Вимоги до змісту та оформлення графічної документації

6.1 Графічна частина проекту є ілюстративним матеріалом при захисті проекту, яка оформлюється у вигляді креслень з мінімальною кількістю не менше чотирьох аркушів формату А1.

6.1.2 Креслення

За рішенням керівника проекту і відповідно до технічного завдання встановлюється необхідна кількість креслень і плакатів.

На креслення варто виносити:

- схема структурна системи (мережі);

- схема функціональна;

- схема електрична принципова;

- загальний вигляд пристрою;

- габаритне креслення;

- схема взаємодії програм;

- схема навігації сайту;

- схема даних;

- структура алгоритму;

- схема ресурсів системи;

- діаграми взаємодії класів (об´ єктів, користувач-система, клієнт-сервер;

- теоретичне креслення (табличне, графічне та інше відображення процесів, які пояснюють роботу пристрою, функціонування системи (мережі), або представляють порівняльні або моніторингові показники ефективності роботи, візуальні віконні структури).

Креслення виконують відповідно до вимог ГОСТ 2.701, ГОСТ 19.701 ЄСПД або у вигляді спеціальних графічних конструкцій - діаграм моделювання.

6.2 Опис схем

Схеми алгоритмів, програм, даних та систем складаються із символів, що мають певне значення, короткого пояснювального тексту та з’єднувальних ліній.

Можна виділити наступні види схем:

- схема даних;

- схема програм (її ще називають блок-схемою алгоритму чи програми);

- схема роботи системи;

- схема взаємодії програми;

- схема ресурсів системи.

6.2.1 Схема даних

Схема даних відображає шлях даних при розв’язанні задач та визначає етапи обробки, а також різні типи носіїв даних, що використовуються.

Схема даних складається з:

- символів даних;

- символів процесів, що виконуються над даними;

- символів ліній, що вказують потоки даних між процесами та носіями даних;

- спеціальних символів, що полегшують написання та читання схеми.

Схеми даних передують і слідують за символами процесу. Схема даних починається і закінчується символами даних.

6.2.2 Схема програми

Схема програми відображає послідовність операцій в програмі.

Схема програми складається з:

- символів процесу, що вказують фактичні операції обробки даних;

- лінійних символів, що вказують потоки керування;

- спеціальних символів, що полегшують написання та читання схеми.

6.2.3 Схема роботи системи

Схема роботи системи відображає управляння операціями та потоки даних в системі.

Схема роботи системи складається з:

- символів даних, що вказують на наявність даних;

- символів процесу, що вказують операції, які необхідно виконувати над даними, і які визначають логічний шлях, якого треба дотримуватись;

- лінійних символів, що вказують потоки даних між процесами та носіями даних, а також потоки управління між процесами;

- спеціальних символів, що полегшують написання та читання схеми.

6.2.4 Схема взаємодії програм

Схема взаємодії програм вказує шлях активації програм та взаємодії з відповідними даними. Кожна програма в цій схемі зображується лише один раз.

Схема взаємодії програм складається з:

- символів даних, що вказують на наявність даних;

- символів процесу, що вказують операції, які необхідно виконувати над даними;

- лінійних символів, що вказують потоки даних між процесами та даними, а також ініціації процесів;

- спеціальних символів, що полегшують написання та читання схеми.

6.2.5 Схема ресурсів системи

Схема ресурсів системи відображає конфігурацію блоків даних та обробляючих блоків, яка необхідна для розв’язання задачі чи набору задач.

Схема ресурсів системи складається з:

- символів даних, що відображають вхідні, вихідні дані та запам’ятовуючі пристрої ПК;

- символів процесів, що відображають процесори;

- лінійних символів, що відображають потоки даних між пристроями введення-виведення і процесорами, а також передачу управління між процесорами;

- спеціальних символів, що полегшують написання та читання схеми.

6.3 Описання символів

6.3.1 Символи даних

6.3.1.1 Дані. Символ відображає дані, носій даних невизначено.

6.3.1.2 Дані, що запам’ятовуються. Символ відображає дані, що зберігаються у вигляді, підходящому для обробки. Носій даних невизначено.

6.3.1.3 Оперативний запам’ятовувальний пристрій. Символ відображає дані, що зберігаються в оперативному запам’ятовувальному пристрої.

6.3.1.4 Запам’ятовувальний пристрій з послідовним доступом. Символ відображає дані, що зберігаються в запам’ятовувальному пристрої з послідовним доступом.

6.3.1.5 Запам’ятовувальний пристрій з прямим доступом. Символ відображає дані, що зберігаються в запам’ятовувальному пристрої з прямим доступом.

6.3.1.6 Ручне введення. Символ відображає дані, що вводяться вручну в процесі обробки з пристроїв будь-якого типу (клавіатура, світлове перо, кнопки, перемикачі, смужки зі штрих-коду та ін.).

6.3.1.7 Дисплей. Символ відображає дані, що представлені у формі, зручній для сприйняття людиною, на носії у вигляді відображуючого пристрою (екран, індикатори та ін.).

6.3.2 Символи процесів

6.3.2.1 Процес. Символ відображає функцію обробки даних будь-якого виду (виконання операції чи групи операцій).

6.3.2.2 Наперед визначений процес. Символ відображає виконання операції чи групи операцій, описаних в іншому місці (підпрограма, модуль).

6.3.2.3 Ручна операція. Символ відображає будь-який процес, що виконується людиною.

6.3.2.4 Підготовка. Символ відображає модифікацію команди чи групи команд з метою впливу на подальшу функцію (установка перемикачів, ініціалізація програми).

6.3.2.5 Вибір. Символ відображає вибір або функцію перемикаючого типу, що має один вхід і ряд альтернативних виходів, один і лише один з яких може бути активізований після перевірки умови, записаної всередині символу.

6.3.2.6 Паралельні дії. Символ відображає синхронізацію двох чи більше паралельних операцій.

Приклад:

6.3.2.7 Межі циклу. Символ складається з двох частин і відображає межі циклу. Обидві частини символу мають один і той же ідентифікатор. Умови ініціалізації, нарощування, завершення поміщаються всередині символу на початку або в кінці в залежності від операції, що перевіряє умову.

6.3.3 Символи ліній

6.3.3.1 Лінія. Символ відображає потік даних чи управління. Для зручності сприймання схеми можуть додаватись стрілки-вказівники.

6.3.3.2 Передача керування. Символ відображає безпосередню передачу керування.

6.3.4 Спеціальні символи

6.3.4.1 З’єднувач. Символ відображає вихід в частину схеми і вхід з іншої частини цієї схеми і використовується для обриву лінії і продовження її в іншому місці. Відповідні символи-з’єднувачі повинні мати однакове унікальне позначення.

6.3.4.2 Термінатор. Символ позначає вихід в зовнішнє середовище та вхід із зовнішнього середовища (початок та кінець схеми програми).

6.3.4.3 Коментар. Символ використовується для додавання коментарів та пояснювальних записів. Пунктирна лінія в символі коментарю зв’язується з відповідним символом чи може обводити групу символів. Текст коментарю чи примітки розміщують біля обмежувальної фігури.

Приклад:

6.3.4.4 Пропуск. Символ (три крапки) використовують для відображення пропуску символів чи групи символів, в яких не визначено ні тип, ні кількість символів. Символ використовується лише в символах ліній чи між ними.

6.4 Правила використання символів і побудови схем

6.4.1 Правила використання символів

6.4.1.1 Символи у схемі повинні бути розміщені рівномірно. Необхідно дотримуватись розумної довжини з’єднань і мінімального числа довгих ліній.

6.4.1.2 Не повинні змінюватись кути чи інші параметри, що змінюють форму символів. Символи по можливості повинні бути одного розміру.

Символи можуть бути розміщені в будь-якому положенні, але бажано розміщувати їх у горизонтальному положенні. Дзеркальне відображення фігури символу означає ту саму операцію, але не є бажаним.

6.4.1.3 Мінімальну кількість тексту, необхідну для розуміння функцій символу, розміщують всередині символу. Текст повинен записуватись зліва направо та зверху вниз незалежно від напрямку потоку.

Якщо об’єм тексту, що поміщається у символ, перевищує його розміри необхідно використовувати символ коментарю.

Якщо використання символу коментарю може заплутати хід схеми, то їх розміщують на окремому аркуші і вказують перехресне посилання на символ.

6.4.1.4 У схемах може використовуватись ідентифікатор символу, який потім використовується з довідковою метою в інших текстах документації. Ідентифікатор розміщується зліва над символом.

6.4.2 Правила виконання з’єднань

6.4.2.1 Потоки даних і потоки управління в схемах позначаються лініями. Напрямок потоку зліва направо та зверху вниз вважається стандартним.

У випадку більшої деталізації схеми на лініях використовуються стрілки. Якщо потік має напрям, відмінний від стандартного, стрілка повинна вказувати цей напрям.

6.4.2.2 У схемах слід виключати перетин ліній. Лінії, що перетинаються, не мають логічного зв’язку між собою, тому зміна напрямку потоку в точках перетину не допускається.

6.4.2.3 Дві чи більше вхідних ліній можуть об’єднуватись в одну вихідну.

6.4.2.4 Лінії в схемах повинні підходити до символу зверху або зліва, а відходити від символу – справа або знизу. Лінії повинні направлятись до центру символу.

6.4.2.5 При необхідності лінії в схемах треба розривати для виключення лишніх перетинів чи надто довгих ліній, або якщо схема складається з декількох сторінок. З’єднувач на початку розриву називається зовнішнім з’єднувачем, а в кінці розриву – внутрішнім з’єднувачем.

6.4.2.6 Посилання до сторінок можуть бути вказані разом з символом коментарю для їх з’єднувачів. Приклад:

6.4.3 Спеціальні умовні позначення

6.4.3.1 Декілька виходів.

Декілька виходів із символу треба показувати:

- кількома лініями від даного символу до інших;

- однією лінією від даного символу, яка потім розгалужується на відповідну кількість ліній.

Приклад:

6.4.3.2 Кожний вихід із символу повинен позначатись виконанням відповідної умови, щоб показати логічний напрямок, який він позначає.

Приклад:

6.5 Правила виконання структурних схем

6.5.1 На структурній схемі зображують усі основні функціональні частини виробу (елементи, пристрої) і основні взаємозв’язки між ними.

6.5.2 Функціональні частини на схемі зображують прямокутниками або умовними графічними позначеннями.

6.5.3 Графічна побудова схеми повинна надавати найбільш наочне уявлення про послідовність взаємодії функціональних частин у виробі.

6.5.4 На схемі потрібно вказувати найменування кожної функціональної частини пристрою, якщо для її позначення застосований прямокутник.

На схемі допускається вказувати тип елементу (пристрою) і (або) позначення документу (основний конструкторський документ, державний стандарт, технічні умови), на основі яких застосований даний елемент (пристрій).

При зображенні функціональних частин у вигляді прямокутників найменування, типи і позначення рекомендується вписувати всередині прямокутників.

6.5.5 При великій кількості функціональних частин допускається замість найменувань, типів і позначень проставляти порядкові номери праворуч від зображення або над ним, зазвичай, зверху вниз в напрямі зліва направо. В цьому випадку найменування, типи і позначення вказують в таблиці на полі схеми.

6.6 Правила виконання функціональних схем

6.6.1 На функціональній схемі зображують функціональні частини виробу (елементи, пристрої і функціональні групи), що беруть участь в процесі, і зв’язку між цими частинами.

6.6.2. Функціональні частини і зв’язки між ними на схемі зображують у вигляді умовних графічних позначень, встановлених стандартами ЄСКД. Окремі функціональні частини допускається зображувати прямокутниками.

Найменування, типи і позначення рекомендується вписувати в прямокутники.

6.7 Правила виконання принципових схем

6.7.1 На принципових схемах зображують всі електричні елементи, всі електричні зв'язки між ними, всі електричні елементи, якими закінчуються вхідні і вихідні ланцюги.

6.7.2 Елементи на схемі зображують умовними графічними позначень, відповідно до міждержавних стандартів ЄСКД.

6.7.3 Елементи або пристрої, що використовуються частково, допускається зображати на схемі неповністю, обмежуючись тільки зображенням застосованих частин або елементів.

6.7.4 Виводи (контакти) невикористаних елементів (частин) зображують коротше, ніж виводи (контакти) застосованих елементів.

6.7.5 Схеми виконують в однолінійному чи багатолінійному зображенні. Лінії зв'язку показуються цілком. Якщо необхідно їх обірвати, то обриви ліній закінчують стрілками з позначеннями місць підключення. Товщина ліній, що рекомендується, електричного зв'язку 0, 3–0, 4 мм.

6.7.6 Для спрощення схеми допускається декілька електрично не з’єднаних ліній зв’язку об’єднувати в лінію групового зв’язку, але при підході до контактів (елементів) кожну лінію зв’язку зображують окремою лінією.

При злитті ліній зв’язку кожну лінію помічають в місці злиття, а при необхідності, і на обох кінцях умовними позначеннями (цифрами, літерами або поєднанням літер і цифр).

6.7.7 Позиційні позначення елементів (пристроїв) відповідно до ГОСТ 2.710 слід присвоювати в межах виробу, починаючи з одиниці, в межах групи елементів (пристроїв), які на схемі мають однакове буквене позиційне позначення, наприклад, R l, R 2, R 3 тощо, C l, C 2, С 3 тощо (Додаток Н).

6.7.8 Порядкові номери необхідно присвоювати згідно з послідовністю розташування елементів або пристроїв на схемі зверху вниз в напрямі зліва направо.

Цифри і букви виконуються одним розміром шрифту. Позиційні позначення проставляють поруч з умовним графічним позначенням елементів, по можливості праворуч, ліворуч чи над ними.

При необхідності допускається змінювати послідовність присвоєння порядкових номерів в залежності від розміщення елементів у виробі, напряму проходження сигналів або функціональної послідовності процесу.

При внесенні змін в схему послідовність присвоєння порядкових номерів може бути порушена.

6.8.9 Позиційні позначення проставляють на схемі поруч з умовними графічними позначеннями елементів з правого боку або над ними.

6.8.10 При зображенні на схемі елемента рознесеним способом позиційне позначення елемента проставляють біля кожної складової частини.

Суміщений спосіб	Рознесений спосіб

6.8.13 Дані про елементи мають бути записані в перелік елементів, позначення документу ПЕ3.

Елементи в перелік записують групами в алфавітному порядку буквених позиційних позначень. В межах кожної групи, що має однакові буквені позиційні позначення, елементи розташовують зростання порядкових номерів.

Елементи одного типу з однаковими параметрами, що мають на схемі послідовні порядкові номери, допускається записувати в перелік одним рядком. В цьому випадку в графу «Поз. позначення» вписують тільки позиційні позначення з найменшим й найбільшим порядковими номерами, наприклад: R3, R4, або С8...С12, а в графу «Кільк.» - загальну кількість таких елементів.

Мінімальна відстань між рядками переліку і основним написом 12 мм.