Основні соціологічні концепції особистості, їх характеристика.

Соціологічна теорія особистості (або соціологія особистості) складається з численних соціологічних концепцій та теоретичних моделей особистості, які у завершеному вигляді сформувалися в другій половині XIX — на початку XX ст.

Марксистська теорія особистості. Основними принципами цієї теорії є встановлення залежності особистості від об´ єктивних суспільно-економічних, соціально-культурних та предметно-діяльнісних особливостей її соціалізації. З´ являючись на світ, людина не має свідомості, природжених ідей.

Теорія ´ ´ дзеркального " Я", що розроблена американським соціологом Ч. Кулі (1864-1929. На думку Кулі, " дзеркальне " Я" — це відчуття особистої визначеності, що формується у людини в результаті спілкування з іншими людьми. Воно синтезує в собі " уявлення інших людей про мене"; " уявлення про те, як інший оцінює мій образ"; " відчуття власного " Я".

Ряд соціологічних конструкцій особистості об´ єднується навколо теорії ролей. В процесі соціалізації особистість засвоює різні аспекти поведінки (ролі) людей у суспільстві і, таким чином, стає особистістю. Досить поширеною є думка про те, що особистість — це результат засвоєння людиною правил життя і поведінки в суспільстві. її найпослідовніше викладено в необіхевіористській концепції, що розглядає особистість як просту сукупність соціально прийнятних відповідей на сукупність соціальних стимулів.

У теоріях соціальної установки особистість розглядається як результат соціальних установок. Засвоюючи їх, людина виробляє в собі установку на те, щоб бути особистістю.

Ряд сучасних поглядів на особистість об´ єднано під назвою " концепції соціального характеру". Ці концепції в основному сформувалися Зигмундом Фрейдом (1856-1939). Основний підхід до вивчення людської особистості повинен ґрунтуватися на розумінні ставлення людини до світу, інших людей, природи і до самої себе.

Значне місце серед соціологічних концепцій особистості належить теорії референтної групи. Термін " референтна група" ввів до наукового обігу американський соціальний психолог Г. Хаймен, який під референтною групою розумів соціальну групу, на яку індивід орієнтує свою власну поведінку (від сім´ ї до цілого класу).

Завершити спробу далеко не повного викладу соціологічних концепцій особистості доцільно розглядом теорії інтегрального синтезу, над якою плідно працював російсько-американський соціолог П. Сорокін (1889-1968),. Сорокін висунув " принцип поляризації", згідно з яким тенденція до моральної індиферентності і рутинної поведінки посилюється у періоди загострення соціальних криз, коли більшість людей зайнята пошуками гедоністичного задоволення потреб, тим часом як меншість орієнтована на альтруїстичну, релігійну та подібну їм активність. Коли ж соціальне потрясіння минає, поведінка повертається у нормальне русло.