Інактиво

вані корпускулярні вакцини – це препарати з МіО, що втратили патогенність, вірулентність і життєздатність, але зберегли антигенні і імуногенні властивості. Методи одержання: добір МіО із хорошими АГ властивостями, культивування, накопичення великої кількості, інактивація фізичними (температура 100°С, ультразвук, ультрафіолет, радіація) і хімічними чинниками (формалін, спирт, фенол, перекис водню). Достоїнства: немає контамінації, зручне зберігання, не діють на генетичний апарат. Недоліки: імунітет слабкий, нетривалий (1-2 роки); імунітет тільки загальний; вводять багато разів; мають баластові речовини. Приклад інактивованих вакцин: вакцини проти холери, черевного тифу, грипу.

Генно-інженерні вакцини – одержують при виділенні з патогенного МіО певних генів, які відповідають за патогенність. Ці гени з’єднують із векторами (бактеріофагами) і вбудовують у МіО, що не патогенний і здатний до швидкого і зручного розмноження. У результаті, МіО з новими генами виділяють визначені білки – АГ.

Синтетичні вакцини одержують після вивчення хім. Складу АГ детермінант або епітопів, потім їх синтезують і з’єднують із носіями поліелектролітами. Приклади синтетичних вакцин: проти гепатиту, грипу, СНІДу.

Антиідіотипові вакцини одержують шляхом послідовної імунізації різних видів організмів. При першій імунізації на АГ-детермінанти або епітопи або антитіла, їхні активні центри назив ідіотипами. При другій імунізації ідіотипи виконують роль АГ-детермінант. Проти них утв анти ідіотипи. Вони є білками і копією АГ-детермінант патогенних МіО. Їх використ як вакцини.

40. Хімічні вакцини. Асоційовані вакцини Хім.вакцини - окремі компоненти (найбільш активні антигени), які визначають її імуногенні властивості. Хім. вакцини.(ліпополісахариди): менінгококова (група А), пневмококова, коклюшна, проти гемофілюс інфлюенце, ТАБ, ТА, ТБ, Т. Одержують при виділенні АГ хім. методами. Це можуть бути АГ капсул, жгутиків капсомериабо або гемаглютиніни вірусів. Приклад, Vi –АГ (АГ-вірулентність, збудник черевного тифу, менінгоковий полісахаридний АГ. Гемаглютитин вірусу грипу) Переваги: вільні від баластових речовин, генетично безпечні, формується імунітет проти визначених АГ. Недоліки: швидко виводяться з організму, тому необхідні для застосування речовини – адюванти для підвищення ефекту дії антигену до вакцини, активують імунну систему. До них відносяться адсорбенти (гідроокис алюмінію, фосфату) або використовують спеціальний адювант. 1. Фрейда. Вони затримують АГ у місці введення, підсилюють цим імунну відповідь створюють " депо" вакцин, 2.складні і дорогі способи одержання.. Вакцины, содержащие антигены бактерий и анатоксины, называются ассоциированными. Для одночасної імунізації проти ряду інфекцій застосовують полівалентні, чи асоційовані, вакцини. Вони можуть включати як однорідні антигени (наприклад, анатоксини), так і антигени різної природи (корпускулярні і молекулярні, живі й убиті). Прикладом асоційованої вакцини першого типу може служити секста анатоксин проти правця, газової гангрени і ботулізму, другого типу. Акдс-вакцина, у яку входять правцевий, дифтерійний анатоксини і коклюшна корпускулярна вакцина. У живу полівалентну асоційовану поліомієлітну вакцину входять живі вакцинні штами вірусу поліомієліту І, ІІ, ІІІ типів.

В асоційовані вакцини включаються антигени в дозуваннях, що не створюють взаємної конкуренції, щоб імунітет формувався до усім вхідним у вакцину антигенам.