Методичні вказівки до виконання. Практично у більшості корпорацій різних галузей найбільшу питому вагу займають запаси і дебіторська заборгованість.

Практично у більшості корпорацій різних галузей найбільшу питому вагу займають запаси і дебіторська заборгованість.

Оптимізація рівня виробничих запасів залежить від витрат, пов'язаних з підтриманням їх рівня. До складу витрат входить два елементи: витрати на зберігання і витрати на розміщення і виконання замовлень. Чим більше підприємство витрачає на зберігання оборотних активів (наприклад, необхідні складські приміщення в достатньому обсязі), тим менші витрати на постачання (немає необхідності зайвий раз користуватися послугами транспортних організацій).

В теорії управління запасами доведено, що при деяких обмеженнях та передумовах можна розрахувати розмір оптимальної партії замовлень (ЕОQ). Припустимо, що вартість виконання одного замовлення (F), а витрати на зберігання одиниці запасів (Н) і величина витрат ТМЦ за деякий період (D) єпостійними. Якщо також прийняти, що витрати запасів є постійними у часі, то середній обсяг запасів = Q / 2 од.,

де Q - замовлений обсяг запасів (в одиницях), причому передбачається, що він змінюється протягом часу, що розглядається.

Відповідна формула (модель Уілсона) має вигляд:

де: ЕОQ - обсяг партії, од.;

F - вартість виконання одного замовлення;

D - величина витрат запасів за той же період, од.;

H - витрати на утримання одиниці запасів ТМЦ за деякий період, в тому числі витрати по зберіганню, транспортуванню, страхуванню разом з рівнем прибутку на інвестований в запаси капітал.

Контроль за ефективністю управління запасами на вітчизняних підприємствах здійснюють за допомогою аналізу зміни швидкості обороту запасів. В загальному випадку швидкість обороту виробничих запасів (ВЗ) підприємства прийнято розраховувати за допомогою формули:

Середня величина виробничих запасів (ВЗ) за даними балансу визначається за формулою:

Потім визначається тривалість одного обороту в днях:

Управління дебіторською заборгованістю

Алгоритм управління дебіторською заборгованістю має наступні складові:

1) фінансовий аналіз діяльності організації-постачальника;

2) розробка кредитної політики організації;

3) прийняття рішення про надання кредиту, страхування дебіторської заборгованості;

4) зміна кредитної політики організації;

5) контроль за відвантаженням продукції, випискою рахунків та його відправкою покупцю; складання картотеки дебіторів;

6) контроль фінансового стану дебіторів;

7) прийняття рішення про можливість використання факторингу або форфейтингу;

8) при непогашенні боргу або його частини встановлення оперативного зв'язку з дебітором на предмет визнання ним боргу;

9) звернення до господарського суду із позовом про стягнення простроченої заборгованості;

10) порушення справи про банкрутство;

11) компенсація збитків з фонду безнадійних боргів.

Після того, як встановлено тривалість виробничо-фінансового циклу, слід провести аналіз дебіторської заборгованості підприємства-постачальника