Розрахунок максимально припустимих довжин прольотів

Ре = (15)

де Т – натяг несучого тросу при вітрі найбільшої

інтенсивності, який залежить від матеріалу несучого

тросу і мінімальної температури, даН (див. додаток 4);

hи – довжина підвісної гірлянди ізоляторів несучого

тросу, м (див. додаток 3);

Sсер – середня довжина струни, яка визначається з

урахуванням конструктивної висоти підвіски за

формулою [2] с.62;

(16)

де То – натяг несучого тросу при безпровісному

положенні контактного проводу, даН;

h – конструктивна висота підвіски, м.

Для мідного несучого тросу То = 0, 75*Тmах, даН; для біметалевого То = 0, 8 Тmах,

[1] с.149.

Як видно з вищевикладеного матеріалу, щоб визначити довжину прольоту потрібно вирішити систему рівняння з двома невідомими, є тяжким, так як рівняння є квадратними. Тому максимально припустима довжина прольоту визначається методом послідовних наближень, на початку приймається значення Ре = 0 і визначається Lмах 1. За знайденим наближеним значенням Lмах1, визначаємо еквівалентне Ре. Знаючи Ре, визначаємо Lмах2.

Вирахування у такому порядку продовжують до тих пір, поки різниця у двох послідовно знайдених значеннях максимально припустимих довжин прольотів не стане невеликою (5% або 5). За останньою величиною Lмах2 вибирається кінцеве значення довжини прольоту (для розстановки опор). Якщо виявиться, що Lмах2 відрізняється від Lмах1, розраховуємо Ре, а потім Lмах3.

Довжини прольотів на кривих ділянках колії визначаються за формулою [2] с.64:

l _max= 2 , (17)

де a – зиґзаґ контактного проводу а=0, 3м – на прямих та 0, 4м – на кривих;

R – радіус кривої, м.

Розрахунки зводимо в табл.15. Розрахунок максимально припустимих довжин прольотів виконується в табличній формі з використанням електронних таблиць Microsoft Excel.