Особливості комп’ютерної форми ведення бухгалтерського обліку.

Використання комп’ютерної технології вносить значні зміни до організації бухгалтерського обліку. З допоміжного засобу обчислювальна техніка перетворюється на визначальний фактор організації обліку.

Основними перевагами комп’ютерної форми ведення бухгалтерського обліку, порівняно з паперовою, є:

- комп’ютеризація складових систем бухгалтерського обліку (склад і обробка первинної документації, формування регістрів, їх аналітична обробка, складання звітності);

- у програму закладено правила формування тих чи інших бухгалтерських проводок за господарськими операціями;

- паралельне ведення бухгалтерського обліку за вимогами кількох стандартів (на базі одних і тих же одноразово ведених даних можна отримувати декілька систем оцінок і показників, які розраховуються за різними методиками);

- забезпечення отримання необхідної внутрішньої і зовнішньої звітності за вимогою управлінського персоналу (використання комп’ютерної техніки дозволяє отримувати інформацію з бажаним ступенем деталізації у будь-який момент часу за рахунок скорочення масиву вихідної інформації і тривалості облікового процесу).

Особливістю облікових регістрів у комп’ютерній формі ведення бухгалтерського обліку є їх формування безпосередньо в оперативній пам'яті комп’ютера або на магнітних носіях.

Комп’ютерна форма ведення бухгалтерського обліку передбачає:

– накопичення і багаторазове використання облікових даних;

– необмежені можливості щодо побудови аналітичного обліку;

– автоматичне отримання інформації про відхилення від встановлених норм, нормативів, завдань тощо;

– одержання звітних показників у режимі діалогу «людина-комп’ютер»;

– автоматичне формування всіх облікових регістрів і форм звітності на основі даних, відображених у системі рахунків;

– використання конкретної комп’ютерної програми;

– забезпечення збереженості, виявлення та недопущення несанкціонованого доступу до облікових даних, які зберігаються на магнітних носіях.

13. Порядок розробки робочого плану рахунків підприємства.

Організація облікового процесу передбачає класифікацію інформаційних даних про факти господарського життя шляхом використання рахунків. Сукупність бухгалтерських рахунків визначає структуру облікової інформації. Зв’язки між рахунками, які утворюються за допомогою подвійного запису, визначають їх кореспонденцію.

План рахунків, тобто їх систематизований перелік є важливих нормативним документом, завдяки якому забезпечується ведення бухгалтерського обліку.

На розробку робочого Плану рахунків впливають специфіка галузі, вид діяльності. Робочий План рахунків визначає зміст аналітичного обліку та впливає на форму ведення бухгалтерського обліку, яка застосовується на певному підприємстві. Аналітичні рахунки розробляються підприємством з урахуванням вимог законодавства та управлінських потреб.

Розробка робочого Плану рахунків повинна забезпечувати таку організацію бухгалтерського обліку, щоб облікові регістри велися систематизованим способом і забезпечувалося складання звітності. Робочий План рахунків є одним з елементів облікової політики підприємства, затверджується керівником підприємства і є додатком до Положення про облікову політику підприємства.

Система рахунків другого порядку робочого Плану рахунків побудована у двох напрямах:

1) застосування субрахунків, які мають встановлені конкретні номери та призначення згідно з Планом рахунків;

2) застосування субрахунків, які не мають встановлених конкретних номерів, номери яких і конкретні призначення встановлюються підприємством.

Комп’ютерні програми значно розширюють можливості вкладання бухгалтером робочого Плану рахунків. По-перше, доступним є використання від трьох до п’яти розрізів аналітичного обліку за кожним синтетичним рахунком, що дозволяє одержувати всі показники звітності з потрібним рівнем деталізації. По-друге, комп’ютерні програми дозволяють застосовувати декілька робочих Планів рахунків.

Робочий План рахунків, який розроблений підприємством повинен бути гнучким і зручним у користуванні.