Загальна характеристика та особливості предмету екологічного права ЄС

Юридичні межі діяльності Європейського Союзу характеризує поняття “компетенція”, що поділяється на предмети відання і по- вноваження. Предмети відання — це ті сфери суспільного життя, стосовно яких Європейський Союз може приймати нормативні акти й інші рішення. Повноваження — це права і обов’язки Європейського Союзу в підвідомчих йому сферах суспільного життя.

Повноваження Європейського Співтовариства, тобто його права і обов’язки щодо управління сферами суспільного життя, які входять у компетенцію Європейського Союзу, можна поділити на: – законодавчі (полягають у здійсненні правового регулювання суспіль- них відносин за допомогою прийняття нормативних актів. Такі по- вноваження є важливими в сфері охорони довкілля, адже ці питання регулюються, в основному, вторинним законодавством ЄС.). – фінансові (повноваження зі встановлення доходів і видатків Співто- вариства, фінансування окремих програм та проектів. Наприклад, у сфері навколишнього середовища успішно діє програма LIFE2.)

– виконавчо-розпорядчі (повноваження зі здійснення поточного управління суспільним життям. Вони покладені, в основному, на Комісію ЄС, яка вважається головним виконавчим органом Спів- товариства.). – юрисдикційні (повноваження з вирішення правових спорів). – контрольні (повноваження щодо перевірки виконання норм права ЄС та інших рішень Співтовариства). – зовнішньополітичні (повноваження щодо підписання міжнародних договорів і здійснення інших заходів у сфері відносин ЄС із третіми країнами і міжнародним організаціями)

Предметні сфери регулювання європейського права навколиш- нього середовище — це ті питання, стосовно яких Європейський Союз здійснює свою політику і правове регулювання у сфері навко- лишнього середовища. Виходячи з цілей політики Співтовариства в сфері захисту на- вколишнього середовища, які закріплені Договором про заснування Європейського Співтовариства, можна виділити такі групи питань, що регулюються на рівні ЄС: – стан навколишнього середовища; – здоров’я людей; – природні ресурси; – міжнародні екологічні питання регіонального та глобального масштабу. Такий поділ був впроваджений лише із прийняттям Єдиного Європейського Акту, до того часу предметні сфери регулювання визначалися Програмами дій Європейських Співтовариств і фор- мувалися відповідно до прийняття директив, регламентів та інших документів

Єдиного підходу до того, які саме предметні сфери регулювання існують і які питання входять до тих чи інших сфер, поки що не- має. У цій ситуації береться до уваги як досвід національного, так і міжнародного права.

За основу виділення певних предметних сфер регулювання можна брати не лише окремі компоненти довкілля, а й спосіб регулювання: охорона, захист, обмеження впливу та ін. Використовуючи даний підхід, у європейському праві навколишнього середовища можна виділити такі предметні сфери регулювання: – охорона певних елементів довкілля (ґрунтів, водних ресурсів, флори та фауни, природних середовищ існування та ін.); – запобігання забрудненню (шумове забруднення, атмосферне за- бруднення та ін.); – раціональне використання природних ресурсів; – екологічна безпека (оцінка впливу на навколишнє середовище; стандарти якості; ГМО та ін.) – захист екологічних прав людини (право на екологічну інформацію, право на доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, право на участь громадськості).