Хвороби льону-довгунця та заходи боротьби з ними

Фузаріозне в'янення льону - одна з найбільш поширених хвороб. При типовому проявленні хвороби жовкне верхівка, а згодом висихає вся рослина. У полі хвороба проявляється вогнищами до початку цвітіння. У період сходів загниває коренева шийка, після чого рослина жовкне і в'яне. Уражує також коробочки та насіння. Збудники хвороби можуть довго (5-6 років) зберігатися в грунті, тому грунт вважається постійним джерелом фузаріозної інфекції.

Антракноз уражає сходи і дорослі рослини, пошкоджуючи кореневу шийку, підсімядольне коліно та листя. На уражених місцях з'являються червоно-бурі плями, а навколо підсімядольного коліна - кільцевий перехват. Хвороба приводить до зрідження посівів, а часто і до повної їх загибелі. При масовому ураженні сходів весь посів жовкне, тому ця хвороба має ще назву " пожовтіння сходів". На дорослій формі антракноз проявляється у формі дрібної плямистості на стеблах. Виразки антракнозу бувають також на коробочках, звідки вони переходять і на насіння. У зв'язку з цим насіння погано розвивається, стає щуплим, без блиску, що його різко відрізняє від здорового. Джерелом зараження є насіння і рештки. У насінні гриб може зберігатися 8 років.

Пасмо пошкоджує всі наземні органи рослини. На сім'ядолях та листках утворюються жовто-зелені плями, що швидко стають коричневими і підсихають. На стеблах з'являються розмивчасті коричневі плями розміром до кількох сантиметрів. До початку достигання льону вони стають сірими з буруватими краями, з безліччю пінкнід. Поширюється збудник насінням. Зберігається на рослинах 7 років. І Хвороба спричиняє зрідження посівів, зменшення врожаю та погіршення якості волокна

Іржа уражує стебло і листя. Перші ознаки хвороби проявляються в період цвітіння у вигляді оранжевих подушечок на листях і стеблах рослин. Ці літні спори збудника дають декілька генерацій, спричиняють масове захворювання. Незадовго до збирання льону на стеблах утворюються чорні плями - зимові спори гриба. Іржа на відміну від інших хвороб льону не передається безпосередньо насінням та ґрунтом. Пошкоджуючи стебла, іржа, знижує міцність волокна на 5-7 і навіть 11 мотків.

Бактеріоз льону проявляється у вигляді мокрої гнилі сім'ядолі та сходів, виразок на сім'ядолях, почервоніння та потовщення коренів. Хворі рослини відстають у рості, верхівки в'януть і висихають, на рослині утворюються бокові пагони, стебло розгалужується. Найчастіше до захворювання призводить нестача в грунті бору.

Поліспороз або побуріння стебел, ламкість уражує льон в різні фази розвитку.
Побуріння стебел небезпечне захворювання воно призводить до зрідження сходів і вилягання рослин.

На сходах хвороба проявляється у вигляді сірих плям на сім'ядолях і кореневій шийці. Починаючи від цвітіння на листках, а пізніше і на стеблах, з'являються бурі плями, оточені темно-фіолетовою смужкою. Пізніше плями зливаються і стебло буріє і стає ламким. Передається хвороба насінням, рештками рослин, через грунт.

Заходи боротьби з хворобами льону:

1. Організаційно-господарські та агротехнічні:

—повернення льону на попередні поля через 6-7 років;

—дотримання розробленої системи удобрення;

—слід уникати його розміщення на перезволожених ґрунтах

2.Підготовка насіння і сівба:

—за 2-3 місяці до сівби насіння протруюють вітаваксом 200(1, 5-2 л/га).
—передпосівний обробіток грунту має бути ідеальний (коткування перед посівом, вирівнювання поля).
—сівба в оптимальні строки.

3. Догляд за посівами:

—після сівби поле коткують;

—у фазі " ялинки" проти антракнозу і фузаріозу посіви обробляють хлорокисом міді (2, 2 кг/га).

—проти пасма та антракнозу застосовують бенлат (1 кг/га).

Шкідники цукрових буряків та заходи боротьби з ними

Інтенсивна технологія виробництва цукрових буряків передбачає сівбу малими нормами тому вимагає надійного захисту від шкідників, які мають досить специфічний склад, з'являються в різні строки, відрізняються за інтенсивністю розвитку. Найбільш поширеними і небезпечними з них на посівах буряків є: буряковий довгоносик, бурякові блішки, дротянки, личинки хрущів, совки, молі, попелиці.

В грунті:

Дротянки. Це - личинки жуків-коваликів. Жуки бувають жовтого або коричневого кольору, завдовжки 6-12 мм. Зимують жуки в грунті, де відкладають яйця. Першу активність проявляють в квітні- червні.

Найбільшої шкоди завдають личинки жуків коваликів - дротяники. Вони жовтого кольору з твердим покриттям довжиною до 25 мм, звідси і назва походить " дротяники". Найбільшої шкоди вони завдають цукровим бурякам під час сходів та на початку росту й розвитку. Личинки пошкоджують підземну частину сходів, а також коренеплоди. Цикл розвитку їх 5 років, потім перетворюються в лялечку і переходять весною в дорослу особину.

Личинки травневих хрущів та хлібних жуків (кузьки хлібного і польового „красуна" підгризають дрібні корінці і центральний корінь як молодих, так і розвинених рослин. Пошкодженні рослини засихають. Личинки розвиваються протягом 3-4 років.

З появою сходів:

З появою сходів посівам цукрових буряків загрожують бурякові довгоносики, блішки, медляки, щитоноски.

Довгоносики це - жуки голова яких витягнута і переходить в головотрубу. Личинки їх дугоподібні, зігнуті, без ніг білого або кремового кольору з коричневою головою. Шкоду наносять жуки (сірий буряковий довгоносик, або звичайний). Жуки пошкоджують сім'ядолі і першу пару листків, перегризають стебло.

Бурякові блішки представляють собою жучка до 2 мм в. довжину, який має випуклу форму, видовжені задні ніжки, які виступають по обидві сторони туловища і дають можливість стрибати. Жуки мають бронзово-металічний колір з чітко вираженими плямами на крилах. Вони завдають шкоди сходам в суху і жарку погоду, виїдаючи тканину на сім'ядолях і перших листочках.

Щитоноски. Дорослі особини мають сплющену і овальну форму, звідси й назва " жук черепашка". Личинки щитоноски - також сплющені і мають ніжки й довгу вилку по боках. Щитоноска темно-зеленого кольору з двома блискучими паралельними лініями. Личинки мають таку саму форму з боковими шипами. Щитоноски розвиваються на лободі білій і пошкоджують буряки. Жуки і личинки вигризають м'якуш листків, в окремі роки завдають великої шкоди посівам.

В період вегетації:

В період вегетації цукрових буряків з'являються листогризучі і підгризаючі совки, лугові метелики, бурякова мінуюча міль.

Листогризучі совки. Дорослі особини починають літати на початку червня і закінчують в кінці липня. Кожна самка відкладає на поверхні ґрунту кілька сот яєчок. Гусениці з'являються через 2-4 тижні.

Найбільшої шкоди посівам завдають совка конюшинна, гамма — совка, капустянка. Шкодять вони у стадії гусениці. Пошкоджують гусениці сходи стебла, об’їдають листя. 3начної шкоди завдають цукровим бурякам сисні шкідники: бурякова листкова та коренева попелиця, клопи, цикадки, мінуючі мухи.

Бурякова листкова попелиця заселяє цукрові буряки після 2-3 покоління (крилаті самки). На буряках розвиває 8-10 поколінь, утворюючи колонії, які оселяються з нижнього боку листків і стебел насінників.

Попелиця висмоктує сік з листків, після чого вони скручуються і частково відмирають. Тому ріст припиняється.

Бурякові мінуючі мухи. Шкодять личинки, які живуть в середині листків, виїдають м'якуш у вигляді ходів(міни). Поверхня листка здувається, тріскається і відмирає.

Цикадки дають 2-3 покоління за рік. Висмоктуючи сік, пригнічують ріст рослин.

Заходи боротьби з шкідниками:

Щоб запобігти поширенню шкідників перш за все потрібно застосовувати агротехнічні заходи, що вимагають:

· знищення бур'янів особливо лободових і складноцвітих;

· лущення стерні та зяблева оранка;

· дотримання правильної сівозміни, чергування культур в сівозміні;

· ефективне використання трихограми-паразита, яєць озимої та конюшинної совок.

Застосовують також хімічні методи боротьби:

1. Для захисту проростаючого насіння та сходів буряків проти комплексу ґрунтових і надземних шкідників обробляють посіви системними інсектицидами типу фурадан. Цей захід забезпечує захист проти - дротяників, личинок травневих жуків, довгоносиків, бурякових блішок. Значно зменшує шкідливість листкової бурякової тлі, бурякової мінуючої мухи.

2. Проти ґрунтових шкідників можна використовувати фурадан 10% (10-15кг/га), а також фосфамід (Бі-58) 40% в нормі 3-4 кг/ га шляхом внесення в грунт одночасно з посівом або обприскування ґрунту проти (дротяників, личинок травневого та хлібного жуків, нематоди). Проти наземних шкідників (довгоносиків, блішок, щитоносок) використовують: базудін 40% -2, 5 кг/га, золон 3-3, 5 кг/га шляхом обприскування посівів. Проти листкової тлі, мінуючої мухи використовують: Бі-58, 40% (0, 5-1, 0 кг/га), базудін 60%-0, 8 кг/га, дурсбан 40%-0, 8 кг/га. Обприскують у фазі вегетації при появі шкідників.

Проти совок і лучного метелика використовують: децис 2, 5%-(0, 25-0, 5 кг/га), дурсбан 40%-1, 5-2 кг/га, метафос 40%-1 кг/га, бітоксибацилін 2 кг/га. Обприскують у фазі вегетації при появі шкідників.

Хвороби цукрових буряків та заходи боротьби з ними

Найбільш шкідливими хворобами цукрових буряків є: коренеїд, пероноспорос, церкоспороз, фомоз, борошниста роса, бактеріальна плямистість листків, жовтуха, мозаїка, гниль сердечка, гниль коренеплодів.

Вірусні хвороби

Жовтуха — спочатку уражає листки нижнього і середнього ярусів. Пожовтіння починається з верхівки і поступово поширюється вздовж листка і між жилками.

Мозаїчність рослини проявляється на молодих листках. У центрі розетки з'являються водянисті або прозорі світлі ділянки живої тканини. Інтенсивний розвиток хвороби призводить до мозаїчності всіх листків. Основним джерелом захворювання листків є кволі насінники так як вірус зберігається в коренеплодах маточних буряків. Поширює хворобу попелиця, яка переносить вірус на буряки першого року життя.

Бактеріальні хвороби

Pак або зобоватість кореня це - шаровидний наріст який розвивається в верхній частині кореня, розростається поступово і досягає великих розмірів, деколи перевищує вагу кореня. Поверхня наросту зморшкувата. Можливий також розвиток маленьких наростів і на листках. Заражаються цією хворобою окремі рослини. Бактерії збудники цієї хвороби потрапляють в корені через маленькі отвори. Ця хвороба спричиняє зниження вмісту цукру на 10-14%.

Дуплистість кореня. Судинні тканини кореня при поражені стають безколірні (світліють), а кругом них них розвивається рожева або червоно-коричнева гниль, яка потім заражає весь корінь. Поражені корені стають пустими (дуплистими) не гинучи. Вона добре розвиваються при високих температурах. (25-30 °С).

Грибкові хвороби:

Коренеїд (чорна ніжка) спричиняється комплексом грибних мікроорганізмів. Уражує сходи і молоді проростки буряків, у яких підсім'ядольне коліно і корінці буріють, вкриваються чорними плямами і смужками. У нижній частині підсім'ядольного коліна тканина загниваєтьоя і потоншується, в наслідок чого рослини в'януть і гинуть. Після утворення 2-3 справжніх листків розвиток хвороби припиняється, але в рослини ураженої коренеїдом, спостерігається перетяжка шийки і деформація коренеплодів, від чого урожай знижується.

Пероноспороз (несправжня борошниста роса) - уражує молоді центральні листочки буряків першого року, а на насінниках пагони, стебла, квітки, клубочки. Листки стають світло зеленого кольору, стають ламкими, скручуються краями до низу. З нижнього боку листка з'являється сіро-фіолетовий наліт.

Розвитку хвороби сприяє висока вологість повітря і прохолодна погода. В гарну суху погоду розвиток хвороби припиняється.

Насінники які виростають з таких коренів, весною служать джерелом інфекції для фабричних буряків, тому їх не можна розміщувати біля посівів насінників. Втрата врожаю досягає - 50%, а заражені корені при збиранні в кагатах загнивають.

Борошниста роса. Збудник хвороби уражує листки, стебла і насіння. Проявляється на листках у вигляді білого павутинчастого нальоту. У другій половині вегетації на грибниці утворюються чорні крапки плодових тіл грибка. Уражені лиски жовтіють і відмирають.

Хвороба інтенсивно розвивається в умовах жаркої сухої погоди, коли середня температура повітря досягає (+22 - +25С) в другій половині літа.

Церкоспороз уражує листки, стебла і черешки дорослих рослин. На уражених лисках є круглі світло-бурі плями діаметром 1-4 мм з темно червоно-бурого кольору. У вологу погоду плями з обох боків покриваються сірувато-білим бархатистим нальотом. Збудник хвороби зимує на уражених після збирання рештках.

Найбільш інтенсивно розвивається гриб у теплу вологу погоду, коли відносна вологість перевищує 70%. а температура - +15С. Уражені церкоспорозом листки відмирають в кінці серпня - на початку вересня. При сильному ураженні різко знижується урожай і врожайність коренеплодів.

Іржа уражує листки, стебла, черешки і клубочки насіння! Укінці травня на початку червня на посівах з'являється оранжеві випуклі плями, які потім перетворюються в жовтувато-бурі подушечки літніх спор.

Заходи боротьби з хворобами на посівах буряків:

1.Заходи боротьби проти вірусних хвороб зводяться до вирощування насінників із здорових коренів, а також обприскування крайових смуг завширшки 40-60 м при появі крилатих форм попелиці.

2.Із хімічних заходів обробки з короїдом добрі результати дає протруювання посівів ТМТД (4 кг/т). За шість місяців до сівби, а також боронування посівів в наслідок появи кірки ґрунту.

3.Застосування фунгіцидів під час вегетації:

• проти церкоспорозу — фундазол 50% - 0, 6 л/га в 2-3 декаді липня.

• проти переноспорозу — арцерид 2, 0 кг/га, ридоміл 1, 0 кг/га, цинеб З-4 кг/га в фазі вилочки 1-ої пари справжніх листків.

• борошнистої роси — байлетон 25% - 0, 6кг/га, фундазол - 0, 6кг/га обробка посівів в -2-3 декаді липня.

• Іржа - байлетон 25% - 0, 6 кг/га, полікарбацин 80% -2-3 кг/га обробка посівів в кінці липня.

4. Шкідники і хвороби бульбоплодів та заходи боротьби з ними

На картоплі зареєстровано близько 60 видів шкідників серед яких найбільшої шкоди завдають такі: колорадський жук, дротяники, попелиці-перенощики вірусних хвороб, картопляна міль, картопляна нематода.

Колорадський жук поширений всюди. Пошкоджує картоплю та інші пасльонові культури (баклажани, перець, рідше помідори). Жуки завдовжки 8-12 мм, короткоовальні, жовті, або чорножовті, із світлими підкрилами, на яких є 10 чорних смуг, а на голові - чорні плями. Личинки від цеглово-чорного до жовтого кольору.

Зимують жуки першого і частково другого року життя у ґрунті на глибині 30-40 см, а іноді і глибше. Вихід їх із ґрунту дуже розтягнутий і триває 1, 5 місяці. Жуки відшукують сходи картоплі й обсідають на них молоді листочки.

Самки відкладають яйця з нижнього боку листків купками, відкладаючи протягом 1-1, 5 місяців 900-1500 яєць. Потім вони відмирають або залазять в грунт, де перебувають деякий час (до 15 днів).

Личинки спочатку з'їдають яйцеві оболонки, а потім починають живитися листками. Заляльковуються в грунт на глибину 10-15 см.

Молоді жуки 1-го покоління з'являються у липні й після живлення половина самок вже відкладає яйця.

Жуки, які вже зимували, залазять у грунт на зимівлю наприкінці липня - на початку серпня, а літні покоління - наприкінці серпня - початку вересня.

Заходи боротьби проти жуків: у фазі бутонізації - початок цвітіння проти жуків та личинок першого покоління при економічному порозі шкідливості 10-15 личинок на кущ застосовують такі інсектици

· децис 2, 5% -(0, 1-0, 15 л/га);

· фастак 10%-(0, 07-0.1л/гa;

· регент 80%-{0.02-0, 25 г/га).

Дротяник є другим найбільш шкідливим шкідником на посівах картоплі. Характеристику ми вже розглядали при вивченні цукрових буряків. Заходи боротьби такі самі як на посіві цукрових буряків.

Наступним шкідником є бурякова чи картопляна попелиця. Крім цього вони є сильні збудники вірусних хвороб на посівах картоплі. Характеристика і заходи боротьби такі самі як і на посівах цукрових буряків.

Картопляна міль найбільше поширена в Криму і на півдні України. В нас він не прогресує. Пошкоджує переважно картоплю, особливо бульби в сховищах. Зимують гусениці метелика і личинки в коконах на рослинних рештках та на поверхні ґрунту. В овочесховищах міль може розмножуватися протягом зими, при чому гусениці пошкоджують бульби. Навесні гусениці або лялечки із зараженими бульбами попадають в грунт на посіви.

Заходи боротьби - це дотримання карантинних заходів. Заборонено ввозити картоплю з районів поширення шкідника.

Передсадивна фумігація картоплі в господарствах де виявлено шкідника, бромистим метилом.

При виявленні гусениці на рослинах обробляють шерпою, 25% (0, 16 л/га), Бі-58, 40% (1, 5-2, 0 л/га), децисом, 2, 5% (0, 2 л/га). Ефективний також бітоксибацилін (3 кг/га).

4. Шкідники і хвороби бульбоплодів та заходи боротьби з ними

Хвороби картоплі та заходи боротьби з ними

Фітофтороз збудник - гриб. Найбільш поширена і небезпечна хвороба картоплі. Уражує усі органи рослини. Перші ознаки хвороби з'являються після початку бутонізації на нижніх листках у вигляді темно—бурих плям неправильної форми. Уражена тканина висихає, а за вологої погоди гине. Плями на рослинах швидко збільшуються і охоплюють усі частини рослини. В таких умовах протягом кількох діб бадилля може перетворитися на чорну масу. Бульби уражуються під час вегетації, коли конідії з уражених листків попадають з дощовою водою в грунт.

Джерело інфекції — уражені бульби висаджені в грунт та рослинні рештки.

Заходи захисту. Відносно стійкі сорти. Обприскування посівів акробатом МЦ (2 кг/га), ридомілом МЦ, 72% - 2, 5 кг/га, арцеридом – 2 - 2, 5 кг/га.

Звичайна парша поширена повсюди, де вирощується картопля. Уражуються бульби, рідше — підземні частини стебел, стебла і корені. На поверхні уражених бульб утворюються різної глибини виразки або бородавки.

Збудник хвороби живе в ґрунті. Потрапляє під шкірку бульби через сочевички. Найбільше уражає бульбу в суху жарку погоду.

Поражені бульби мають найгірші смакові, товарні та насінні якості.

Заходи боротьби такі самі як і проти фітофторозу.

Рак картоплі небезпечна картопляна хвороба. Уражує бульби, столони, а іноді стебла й листки. Перші ознаки хвороби з'являються на молодих бульбах або вічках у вигляді горбочків, які швидко збільшуються і перетворюються на нарости, досягаючи розмірів бульб. Згодом нарости чорніють і загнивають.

Поширюється головним чином через заражений грунт або з насіннєвими бульбами.

Заходи боротьби. Дотримання карантинних заходів.

Суха гниль поширюється під час зимового зберігання бульб. На їхній поверхні з'являються буруваті вдавлені плями з білими або рожевими подушечками гриба. При підвищенні вологості суха гниль перетворюється в мокру. Найчастіше заражаються бульби пошкоджені заморозком або фітофторозом.

3аходи боротьби: знезараження та зберігання відсортованих бульб без механічних пошкоджень. Дотримання оптимальної температури в сховищах (+3 — +5С).

Кільцева гниль картоплі дуже поширена хвороба. Проявляється у в'яненні рослин і загниванні бульб. Кущі мають пригнічений вигляд, листки скручуються та висихають. На бульбах проявляються у двох формах — кільцевій та ямчастій. При кільцевій уражаються тканини судинної системи. На перерізі уражена тканина судинного кільця має лимонно — жовтий колір. Спочатку загниває м'якоть. На полі грибок можне передатися дротяниками.

Мокра бактеріальна гниль проявляється переважно під час зберігання бульб, іноді трапляється на полі на дуже зволожених ділянках. М'якоть уражених бульб перетворюється на м'яку тягучу масу з неприємним запахом.

Заходи боротьби: знезараження насінних бульб. Своєчасне збирання та зберігання. Дотримання оптимального температурного режиму в сховищах (3—5 °С).

Вірусні хвороби

Скручування листків картоплі — найбільш поширена. Частинки листків нижнього ярусу набувають хлоротичного забарвлення і скручуються вздовж середньої жилки, загинаючись краями вгору. При сильному уражені скручуються всі листки. Рослини відстають в рості, бульби утворюються малі. Переноситься вірус попелицями.

Смугаста мозаїка картоплі дуже шкідлива хвороба. Вірус поширюється шкідниками. Уражені рослини відстають у рості. Пригнічені листки, стебла стають крихкими і легко ламаються.

Зморшкувата мозаїка трапляється скрізь. Уражені рослини пригнічені і відстають у рості. Листки малі зморшкуваті поступово відмирають. Передається збудник ураженими бульбами і переноситься попелицями.

Заходи захисту проти вірусних хвороб: застосування хімічних препаратів проти попелиць, цикадок, клопів, які є переносниками вірусів.

Лекція № 10.

Тема: Зернові культури.