Які основні джерела правового регулювання міжнародних розрахунків у формі акредитиву в Україні? Що передбачає договір міжнародного кредитового переказу?

Акредитивна форма розрахунків до недавнього часу використовувалась у невеликих обсягах стосовно інших форм розрахунків, наприклад, щодо розрахунків за допомогою платіжних доручень. Однак сьогодні така форма розрахунків забезпечує паритет ризиків платника та отримувача коштів. Нормативними актами, які регулюють на території України відносини, що виникають у зв’язку із використанням акредитивної форми розрахунків, є ЦК (статті 1093-1098) та Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті

Стаття 1093 ЦК визначає предмет, зміст та суб’єктів зобов’язання, яке виникає при використанні акредитивної форми розрахунків. Суб’єктами акредитивного зобов’язання у широкому розумінні є платник, банк-емітент, отримувач коштів (бенефіціар) і, як правило, виконуючий банк. Бенефіціар - це особа, якій призначений платіж або на користь якої відкрито акредитив.

Акредитив - це договір, що містить зобов’язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені за умови пред’явлення документів, які відповідають умовам акредитива, зобов’язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж

Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива та не повинні суперечити законодавству України, у тому числі нормативно-правовим актам НБУ. Якщо це передбачено в тексті договору, то розрахунки за акредитивами регулюються Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів (у редакції 1993 р.) у частині, що не суперечить законодавству України, у тому числі нормативно-правовим актам НБУ

Міжнародний кредитний переказ – це форма розрахунків, яка здійснюється відповідно до договору, за яким банк (банк переказодавця) здійснює за винагороду, від імені і за дорученням особи, рахунок якої відкритий у даному банку (переказодавець) переказ грошових коштів в інший банк (банк ьбенефіціара) на користь особи, вказаної у дорученні (бенефіціар). При здійснення переказу бенефіціар не має права вимагати від банка переказодавця чи іншого банка-відправника здійснення платежу.

Суть міжнародного кредитового переказу полягає в тому, що виконання здійснюється шляхом списання банком переказодавця грошових коштів з рахунку переказодавця та переводу даних коштів банку бенефіціара, який зараховує їх на рахунок бенефіціара.

Міжнародний кредитовий переказ складається з таких етапів:

1Доручення переказодавця банку переказодавця

2Доручення банка переказодавця банку посереднику

3Доручення банка посередника банку бенефіціара.