Р о з д і л III

СТРАЙК

Стаття 17. Страйк

Страйк - це тимчасове колективне добровільне припинення
роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових
обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного
підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору
(конфлікту).

Страйк застосовується як крайній засіб (коли всі інші
можливості вичерпано) вирішення колективного трудового спору
(конфлікту) у зв'язку з відмовою роботодавця або уповноваженої ним
особи, організації роботодавців, об'єднання організацій
роботодавців задовольнити вимоги найманих працівників або
уповноваженого ними органу, профспілки, об'єднання профспілок чи
уповноваженого нею (ними) органу.

{ Частина друга статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5458-VI (5458-17) від 16.10.2012 }
{ Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5026-VI
(5026-17) від 22.06.2012 }

Стаття 18. Право на страйк

Відповідно до статті 44 Конституції України (254к/96-ВР)
ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх
економічних і соціальних інтересів.

Порядок здійснення права на страйк встановлюється цим
Законом.

Страйк може бути розпочато, якщо примирні процедури не
привели до вирішення колективного трудового спору (конфлікту) або
роботодавець або уповноважена ним особа, організація роботодавців,
об'єднання організацій роботодавців ухиляється від примирних
процедур або не виконує угоди, досягнутої в ході вирішення
колективного трудового спору (конфлікту).

{ Частина третя статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5458-VI (5458-17) від 16.10.2012 }
{ Зміни до статті 18 див. в Законі N 5026-VI (5026-17) від
22.06.2012 }

Стаття 19. Рішення про оголошення страйку

Рішення про оголошення страйку на підприємстві приймається за
поданням виборного органу первинної профспілкової організації
(профспілкового представника) чи іншої організації найманих
працівників, уповноваженої згідно із статтею 3 цього Закону
представляти інтереси найманих працівників, загальними зборами
(конференцією) найманих працівників шляхом голосування і
вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість
найманих працівників або дві третини делегатів конференції.
Рішення про оголошення страйку оформляється протоколом. (Частина
перша статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1096-IV
(1096-15) від 10.07.2003)

Рекомендації щодо оголошення чи неоголошення галузевого або
територіального страйку приймаються на галузевому або
територіальному рівнях на конференції, зборах, пленумі чи іншому
виборному органі представників найманих працівників та/або
профспілок і надсилаються відповідним трудовим колективам чи
профспілкам.

Наймані працівники підприємств галузі чи
адміністративно-територіальних одиниць самостійно приймають
рішення про оголошення чи неоголошення страйку на своєму
підприємстві.

Страйк вважається галузевим чи територіальним, якщо на
підприємствах, на яких оголошено страйк, кількість працюючих
становить більше половини загальної кількості працюючих
відповідної галузі чи території.

Нікого не може бути примушено до участі або до неучасті у
страйку.

Орган (особа), який очолює страйк, зобов'язаний письмово
попередити роботодавця або уповноважену ним особу, організацію
роботодавців, об'єднання організацій роботодавців не пізніш як за
сім днів до початку страйку, а у разі прийняття рішення про страйк
на безперервно діючому виробництві - за п'ятнадцять днів.

{ Частина шоста статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5458-VI (5458-17) від 16.10.2012 }

Роботодавець або уповноважена ним особа, організація
роботодавців, об'єднання організацій роботодавців зобов'язані у
найкоротший строк попередити постачальників і споживачів,
транспортні організації, а також інші заінтересовані підприємства,
установи, організації щодо рішення найманих працівників про
оголошення страйку.

{ Частина сьома статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5458-VI (5458-17) від 16.10.2012 }

Місцеперебування під час страйку працівників, які беруть у
ньому участь, визначається органом (особою), що керує страйком, за
погодженням із роботодавцем.

У разі проведення зборів, мітингів, пікетів за межами
підприємства орган (особа), який очолює страйк, повинен повідомити
про запланований захід місцевий орган виконавчої влади чи орган
місцевого самоврядування не пізніше ніж за три дні.

{ Стаття 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5026-VI
(5026-17) від 22.06.2012 }

Стаття 20. Керівництво страйком

Страйк на підприємстві очолює орган (особа), що визначається
загальними зборами (конференцією) найманих працівників при
прийнятті рішення про оголошення страйку.

Галузевий чи територіальний страйк очолює (координує) орган
(особа), визначений конференцією, зборами, пленумом чи іншим
виборним органом представників найманих працівників, профспілкових
чи інших організацій працівників, уповноважених представляти
відповідні трудові колективи.

Орган (особа), що очолює страйк, діє під час страйку в межах
прав, передбачених цим Законом, інформує працівників про хід
вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Повноваження органу (особи) як керівника страйку
припиняються, якщо сторони підписали угоду про врегулювання
колективного трудового спору (конфлікту), а також у разі прийняття
рішення про відміну або про припинення страйку.

Стаття 21. Укладення угоди про вирішення колективного
трудового спору (конфлікту), контроль за її
виконанням

Під час страйку сторони колективного трудового спору
(конфлікту) зобов'язані продовжувати пошук шляхів його вирішення,
використовуючи для цього усі наявні можливості.

Угода про вирішення колективного трудового спору (конфлікту)
підписується керівником або іншим повноважним представником
органу, що очолює страйк, і роботодавцем або уповноваженою ним
особою, головою організації роботодавців, об’єднання організацій
роботодавців.

{ Частина друга статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5458-VI (5458-17) від 16.10.2012 }

Контроль за виконанням умов цієї угоди здійснюється сторонами
колективного трудового спору (конфлікту) або уповноваженими ними
органами (особами).

{ Стаття 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5026-VI
(5026-17) від 22.06.2012 }

Стаття 22. Визнання страйків незаконними

Незаконними визнаються страйки:

а) оголошені з вимогами про зміну конституційного ладу,
державних кордонів та адміністративно-територіального устрою
України, а також з вимогами, що порушують права людини;

б) оголошені без додержання найманими працівниками,
профспілкою, об'єднанням профспілок чи уповноваженими ними
органами положень статей 2, 4, 6, частин першої і п'ятої статті
12, частин першої, третьої і шостої статті 19 цього Закону;

в) розпочаті з порушенням найманими працівниками,
профспілкою, об'єднанням профспілок чи уповноваженими ними
органами вимог статті 20, частин другої та третьої статті 24 цього
Закону;

г) які оголошені та/або проводяться під час здійснення
примирних процедур, передбачених цим Законом.

Стаття 23. Рішення про визнання страйку незаконним

Заява роботодавця або уповноваженої ним особи, організації
роботодавців, об'єднання організацій роботодавців про визнання
страйку незаконним розглядається у судовому порядку.

{ Частина перша статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5458-VI (5458-17) від 16.10.2012 }

Справа щодо цієї заяви повинна бути розглянута судом,
включаючи строки підготовки справи до судового розгляду, не пізніш
як у семиденний строк.

Рішення суду про визнання страйку незаконним зобов'язує
учасників страйку прийняти рішення про припинення або відміну
оголошеного страйку, а працівників розпочати роботу не пізніше
наступної доби після дня вручення копії рішення суду органові
(особі), що очолює страйк.

{ Стаття 23 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5026-VI
(5026-17) від 22.06.2012 }

Стаття 24. Випадки, за яких забороняється проведення страйку

Забороняється проведення страйку за умов, якщо припинення
працівниками роботи створює загрозу життю і здоров'ю людей,
довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям,
катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків.

Забороняється проведення страйку працівників (крім технічного
та обслуговуючого персоналу) органів прокуратури, суду, Збройних
Сил України, органів державної влади, безпеки та правопорядку.

У разі оголошення надзвичайного стану Верховна Рада України
або Президент України можуть заборонити проведення страйків на
строк, що не перевищує одного місяця. Подальша заборона має бути
схвалена спільним актом Верховної Ради України і Президента
України. У разі оголошення воєнного стану автоматично наступає
заборона проведення страйків до моменту його відміни.

Стаття 25. Вирішення трудового спору (конфлікту) у випадках
заборони проведення страйку

У випадках, передбачених статтею 24 цього Закону і коли
рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо
вирішення колективного трудового спору (конфлікту) сторонами не
враховано, Національна служба посередництва і примирення
звертається із заявою про вирішення колективного трудового спору
(конфлікту) відповідно до Верховного Суду Автономної Республіки
Крим, обласного, Київського і Севастопольського міського суду.

Стаття 26. Забезпечення життєздатності підприємства під час
страйку

Роботодавець, місцевий орган виконавчої влади або орган
місцевого самоврядування і орган (особа), що очолює страйк,
зобов'язані вжити необхідних заходів до забезпечення під час
страйку життєздатності підприємства, збереження майна, додержання
законності та громадського порядку, недопущення загрози життю і
здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу.

{ Стаття 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5026-VI
(5026-17) від 22.06.2012 }

Стаття 27. Гарантії для працівників під час страйку

Участь у страйку працівників, за винятком страйків, визнаних
судом незаконними, не розглядається як порушення трудової
дисципліни і не може бути підставою для притягнення до
дисциплінарної відповідальності.

За рішенням найманих працівників чи профспілки може бути
утворено страйковий фонд з добровільних внесків і пожертвувань.

За працівниками, які не брали участі у страйку, але у зв'язку
з його проведенням не мали можливості виконувати свої трудові
обов'язки, зберігається заробітна плата у розмірах не нижче від
установлених законодавством та колективним договором, укладеним на
цьому підприємстві, як за час простою не з вини працівника. Облік
таких працівників є обов'язком роботодавця.

{ Стаття 27 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5026-VI
(5026-17) від 22.06.2012 }

Стаття 28. Наслідки участі працівників у страйку

Організація страйку, визнаного судом незаконним, або участь у
ньому є порушенням трудової дисципліни.

Час страйку працівникам, які беруть у ньому участь, не
оплачується.

Час участі працівника у страйку, що визнаний судом
незаконним, не зараховується до загального і безперервного
трудового стажу.