Шлюбність

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………3

1 Шлюбність……………………………………………………………….4

1.1 Структура населення за шлюбним і сімейним станом………..……5

2. Розлучуваність ………………………………………………………..11

3. Рівень шлюбності в Україні………………………………………….15

4. Рівень шлюбності в Польщі…………… …………………………….22

5. Порівняльна характеристика рівня шлюбності України

та Польщі ………………………………………………………………….29

Висновки……………………………………………………………………35

Список використаних джерел…………………………………………….36

ВСТУП

Шлюбність та розлучуваність формують шлюбну та сімейну структури населення, створюють основу сімейного складу і відтворення населення у цілому. Сім’я – один з найважливіших інститутів суспільства, де відображаються досягнення, труднощі і протиріччя громадського життя. В сучасний період перехідної економіки України та Польщі сім’я лишається найбільш стійкою і життєздатною в системі осередків демопроцесу та в соціальній структурі суспільства. Це – один з ефективних важелів, здатний протидіяти кризовим змінам у відтворенні населення та пом’якшувати їх наслідки.

Актуальність даного питання полягає в чіткій потребі обліку рівня шлюбності в Україні та Польщі, так як це є важливим демографічним показником динаміки населення.

Об’єктом дослідження є важливий демографічний показник – шлюбність та особливості її динаміки.

Предметом є властивостідосліджуваного явища.

Мета дослідження. Вивчення особливостей і напрямів трансформації сучасної шлюбної поведінки населення України та Польщі в контексті змін процесів шлюбності та розлучуваності у європейських країнах.

ШЛЮБНІСТЬ

У широкому розумінні слова під шлюбністю розуміють усі процеси, що характеризують укладання та припинення шлюбів, або, інакше кажучи, всю сукупність випадків зміни шлюбного стану. Шлюбність — це процес утворення шлюбних (подружніх) пар у населенні, який включає в себе укладання як перших, так і повторних шлюбів. У поєднанні з процесами овдовіння та розлучуваності шлюбність визначає відтворення шлюбної структури населення. її демографічне значення полягає у тісному зв'язку з відтворенням населення. Шлюбність є найважливішим демографічним чинником народжуваності, формування сімей та зміни сімейної структури населення. У демографії шлюбність вивчають переважно в рамках репродуктивного віку, а шлюбність жінок — частіше, ніж чоловіків.

Під шлюбним станом розуміють стан особи стосовно інституції шлюбу, встановлюваний відповідно до звичаїв та правових норм країни. Шлюбний стан індивідів звичайно включає чотири градації: тих, хто ніколи не перебував у шлюбі; тих, хто перебуває у шлюбі; овдовілих; розлучених. У деяких країнах в особливі групи виокремлюють тих, хто перебуває у зареєстрованому та незареєстрованому шлюбі, або у- першому чи повторному шлюбі, тих, хто проживає разом з чоловіком (жінкою) або окремо від нього (неї), тих, хто отримав офіційну санкцію суду на роздільне проживання (часто-густо — проміжний етап на шляху до розлучення) тощо. У Всесоюзному перепису населення 1979 року та вибірковому соціально-демографічному обстеженні населення 1985 року поряд з розлученими враховували й тих, хто розійшовся, тобто членів подружжя, зареєстрований або фактичний шлюб яких розпався без формального розлучення.

При шлюбі, розлученні та овдовінні відбувається перехід особи з однієї категорії шлюбного стану в іншу. Сукупність таких переходів являє собою процес відтворення шлюбної структури населення, що його у демографії розглядають як складник відтворення населення. Шлюбний стан населення, як і шлюбність,, істотною мірою залежить від ситуації на " шлюбному ринку", формування шлюбного кола та наявності шлюбного вибору.

Термін " шлюбний ринок" використовують у демографії для умовного позначення системи співвідношень чисельностей різних груп шлюбоздатного населення. Шлюбна кон'юнктура, ймовірність укласти шлюб значною мірою визначена кількістю потенційних шлюбних партнерів у населенні та його статево-віковою структурою. Диспропорції у співвідношенні чисельності статей, що виникли у результаті війн або масових міграцій, як правило, створюють несприятливу ситуацію для жіночих шлюбоздатних контингентів: більшість жінок, що втратили чоловіків на війні, приречена на пожиттєве удівство; а надлишок чоловіків на " шлюбних ринках" міст, що утворився в результаті багаторічної міграції до них сільської молоді, зменшує шанси міських наречених укласти шлюб, негативно впливає на міцність шлюбів і підвищує частоту розлучень з ініціативи чоловіків. Відомим є феномен чоловічої " надшлюбності" у повоєнний час, зобов'язаний своєю появою різкій диспропорції співвідношення чисельності чоловіків та жінок на " шлюбному ринку". " Надшлюбність" виявляє себе, зокрема, у дуже високій частці одружених чоловіків у старших вікових групах.

1.1. Структура населення за шлюбним і сімейним станом. Шлюб - це санкціонована і регульована суспільством форма відносин між чоловіком і жінкою, яка визначає їх права і обов'язки по відношенню один до одного і до їхніх дітей.

Для демографії шлюб цікавий перш за все як фактор створення сім'ї і народження дітей, а також процесів народжуваності і смертності, як фактор, що визначає їх конкретну специфіку та закономірності зміни.

При цьому демографія традиційно цікавиться не стільки юридичною формою шлюбу як узаконеного союзу чоловіка і жінки, скільки фактичним шлюбом, тобто наявністю дійсних і ефективних шлюбних (подружніх) відносин незалежно від того, чи зареєстрований шлюб відповідно до прийнятих в тій або іншій країні правилами і законами чи ні. Разом з тим демографію не може не цікавити й юридична форма шлюбу, оскільки з цим поняттям пов'язане таке явище, як позашлюбна народжуваність.

Під видами або формами шлюбу розуміють конкретні варіації шлюбних союзів, в які вступають або вступали чоловіки і жінки. Серед видів шлюбу перш за все розрізняють моногамію (одношлюбність) і полігамію (багатошлюбність).

Моногамія, або моногамна подружжя, - це шлюб одного чоловіка з однією жінкою. Полігамія, або полігамна подружжя, - це шлюб одного чоловіка з кількома жінками (полігінія, або багатоженство) або шлюб однієї жінки з кількома чоловіками (поліандрія).

Сучасна тенденція полягає в тому, що поширеність полігамії знижується, на зміну їй приходить моногамія. В даний час навіть у багатьох мусульманських країнах, де релігійна мораль допускає і, більше того, заохочує полігінія (багатоженство), остання заборонена законом.

В даний час все більшого поширення набуває так звана серійна моногамія, тобто повторні, головним чином післярозлучні шлюби чоловіків і жінок. І серійна моногамія сама по собі, і примирливе ставлення до неї як до квазінормативному явищу відображають наростання інституційної кризи сім'ї, наслідки якого так загрозливо проявляються в сучасній динаміці демографічних процесів.

Під шлюбним станом (статусом) розуміють положення індивіда по відношенню до інституту шлюбу, що визначається у відповідності до звичаїв або правовими нормами тієї чи іншої країни.

В даний час органи статистики більшості країн прагнуть слідувати правилам визначення шлюбного статусу, які містяться у відповідних рекомендаціях Статистичної комісії ООН. Згідно з ними виділяються наступні категорії шлюбного стану, або шлюбного статусу: особи, ніколи не перебували у шлюбі; які перебувають у шлюбі живуть разом; вдови і не набрали новий шлюб; розведені і не набрали новий шлюб; перебувають у шлюбі, але не живуть разом; випадки, які неможливо класифікувати. Ці шість категорій є основними категоріями шлюбного стану, які враховуються демографічною статистикою більшості країн.

Вступаючи в шлюб, розлучаючись або залишилася вдовою, люди змінюють свій шлюбний статус, переходячи з одного шлюбного стану в інший. На рівні всього населення ці випадки зміни шлюбного стану (а також випадки овдовіння) утворюють масовий процес переходів, які у своїй сукупності являють собою відтворення шлюбної структури.

У широкому розумінні слова під шлюбністю розуміють усі процеси, що характеризують укладання та припинення шлюбів, або, інакше кажучи, всю сукупність випадків зміни шлюбного стану. Шлюбність — це процес утворення шлюбних (подружніх) пар у населенні, який включає в себе укладання як перших, так і повторних шлюбів. У поєднанні з процесами овдовіння та розлучуваності шлюбність визначає відтворення шлюбної структури населення. її демографічне значення полягає у тісному зв'язку з відтворенням населення. Шлюбність є найважливішим демографічним чинником народжуваності, формування сімей та зміни сімейної структури населення. У демографії шлюбність вивчають переважно в рамках репродуктивного віку, а шлюбність жінок — частіше, ніж чоловіків.

Під шлюбним станом розуміють стан особи стосовно інституції шлюбу, встановлюваний відповідно до звичаїв та правових норм країни. Шлюбний стан індивідів звичайно включає чотири градації: тих, хто ніколи не перебував у шлюбі; тих, хто перебуває у шлюбі; овдовілих; розлучених. У деяких країнах в особливі групи виокремлюють тих, хто перебуває у зареєстрованому та незареєстрованому шлюбі, або у- першому чи повторному шлюбі, тих, хто проживає разом з чоловіком (жінкою) або окремо від нього (неї), тих, хто отримав офіційну санкцію суду на роздільне проживання (часто-густо — проміжний етап на шляху до розлучення) тощо. У Всесоюзному перепису населення 1979 року та вибірковому соціально-демографічному обстеженні населення 1985 року поряд з розлученими враховували й тих, хто розійшовся, тобто членів подружжя, зареєстрований або фактичний шлюб яких розпався без формального розлучення.

Шлюбна структура - це розподіл населення за шлюбним (статусам) станів. Шлюбна структура будується за даними переписів або мікроперепису, тобто є моментною характеристикою. Зазвичай розподіл за шлюбним станом комбінують з угрупуваннями за статтю та віком, отримуючи тим самим шлюбну структуру як усього населення, так і населення різної статі і віку. Розрахунок шлюбної структури в міжпереписний період практично неможливий через згадану непорівнянності даних про шлюбний стан за переписами та поточного обліку.

Знання шлюбної структури населення необхідно для кращого розуміння процесів формування і розпаду сімей, тенденцій зміни народжуваності, смертності, відтворення населення в цілому. Адже як і будь-яка інша моментна демографічна структура, розподіл населення за шлюбним станом, з одного боку, відбиває на собі минулу динаміку демографічних процесів (не тільки шлюбності і розлучуваності, але і народжуваності і смертності, а також міграції), а з іншого - дозволяє прогнозувати їх динаміку, можливі рівні і зміни в майбутньому. Ось чому аналіз шлюбної структури є важливим елементом вивчення відтворення населення.

При шлюбі, розлученні та овдовінні відбувається перехід особи з однієї категорії шлюбного стану в іншу. Сукупність таких переходів являє собою процес відтворення шлюбної структури населення, що його у демографії розглядають як складник відтворення населення. Шлюбний стан населення, як і шлюбність,, істотною мірою залежить від ситуації на " шлюбному ринку", формування шлюбного кола та наявності шлюбного Вибору.

Термін " шлюбний ринок" використовують у демографії для умовного позначення системи співвідношень чисельностей різних груп шлюбоздатного населення. Шлюбна кон'юнктура, ймовірність укласти шлюб значною мірою визначена кількістю потенційних шлюбних партнерів у населенні та його статево-віковою структурою. Диспропорції у співвідношенні чисельності статей, що виникли у результаті війн або масових міграцій, як правило, створюють несприятливу ситуацію для жіночих шлюбоздатних контингентів: більшість жінок, що втратили чоловіків на війні, приречена на пожиттєве удівство; а надлишок чоловіків на " шлюбних ринках" міст, що утворився в результаті багаторічної міграції до них сільської молоді, зменшує шанси міських наречених укласти шлюб, негативно впливає на міцність шлюбів і підвищує частоту розлучень з ініціативи чоловіків. Відомим є феномен чоловічої " надшлюбності" у повоєнний час, зобов'язаний своєю появою різкій диспропорції співвідношення чисельності чоловіків та жінок на " шлюбному ринку". " Надшлюбність" виявляє себе, зокрема, у дуже високій частці одружених чоловіків у старших вікових групах.

На ситуацію на " шлюбному ринку" помітно впливають і різкі зміни рівня народжуваності. Так, порушення шлюбної кон'юнктури, яке виникло у 60—70-ті роки, було викликане падінням рівня народжуваності в період Великої Вітчизняної війни 1941 — 1945 років. Постала ситуація, коли багаточисельним генераціям жінок у вікових групах 20—30 років, що народилися наприкінці 40-х — на початку 50-х років, на " шлюбному ринку" відповідали малочисельні генерації чоловіків воєнних років народження.

Ситуація на " шлюбному ринку" істотно впливає на формування шлюбного кола, його динаміку та структуру. Шлюбне коло являє собою сукупність можливих для конкретного індивіда шлюбних партнерів. Воно детерміноване, з одного боку, системою правових та моральнісно-етичних норм суспільства, а з іншого — соціально-економічним статусом індивіда та його соціально-психологічними характеристиками. Простір потенційних шлюбів передбачає існування в його межах інтенсивного спілкування між можливими шлюбними партнерами, ґрунтованого на індивідуальних міжособистісних контактах. Проте система спілкування може включати в себе й добір майбутніх шлюбних пар. Його здійснюють або окремі особи, або спеціальні організації, що займаються пошуком взаємно відповідних шлюбних партнерів.

За умов традиційної сім'ї добір майбутнього чоловіка (жінки) для дорослих дітей був прерогативою й обов'язком їхніх батьків. Головним критерієм при доборі була здатність потенційного нареченого або нареченої відігравати приписувану соціальну роль, а їхні особистісні характеристики мали другорядне значення. Нерідко добір шлюбних пар здійснювали професійні посередники — свахи. Сьогодні шлюбний вибір здійснюють, як правило, самі ті, хто бажає укласти шлюб. їх головним мотивом є кохання, й тому при виборі майбутнього чоловіка (жінки) домінують перш за все його особистісні якості. А проте посередницька діяльність як і раніше існує у вигляді публікацій шлюбних оголошень у газетах, у формі послуг шлюбних бюро. На розширення можливостей вибору шлюбного партнера спрямовані й різні заходи щодо організації дозвілля, молодіжного туризму тощо.

Визначальний вплив на зміну меж і складу шлюбного кола справляє вік потенційного нареченого або нареченої. Диспропорція чисельності шлюбоздатних осіб у населенні за статтю, віком або соціальним статусом супроводжується звуженням шлюбного кола для осіб, що мають чисельну перевагу. У цьому випадку шлюбне коло поповнюється за рахунок осіб, котрих раніше як потенційних шлюбних партнерів не розглядали, іншими словами, слабнуть шлюбні переваги.

На шлюбний вибір, або вибір шлюбного партнера в рамках конкретного шлюбного кола, справляє вплив сукупність найрізноманітніших критеріїв: економічних, соціальних, культурних, психологічних та антропологічних. Чим ширше коло потенційних партнерів, тим більшого значення набувають психологічні, культурні та антропологічні критерії вибору: вік, зовнішні дані, взаємна симпатія, спільність інтересів, гармонія темпераментів тощо.

Укладання шлюбу передбачає дотримання низки законодавчих норм, які регулюють мінімальний шлюбний вік майбутніх членів подружжя, порядок його укладання й форми. Що ж стосується шлюбно-сімейних стосунків, то вони детально регламентовані Кодексом про шлюб і сім'ю.

Мінімальний шлюбний вік, починаючи з якого закон або звичай допускає укладання шлюбу, встановлюють з урахуванням статевої, психологічної та соціальної зрілості тих, хто укладає шлюб, а також традицій, звичаїв, релігійних норм тощо, прийнятих у конкретній країні. В Україні мінімальний шлюбний вік для жінок установлений у 18 років, а визнаною формою шлюбу є громадянський. Останнім часом великого поширення набув, особливо у зарубіжних країнах, консенсуальний шлюб або вільний союз чоловіка та жінки. У деяких країнах Латинської Америки існують навіть так звані " візитні" шлюби, кількість яких доволі велика. У дореволюційній Росії, в тому числі і в Україні, переважною формою шлюбу був церковний.