Диференціація розумової відсталості та подібних станів

Сформулювати наукове поняття означає не лише дати йому визначення та виявити його природу, а й відокремити його від понять, що належать разом з ним до однієї категорії. Отже, щоб зрозуміти сутність розумової відсталості, необхідно визначити, чим вона відрізняється від інших видів аномалій.

Важливість вивчення цього питання зумовлена ще й необхід­ністю вирішувати проблеми диференційної діагностики. Спра­ва в тому, що на перший погляд, діти з різними видами дизонтогенезу мають однакові труднощі у соціальній адаптації вза­галі, і в навчальній діяльності зокрема. Вони погано засвоюють грамоту, вміння рахувати і розв'язувати задачі, недостатньо ро­зуміють пояснення вчителя, мають проблеми у спілкуванні з дітьми та дорослими і, зрештою, стають неуспішними у школі.

З'ясувати причини, що лежать в основі таких проблем, буває не просто. Відомі випадки, коли через помилки у диференційній діагностиці діти з вадами слуху, зору, мовлення, з затримкою психічного розвитку потрапляли у заклади для розумово відста­лих, і навпаки, — порушення інтелекту кваліфікувалось як розлади сенсорного характеру або як тимчасове явище, що під­дається виправленню й усуненню.

Труднощі диференційної діагностики об'єктивно зумовлені складною структурою дефекту, тобто наявністю первинних відхилень, на основі яких через несприятливі соціальні умови формуються вади вторинного й третинного порядку. Незалеж­но від особливостей первинних порушень у дитини так чи інак­ше страждає і пізнавальна, й емоційно-вольова сфери. Тому зро­зуміло, що для правильного встановлення діагнозу слід від­окремити первинний дефект від вторинних відхилень, а також визначити, яким чином ядерні порушення впливають на роз­виток усієї психіки.

Розумова відсталість від інших видів дизонтогенезу від­різняється за такими ознаками, які мають розглядатися в ком­плексі:

— звуженість зони найближчого розвитку, тоді як і при сенсорних вадах, і при затримці психічного розвитку та розладах
емоційно-вольової сфери здатність до научуваності є збереженою або наближеною до норми. Це означає, що при розумовій
відсталості діти є нечутливими до допомоги, не можуть перенести засвоєний спосіб дії в нові умови;

— порушення як вербального, так і образного мислення, на
відміну від інших видів аномалій, за яких зазвичай спостерігається розбіжність між можливостями оперування образами
чи словами. У дітей з вадами зору, з ДЦП більш розвиненим
може бути вербальний інтелект при труднощах оперування уявленнями,
образами та просторовими відношеннями, а у дітей
з вадами слуху, мовлення, з затримкою психічного розвитку
більш збереженим виявляється наочно-образне мислення, а вербально - логічне може значно відставати;

— труднощі формування як навчальної, так і ігрової діяльності, тоді як сенсорні розлади та затримка психічного розвитку на ігровій діяльності істотно не позначаються;

— істотне зниження критичності мислення, на основі якого
стає обмеженою здатність до усвідомлення власного дефекту,
що, в свою чергу, знижує прагнення до компенсації;

— обмеження можливостей компенсації через тотальність
психічних порушень, яка зумовлена дифузним пошкодженням
кори головного мозку;

— залежність особливостей психічного реагування (зацікавленості, швидкості, виснажливості, втомлюваності, розумової
та емоційної адекватності) від рівня складності ситуації: доступні розумово відсталій дитині ситуації актуалізують належну
мотивацію, достатню працездатність, відповідний рівень інтелектуальних умінь та емоційної саморегуляції, а необхідність
розв'язання складної ситуації викликає сповільненість, швидку втомлюваність, примітивні емоції, які перешкоджають досягненню мети;

— завищена самооцінка часто у поєднанні з неусвідомленим,
позначеним лише у переживаннях, комплексом неповноцінності;

— безпосередність, відкритість, висока навіюваність, від-­
сутність опору щодо втручань у власний внутрішній світ.

Складним діагностичним завданням є відокремлення легкої дебільності від затримки психічного розвитку та від алалії.

Затримка психічного розвитку — це зворотна недостатність пізнавальної діяльності внаслідок функціональних або невиразних органічних розладів у роботі кори головного мозку. Від розумової відсталості затримка психічного розвитку від­різняється високими можливостями компенсації за умови спеціального навчання, завдяки відносно збереженій зоні най­ближчого розвитку. При затримці психічного розвитку на пер­ший план виступають знижена розумова працездатність, висо­ка психічна виснажливість та емоційна вразливість.

Алалія — загальний недорозвиток мовлення внаслідок ло­кального пошкодження мовленнєвих центрів кори головного мозку. Оскільки генезис мовлення і мислення тісно пов'язані між собою, то мовленнєві вади зумовлюють недорозвиток мис­лення, особливо вербально-логічного. При розумовій відсталості — навпаки: порушення мислення зумовлює загальний недороз­виток мовлення. Діти з алалією вирізняються збереженою здат­ністю до навчання і високими компенсаторними можливостя­ми. Рівень сформованості наочно-образного мислення у них є наближеним до норми.