Хвороби бобових культур.

Аскохітоз. Збудниками хвороби на горосі є гриби роду Ascohyta Lib. При ураженні гороху збудником блідо плямистого аскохітозу на листках і бобах з’являються круглі або овальні світло-бурі плями з темною облямівкою. На стеблах тканини в місцях плям дещо вдавлені, а плями видовжені. На листках, стеблах і бобах гороху, ураженого збудником темно плямистого аскохітозу виникають плями неправильної форми. На сої, кормових бобах аскохітоз з’являється на листка, стеблах і бобах. Розвитку аскохітозу сприяють опади, висока вологість і підвищена температура повітря. Основні джерела інфекційного початку – насіння та рослинні рештки.

Фузаріоз – виявляється у формах кореневої гнилі і в’янення рослин, що можуть спостерігатися одночасно. Збудником фузаріозу є гриби роду Fusarium Pink. Коренева гниль виявляється протягом вегетаційного періоду. Особливо велику небезпеку становить для сходів, спричиняючи загнивання паростків, коренів і сім’ядолей. У молодих рослин спочатку буріє і потоншується підсім’ядольне коліно, а потім прикоренева система.

У кормових бобів на стрижневому і бічних коренях буріє тканина. Листки в’януть, чорніють і відмирають. Джерелами хвороби можуть бути рослинні рештки, ґрунт, уражене насіння.

Сіра гниль – хвороба з’являється переважно на стеблах і бобах. У вологу погоду уражаються і листки. Місця ураження набувають буро-зеленого забарвлення і загнивають. У посушливий період вони мають вигляд буруватих сухих виразок. Уражені органи вириваються сірим шнурком. Стебло часто надламується і листки відпадають.

Біла гниль – уражує горох, кормові боби, квасолю та інші бобові культури. Спочатку на нижній частині стебла утворюються вологі плями, у межах яких пізніше часто розвивається білий пухкий міцелій гриба. Згодом на поверхні або всередині плям утворюються склероції в вигляді чорних грудочок. Тканина при цьому руйнується. Стебла надламуються і рослина гине. Стручки уражених рослин трухлявіють, коріння загниває. У вологу погоду такі боби в більшості обсипаються.

Борошниста роса. Уражуються всі однорічні бобові культури, але кожна спеціалізованою формою паразита. Інтенсивний розвиток борошнистої роси спостерігається в середині літа. Уражені листки стебла на горосі, також квітки та боби вириваються білим борошнистим нальотом. Джерелом хвороби є післязбиральні рештки та багаторічні дикорослі бобові.

Пароноспорос. Уражуються горох, соя, вика, кормові боби. На кожній культурі паразитує окремий вид гриба. Уражуються відростаючі верхівки стебла, листки та боби. Хвороба поширюється у вигляді місцевого і дифузного ураження. У першому випадку на листках з’являються круглі хлоротичні плями, які з нижнього боку вкриваються сіро – фіолетовим нальотом; на стеблах і бобах плями розмивчасті. У період достигання внутрішні стулки бобів і внутрішні оболонки насіння іноді набувають кремового або фіолетового відтінку.

Насіння у хворих бобах недорозвинене, має низьку схожість. Збудник хвороби зберігається у рослинних рештках, ґрунті та насінні.

3.Шкідники і хвороби технічних культур та заходи боротьби з ними Шкідники ріпаку та заходи боротьби з ними

Значний недобір урожаю спричиняють шкідники. Вони безпосередньо пошкоджують рослини, а з іншого боку— пошкоджуючи і травмуючи їх, створюють передумови для розвитку хвороб. У ріпакосіючих зонах західних областей України найпоширенішими шкідниками, які завдають найбільшої шкоди є квіткоїд, хрестоцвітні блішки, ріпаковий пильщик, прихованохоботники (стручковий, стебловий), капустяна попелиця.

Хрестоцвітні блішки. В період сходів найбільшої шкоди, особливо посівам ярого ріпаку завдають хрестоцвітні блішки — хвиляста чорнонога і світлонога. Розвиток цих шкідників проходить в одному поколінні, яке перезимовує в стадії дорослого жука під рештками рослини та у верхньому шарі грунту. З настанням весни блішки виходять із місць зимівлі та поселяються на бур'янах— в основному з родини хрестоцвітих. Пізніше поширюються на культурні рослини і завдають значної шкоди, виїдаючи на сім'ядольних листках отвори округло — овальної форми, а в більшості випадків пошкоджуючи і точку росту.

До сівби озимого ріпаку, в кінці липня, з'являється нове покоління блішок, яке вже пошкоджує його сходи. Посіви ярого ріпаку пошкоджується набагато сильніше ніж озимого ріпаку, тому без однієї або навіть і двох обробок важко обійтись.

Ріповий пильщик (трач). в фазі осінньої розетки найбільшим шкідником є ріповий пильщик (трач). У західних областях цей шкідник досить поширений, розвивається у двох поколіннях — на ярих формах та на озимих. Правда, масове пошкодження його відмічається раз на 3-4 роки, особливо, в дуже теплі сухі роки. Доросла комаха червонувато-жовтого забарвлення (подібна до оси). В стадії імаго комахи не завдають шкоди. Вони відкладають яйця в паренхіму листків, а через 5-14 днів з'являються личинки - в молодому віці сіро-зеленого, а пізніше вони набувають зелено-чорного забарвлення, довжиною 15-25 мм. Стадія розвитку личинки триває 30-50 днів. Личинки живляться листками рослин, знищують їх повністю, залишаючи тільки жилки. Порогом шкідливості є 2-3 личинки на одному квадратному метрі.

Капустяний білан. В окремі роки, особливо у західному регіоні, можуть набути поширення і завдати великої шкоди капустяний та ріпаковий білан, їх біологічний ріст і розвиток майже аналогічний пильщикові.

Прихованохоботники (ріпаковий, хрестоцвітий, стебловий). Ці шкідники розвиваються і завдають шкоди в період відновлення вегетації озимого ріпаку навесні та протягом вегетації. За біологією свого розвитку та за часом виходу з місць зимівлі (ґрунту) і поселення на рослини ці три прихованохоботники подібні. З місць зимівлі жуки виходять при t=+6 С, а їх масовий літ відбувається при t = + 10-12 С, він припадає на 1-2 декаду березня, в окремі роки на кінець лютого. Через 12-14 днів після масового виходу самки відкладають яйця: ріпакового - у верхівки молодих пагонів ріпаку: хрестоцвітного - біля кореневої нитки рослини, стеблового - в пазухи або центральні листки. Вони проточують ходи в середині пагонів, біля кореневої шийки та по жилках листків.

Рослини, пошкоджені цими шкідниками, дуже добре помітні в період достигання та перед збиранням урожаю.

Поріг шкідливості прихованохоботників - 2 жуки на 25 рослин.

Ріпаковий квіткоїд. Це один з найпоширеніших і найнебезпечніших шкідників. Якщо вчасно не провести заходів то він може знищити врожай на 80-100%. В умовах західних областей він розвивається у двох поколіннях.

Жук чорного кольору із зеленуватим блиском, довжиною 2, 5 мм, зимує під рослинними рештками. На посівах ріпаку з'являється на початку бутонізації, масове заселення цим шкідником в період цвітіння не завдає вже такої шкоди, але в окремих випадках призводить до зниження урожаю. Поріг шкідливості - 3 жуки на 1 рослину.

Капустяна попелиця. Цей шкідник розвивається на посівах озимого та ярого ріпаку в окремі, особливо, вологі роки. Живляться вони соком рослин, що викликає передчасну в'ялість і засихання рослин (листя та стручків).

Заходи боротьби з шкідниками.

Основні заходи боротьби з даними шкідниками - це знищення бур'янів з родини хрестоцвітих, капустяних, якісна підготовка грунту, сівба в оптимальні строки та хімічні обробки посівів рекомендованими препаратами.

Особливо добре зарекомендував себе препарат Бі-58. При виявленні на сходах ріпаку хрестоцвітих блішок (5 особин на 1 метр квадратний) застосовують інсектициди: децис, 25% (0, 3л/га), фастак, 10% (0, 15 л/га).

У фазі 2-4 листків проти ріпакового пильщика (2 особини- на 1 метр квадратний) ріпакового листоїда (3 особини на 1 м2), капустяного білана (2 особини на 1 м2), стеблового прихованохоботника (3 особи на 1 м2) обробляють: децисом, 25% (0, 3 л/га), суміцидином, 25% (0, 3 л/га).

Наприкінці бутонізації, не пізніше як за 20 днів до збирання врожаю проти капустяної попелиці, стеблового та посівного прихованохоботників та ріпакового квіткоїда (5-6 осіб на 1 рослину) застосовують: децис 2, -5% (0, 3 л/г), золон 35% (1, 5 л/га), карате (0, 1-0, 15 л/га), суміцидин (0, 3 л/га), фастак (0, 1-0, 15 л/га).

Хвороби ріпаку та заходи боротьби з ними

У системі важливих заходів при вирощуванні ріпаку велике значення мають вчасно виявлені хвороби та боротьба з ними, серед яких найпоширенішими і такими, що завдають шкоди є: чорна ніжка, фомоз, переноспороз, біла гниль, сіра гниль, альтернаріоз, бактеріоз коренів.

Чорна ніжка. Хвороба появляється в період сходів і характеризується наявністю чорної гнилі біля кореневої шийки. Гниль швидко поширюється на корінь, викликає припинення росту. Сім'ядолі та листки уражених рослин жовтіють і засихають, що призводить до їх загибелі. Збудником хвороби є гриб та бактерії, які знаходяться в грунті та на насінні. Стимулює розвиток хвороби ґрунтова кірка.

Сіра гниль (фомоз). Уражає як сходи, так і дорослі рослини. На сходах частина стебла чорніє, а пізніше висихає, що спричиняє загибель рослини. На стеблах дорослих рослин (в нижній частині) утворюються сухі сірі плями, Рослини значно відстають в рості та розвитку, хвороба проявляється і на стручках.

Бактеріоз коренів. Хвороба починає розвиватись ще з осені утворюється порожнина з наступним побурінням серцевини, в середині кореневої шийки та корінців. Навесні така коренева система ослизнюється і загниває. Розетка листків легко відривається. Уражені рослини здебільшого гинуть. Стимулюючим фактором у розвитку хвороби є значні коливання температури у ранньовесняний період, що досить характерно для умов західного регіону. Посіви, уражені бактеріозом, характеризуються низькою зимостійкістю.

Альтернаріоз. Хвороба проявляється у вигляді бурої плямистості на стеблах, а особливо на стручках - під час їх утворення та дозрівання у вологу погоду. Пізніше в місцях плям з'являється чорний густий наліт. Сильне ураження хворобою викликає передчасне дозрівання: стручки розтріскуються й утворюється недорозвинуте насіння.

Збудники у вигляді конідій та грибниць зберігаються на рослинних рештках, бур'янах родини капустяних, у ґрунті і на насінні.

Кила. Хвороба зустрічається рідко, основним носієм її збудника є заражений грунт. Хворі рослини мають блідо зелений колір, а при сирій погоді наче облиті окропом. Вони легко вимикаються з ґрунту, а на коріннях з'являються нарости, в яких знаходяться збудники у вигляді спор. Спори протягом 4-5 років залишаються життєздатними. Стимулює розвиток хвороби кислий грунт з важким механічним складом.

Заходами боротьби крім агрохімічних є протруювання та інкрустація насіння для чорної ніжки.

Для сірої гнилі (фомозу) - сівозміна, oбприскування препаратом ропіланом -1-1, 5 кг/га. Проти білої гнилі - протравлювання насіння, обприскування посівів ропіланом -1, 0-1, 5 кг/га, фолікуром - 1 кг/га. Проти альтернаріозу - протруювання насіння, інкрустація насіння, обприскування фолікуром.

Хвороби та шкідники льону.

Льонова блішка. Поширена всюди, але найбільшої шкоди завдає на Поліссі та Лісостепу України.

Жук зверху темно-зелений, рідше сірий з бронзовим відтінком, знизу чорний, завдовжки 1, 5-2 мм, ноги товсті. Личинки молочно-білі, видoвжено-циліндричні, завдовжки - 4-5 мм. Зимують жуки під рослинними рештками, а також у поверхневому шарі ґрунту. З'являється наприкінці квітня, початку травня і живе спочатку на бур'янах, а після сходів льону переміщується на нього. Самки відкладають до 300 яєць у верхній шар грунту, на коріння льону або біля них. Наприкінці червня - початку липня личинки заляльковуються і незабаром з'являються жуки нового покоління, які в серпні перелітають у місце зимівлі. Шкоди завдають жуки і личинки. Жуки на весні пошкоджують сім'ядольні і молоді справж­ні листки, ввигризаючи в них виразки, також підгризають корені, а пізніше - шкірку на стеблах достиглих рослин, що призводить до погіршення якостей волокна. Личинки живляться корінцями.

Льоновий трипс - поширений повсюди. Самка завдовжки до 1 мм, темно-сіра або чорно-бура, передні крила затемнені. Личинки жовті.

Зимують дорослі комахи в ґрунті на глибині 20-40 см, головним чином на полях після льону. Навесні при прогріванні ґрунту до 14 °С вони виходять на поверхню і живляться на квітках різних рослин, а потім перелітають на льон. Самки відкладають до 80 яєць у тканини рослин, бутони, зав'язь. В середині червня з'являться личинки, які розвиваються на рослинах протягом 20-25 днів, а потім вони залазять в грунт, де через 3-4 дні перетворюються в дорослих комах, які залишаються на зимівлю. Дорослі трипси та личинки поширюються в основному в верхівках рослин, внаслідок чого вони розгалужуються, затримуються в розвитку, а іноді зовсім припиняють ріст.

Льонова плодожерка — поширена майже повсюди. Передні крила жовтуваті з широкою коричневою смугою вздовж зовнішнього краю. Задні крила і нижній бік передніх крил — сірі. Гусениця зеленувато-біла, тіло вкрите рідкими білими волосками, завдовжки 7-8 мм. Зимують гусениці в коконах у коробочках льону, що залишаються на полі після збирання, в рослинних рештках або в ґрунті. Заляльковуються наприкінці квітня початку травня. Самки відкладають поодинокі яйця на верхівкові листки та чашолистки. Середня плодючість самки - близько 70 яєць. Гусениці вгризаються в бутони квітки, а пізніше в коробочки, виїдаючи насіння.

У другій половині липня - серпні з'являються метелики другого покоління, гусениці якого залишаються на зимівлю.

Совка - гамма поширена повсюдно. Пошкоджує льон, коноплі, бобові, картоплю, кукурудзу, овочі та інші. Передні крила метелика сіруваті або темно-бурі з сріблястою плямою у вигляді грецької літери " гамма", а задні - сірувато-жовті з буруватою торочкою. Гусениця зеленуватo - жовта. Має 8 не завжди ясних повздовжніх ліній на спині та блідо-жовту смужку по боках. Зимують гусениці, лялечки та метелики під рослинними рештками на межах полів, у лісосмугах. Літ метеликів спостерігається з початку квітня і до осені. Самка відкладає від 1 до 6 яєць, переважно з нижнього боку бур'янів, а також буряків, соняшнику, капусти. Плодючість самки до 500-1500 яєць. Гусениці розвиваються 160-25 днів, заляльковуються влітку, для чого вони обплітають павутинням декілька стебел льону. Протягом вегетації розвивається три покоління шкідників. Гусениця пошкоджує листки льону, обгризаючи їх з країв або з'їдаючи повністю, вони також нищать квіти, зав'язь, зелені коробочки і стебла, внаслідок чого зменшується кількість волокна.

Заходи боротьби проти шкідників льону:

Проти льонової блішки. Сівба льону в ранні стислі строки. При виявленні перших жуків обприскують базудіном 60% (1, 7 л/га), а якщо понад 10-15 особин на 1 м2 оброблюють всю площу.

Проти льонового трипса. Ранні строки сівби льону. Дотримання просторової ізоляції. При заселенні шкідниками понад 10% рослин на початку бутонізації (40-50 імаго та личинок на рослину) посіви обробляють Бі-58 новий, 40% (0, 5-1, 0 л/га).

Проти льонової плодожерки. Знищення після збирання решток, а також зяблева оранка. Підчас бутонізації посіви обробляють препаратом Бі-58% новий 40%(0, 5-1, 0 л/га).

Проти совки — гамма. Знищення бур'янів, розпушування рядів у міжряддях, зяблева оранка, ранні строки сівби. Випуск трихограми підчас масового відкладення яєць. При чисельності гусениць першого покоління понад 5 особин на 1 м2, а другого 10 особин на 1м2 посіви обробляють препаратом Бі-58 новим (0, 5-1, 0 л/га).