Визначіть основні джерела правового регулювання міжнародної купівлі-продажу Визначіть умови застосування Віденської конвенції (1980р.).

Міжнародно-правове регулювання міжнародної купівлі-продажу товарів на сучасному етапі можна поділити на такі види:

1Регулювання даних відносин інтегральним конвенцями. Актуальними на даний час є Віденська Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р., яка є основним документом у сфері міжнародної купівлі-продажу товарів, конвенції, які деталізують та уточнюють Віденську, зокрема Нью-Йоркська Конвенція про позовну давність в міжнародній купівлі-продажу товарів та Протокол до неї, Конвенція про представництво під час міжнародної купівлі-продажу товарів 1983 р.,

2Регулювання за допомогою загальновизнаних принципів. До таких принципів можна віднести Принципи міжнародних комерційних договорів та Принципи європейського договірного права.

3Регулювання в межах Міжнародної торгової палати. Основним актом даної категорії є Міжнародні правила з уніфікованого тлумачення торговельних термінів («Правила Інкотермс-2010») та Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року). Допоміжну роль в рамках МТП відіграють Уніфіковані правила по інкасо, Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів у частині здійснення розрахунків за договорами міжнародної купівлі-продажу товарів

Конвенція застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних державах (основна умова) та:

--коли ці держави є учасницями Конвенції, або (додаткова умова)

--коли відповідно до норм міжнародного привтаного права застосовується право держави – учасниці Конвенції (альтернативна умова)

Причому аа обставина, що комерційні підприємства сторін розміщені в різних державах, не береться до уваги, якщо це не випливає ні з договору, ні з ділових відносин або обміну інформацією між сторонами, що мали місце до чи в момент його укладення.Ні національна належність сторін, ні їх цивільний чи торговельний статус, ні цивільний чи торговельний характер договору не беруться до уваги при визначенні застосовності цієї Конвенції.

Відповідно до умов Конвенції сторони можуть виключити для себе застосування Конвенції цілком або в частині або відступити від її положень, зазначивши про це в договорі. Таким чином, конвенція носить диспозитивний характер стосовно положень зовнішньоекономічного договору (контракту): більшість її положень діє, якщо сторони не домовились про інше. Однак спеціального посилання на Конвенцію в тексті договору не потрібно – вона діє автоматично як частина національного законодавства країн, що її підписали.

1. Яка особа може бути суб’єктом МТП. В чому полягають особливості держави як суб’єкта міжнародного торгового обороту?

МТП не містить універсальних, уніфікованих норм, які б визначали статус суб’єктів міжнародного торгового обороту. Суб’єкти міжнародного торгового обороту нічим не відрізняються від суб’єктів національного цивільного обороту тієї чи іншої держави, адже особа отримує право самостійно вчиняти угоду відповідно до свого національного законодавства. Саме тому майже всі суб’єкти відповідно до національного права можуть бути суб’єктами міжнародного торгового права.

Проте дане коло трохи вужче у зв’язку з наступними причинами:

1Не будь-яка угода цивільно-правового характеру, яка здійснюється між суб’єктами різних держав є угодою міжнародного торгового права. Саме тому до МТП належать лише суб’єкти, які укладають угоди комерційного характеру

2Деякі суб’єкти національного права не є суб’єктами, що здійснюють підприємницьку діяльність, наприклад церкви, благодійні фонди

3Законодавство деяких держав не наділяє автоматично всіх суб’єктів національного права на укладення угод в міжнародному торговому обороті.

Тобто суб’єкт МТП має мати належний обсяг правосуб’єктності та бути комерсантом. Також для здійснення торгових операцій він має бути визнаний та допущений в певній державі.

Держава вступає у різні майнові відносини, внаслідок чого відбувається її розвиток та розвиток суспільства в цілому. Ці відносини з іншими державами, міжнарод­ними організаціями, юридичними чи фізичними особами поді­ляються на два види. По-перше, такі, що регулюються нор­мами міжнародного публічного права, виникають між держа­вами, державою та міжнародними організаціями у сфері міжнародного співробітництва. По-друге, це приватноправові відносини, які виникають за участю держави, з одного боку, та іно­земних юридичних осіб, міжнародних господарських організа­цій, фізичних осіб — з іншого.

Для розмежування публічно- та приватно-правових відно­син важливе значення має та обставина, в якій саме якості виступає держава. Так, угоди купівлі-продажу, що укладають­ся урядами країн, в одних випадках можуть регулюватися актом міжнародного публічного права, а в інших — міжнародного торгового.

Держава бере участь в міжнародній торгівлі в таких видах відносин:

1Державні займи

2Гарантії держави по займам суб’єтів даної держави

3Інвестиційні договори

4Договори міжнародної купівлі-продажу

Держава вступае міжнародні торгові угоди чере свої органи.

В цих відносинах для захисту прав контрагента важливо, чи відмовить в данному випадку держава від свого імунітету.

2. Порівняйте порядок обмеження дії Конвенції про міжнародний факторинг та Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг.

Відповідно до Оттавської Конвенція УНІДРУА про міжародний фінансовий лізинг Конвенція може не застосовуватись лише тоді, коли кожна зі сторін договору поставки й кожна зі сторін договору лізингу погоджуються не застосовувати її. Проте якщо незастосування Конвенції не здійснене попереднім, то сторони можуть у своїх відносинах одна з одною частково відміняти або змінювати дію будь-якого з її положень, крім певних положень

Відповідно до Оттавської Конвенція УНІДРУА про міжародний факторинг застосування Конвенції може виключатися: сторонами договору факторингу; або сторонами договору купівлі-продажу товарів стосовно грошових вимог, що випливають тоді, коли фактор був письмово повідомлений про це виключення або після цього. Якщо застосування цієї Конвенції виключається відповідно до попереднього пункту, то таке виключення може бути зроблене тільки до Конвенції в цілому.

Отже, якщо конвенцію про лізинг можна виключити частково, то конвенцію про факторинг виключно в цілому.

1. Визначити форми легалізацій суб’єктів міжнародної торгівлі. Який порядок визнання юридичної особи, легалізованої в інший державі, встановлений в континентальних європейських країнах

Легалізація осіб може здійснюватися у формі:

-Реєстрації

-Кваліфікації

Державна реєстрація може здійснюватися за явочний порядком (будь-яка особа може здійснювати підприємницьку діяльність якщо вона не порушує норми законодавства)та дозвільним порядком (засвідчення факту створення цієї особи, що здійснюється уповноваженим органом державної влади або місцевого самоврядування.)

Кваліфікація необхідна для легалізації place of business поза країною реєстрації. Здійснюється шляхом визнання та допуску особи до здійснення підприємницької діяльності.

Визнання державою правоздатності іноземних юридичних осіб є необхідною умовою для можливості вчинення правочинів з суб’єктами цієї держави, а також для здійснення діяльності на території цієї держави.

Існує 3 види визнання

В Україні іноземна юридична особа визнається лише у випадку, якщо вона набула статусу юридичної особи в державі, яка офіційно визнана Україною.

У Франції та Греції юридична особа іноземної держави визнається лише на підставі укладеного договору з цією державою

В іншій групі країн визнання відбувається на принципі взаємності.

В таких державах як Румунія та Молдова визнання відбувається автоматично