 А) постійні т₀ і Е₀ вибрані так, що зоря величини т = 0 створює освітленість на верхній межі земної атмосфери Е = 2, 5-10^-6 люкс. Таким чином, для однієї і тієї ж зорі освітленість пропорційна інтенсивності випромінювання I (Л.), різниця зоряних величин двох зір буде:

Аналогічно можна визначити різницю блиску однієї і тієї самої зорі в різних ділянках спектра: