Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Астрофотографія






У 40-х роках минулого століття французи Ньєпс і Даггер вина­йшли фотографію. Ще раніше, 1822 р. Ньєпс намагався за допомо­гою об’єктива відтворити зображення предмета на асфальтовому розчині, але «закріпити» його не вдалося. 1835 р. Даггер у шарі йо­дистого срібла винайшов приховане зображення, яке йому вдалося виявити парами ртуті. Так з’явилися «дагеротипи», що потребували великих експозицій — хвилини і десятки хвилин. Незважаючи на це, вже 1841 р. удалося одержати перший дагеротип Місяця, на яко­му цілком виразно можна розрізнити деталі місячного рельєфу.

1845 р. у Гарвардській обсерваторії почалося систематичне фо­тографування Сонця, Місяця і зір. 1874 р. був опублікований пер­ший докладний фотоатлас Місяця. У Франції брати Поль і Проспер Анрі 1885 р. одержали фотографічні зоряні карти, на яких були за­фіксовані зорі до 16-ї зоряної величини. Два роки потому в Парижі відбувся перший астрофотографічний конгрес, на якому 18 обсер­ваторіям було доручено скласти фотоатлас усіх зір до 14-ї зоряної величини, загальне число яких складало близько 20 млн.

Лише наприкінці минулого століття в практику астрофото­графії увійшли броможелатинові пластинки високої чутливості, а 1891 р. Ліпман винайшов кольорову фотографію. На сьогодні астрономи використовують пластинки і плівки, чутливі не тільки до видимих променів, але й інфрачервоних та ультрафіолетових променів.

Інструменти, призначені для фотографування небесних тіл, називаються астрофотографами. Будь-який телескоп можна вико­ристовувати як астрофотограф, якщо його окулярну частину замі­нити фотопластинкою або плівкою.

Значне поширення фотографії в сучасній астрономії поясню­ється низкою її переваг порівняно з візуальними спостереження­ми. Це насамперед інтегральність, тобто здатність поступово накопичувати енергію випромінювання, що йде від світила. Тому відповідно до збільшення експозиції (у розумних межах) на фото­пластинці запам’ятовуються дедалі слабші зорі. Експозиції при цьому можуть бути дуже великими. Так, наприклад, на астрографі Московської обсерваторії зорі до 16-ї зоряної величини фіксують лише впродовж годинної експозиції.

Астрографи можуть легко фіксувати такі надзвичайно швид­кі явища, як метеори. Те, що не встигає розглянути око, упевнено запам’ятовує фотопластинка. Ця перевага астрофотографії назива­ється мо ментальністю.

Око часом не здатне відразу зосередити увагу на всіх деталях картини, що відкрилася в полі зору телескопа. Фотопластинка легко фіксує всю панораму, і таку її властивість називають панорамністю.

Оку властива суб’єктивність сприйняття, різні перекручуван­ня і помилки під час спостережень. Фотопластинка об’єктивно свідчить про те, що відбувається, й об’єктивність також належить до переваг астрофотографії. їй так само притаманна і документаль­ність — якість, що пояснює, чому в багатьох обсерваторіях збері­гаються «скляні бібліотеки», які складаються з багатьох тисяч не­гативів.

Останнім часом для астрофотографії використовується не фото­плівка, а електронні перетворювачі світла (так звані приладі із за­рядовим зв’язком — ПЗЗ-матриці).


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.005 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал