Фінансовий важіль характеризує використання підприємством позикових коштів, яке впливає на зміну рентабельності власного капіталу.

Рівень ефекту фінансового важеля розраховується по формулі:

,

де ЕР – економічна рентабельність,

СРСВ - середня розрахункова ставка відсотка,

ПК - позикові кошти,

ВК - власні кошти.

Економічна рентабельність активів дорівнює

де HPEI - нетто - результат експлуатації інвестицій

Середня розрахункова ставка відсотка дорівнює

,

де В^Ф – фактичні фінансові витрати по заборгованості

ПК - загальна сума позикових коштів підприємства

Більшість авторів виокремлює три методи оптимізації структури капіталу:

- оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня прогнозованої фінансової рентабельності;

- оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації її вартості;

- оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків

Проведемо оптимізацію структури капіталу за критерієм максимізації рівня прогнозованої фінансової рентабельності

При змішаних варіантах залучення позикового капіталу найнижчу ціну підприємство матиме при п’ятому варіанті – 0, 14%. При цьому, сукупний капітал буде сформовано на 35, 26% власним і 64, 74% позиковим капіталом.

Найкращим є восьмий варіант сукупний капітал буде сформовано на 34, 38% власним і 65, 62% позиковим капіталом.

Процес оптимізації структури позикового капіталу повинен здійснюватися за допомогою двох основних критеріїв: орієнтація на існуючу структуру позикового капіталу; оптимізація структури позикового капіталу за критерієм мінімізації його середньозваженої вартості. Можна стверджувати: оптимальна структура позикового капіталу підприємств, за визначеним критерієм, – це таке співвідношення елементів позикового капіталу, за досягненням якого значення такого критерію наближається до оптимального.

Розрахунок рентабельності власного капіталу при різних значенях плеча фінансового важеля, тис. грн

Згідно із критерієм мінімізації середньозваженої вартості позикового капіталу, перевага у формуванні структури капіталу підприємства надається відносній дешевизні того чи іншого джерела ресурсу.

Оскільки ступінь обмеженості кожного джерела капіталу різна, а, відповідно, змінюється у певний момент його вартість, постільки доводиться з часом переходити від одного джерела до іншого, орієнтуючись щораз у на мінімальну ціну. Цей підхід щодо оптимізації структури капіталу, на думку деяких дослідників, є типовим для вітчизняних підприємств.

Процес оптимізації структури власного капіталу за критерієм мінімізації його середньозваженої вартості заснований на попередній оцінці вартості всіх складників позикового капіталу при різних умовах залучення і здійсненні багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості позикового капіталу.

. Отже, за методом середньозваженої вартості капіталу найбільш оптимально є перша. При цьому, середньозважена вартість капіталу є мінімальною і становить 1, 41%.

Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівню фінансового ризику та термінів залучення капіталу пов’язана з вибором більш дешевих джерел фінансування активів підприємства.

Відповідно до призначення, активи підприємства з урахуванням часу поділяють на три групи: – необоротні активи – це активи, що не є оборотними; – постійна частина оборотних активів – це незмінна їх частина, яка не залежить від змін обсягу діяльності і не пов’язана з формуванням запасів сезонного формування, довгострокового завезення та розглядається як мінімальний їх розмір, який підприємству потрібно мати для здійснення поточної операційної діяльності;

Розрахунок середньозваженої вартості капіталу при різній його структурі

Продовження таблиці

– змінна частина оборотних активів пов'язана із збільшенням обсягу випуску продукції відповідно до сезону, необхідністю формування товарних запасів сезонного формування, довгострокового завезення і цільового призначення. Її поділяють на максимальну і середню частини відповідно до потреби.

Зазначимо, що підприємство може застосовувати три різних підходи до фінансування різних груп оборотних активів за рахунок капіталу.

Консервативний підхід передбачає використання власного капіталу і довгострокових зобов’язань для формування необоротних активів та половини змінної частини оборотних активів.

Перевагою цього підходу є забезпечення мінімального ризику, так як короткострокові зобов'язання використовуються у незначних обсягах для формування змінної частини оборотних активів. У той же час, така політика фінансування дуже обтяжлива для підприємства у зв’язку з високою вартістю капіталу, що використовується. Крім того, вона передбачає витрати, пов’язані з неповним використанням залученого довгострокового капіталу в періоди зменшення змінної частини оборотних активів.

Агресивний підхід спрямований на використання власного капіталу та довгострокових зобов’язань лише для фінансування необоротних активів. Оборотні активи у повному обсязі формуються за рахунок короткострокових зобов’язань.

Ця політика фінансування активів забезпечує найнижчу вартість капіталу підприємства, проте вона обмежена занадто високим ризиком можливості втрати або недостатності капіталу.

Компромісний підхід передбачає фінансування необоротних активів та постійної частини оборотних активів за рахунок власного капіталу та довгострокових зобов’язань. При цьому, змінна частина оборотних активів

фінансується короткостроковими зобов’язаннями.

Така політика залучення джерел дає змогу досягти компромісу між вартістю капіталу та ризиком його втрати.

Однак, у сучасних умовах банки досить рідко надають вітчизняним підприємствам довгострокові кредити.

Тому обрана модель може враховувати тільки величину власного капіталу і короткострокових зобов’язань в якості джерел фінансування.

В таблиці наведена інформація для визначення структури капіталу підприємства за критерієм мінімізації рівня фінансового ризику

Вихідні дані для визначення структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансового ризику

Враховуючи інформацію з таблиці, розрахуємо розмір власного та позикового капіталу підприємства при використанні різних підходів до фінансування окремих груп активів на основі методики наведеною В.О. Подольською та О.В. Яріш

Структура капіталу з урахуванням критерію мінімізації рівню фінансового ризику та термінів залучення капіталу., %

Результати розрахунку розміру капіталу з метою мінімізації рівня фінансового ризику, тис. грн