Для хронічного гастриту характерний гіпер- або гіпореактивний, гіпер- або гіпопарієтальний типи шлункової секреції.

Внутрішньошлункова рН-метрія. В останні десятиріччя набула широкого використання методика внутрішньошлункової рН-метрії. Вона має суттєві переваги в дослідженні кислотоутворюючої функції шлунка перед титраційним методом, бо здійснюється в умовах близьких до фізіологічних (без аспірації шлункового вмісту, в середині шлунка, пристінково). Особливої цінності ця методика набуває при явищах гіпосекреції і гіпо-, анацидності, коли аспірація шлункового вмісту ускладнена. В класичному варіанті за методикою Є.Ю. Лінара і його школи (1968-1987) це дослідження здійснюється за допомогою двоелектродного рН-зонда (діаметр = 5, 0-8, 0 мм). Після введення цього зонда в шлунок проксимальний електрод його вимірює рН на рівні тіла шлунка (кислотопродукуюча зона), дистальний – на рівні антрального відділу (кислотонейтралізуюча зона шлунка). Базальний рН рекомендується досліджувати протягом однієї години, особливо при значних коливаннях рН (більше 2, 0 од.). Якщо на рівні тіла шлунка спостерігається стабільний рівень рН, що свідчить про високу концентрацію Н⁺-іонів (рН = 0, 9-1, 5), то тривалість вивчення базального рН може бути скорочена до 15 хв. Однак, у таких випадках рекомендується продовжити вивчення особливостей шлункового кислото­утворення протягом однієї години у відповідь на введення одного з фармаколо­гічних препаратів. Вибір останнього здійснюється лікарем в залежності від показників базального інтрагастрального рН на рівні тіла шлунка. При показниках рН, що свідчать про високий рівень шлункового кислотоутворення можуть використовуватися блокатори шлункової секреції (М-холінолітики – атропін, платифілін; М₁-холіноблокатори – гастроцепін; блокатори Н₂-гістамінових рецепторів – циметидин, ранітидин, фамотидин; блокатори протонової помпи – оме­пра­­зол, пантопрозол чи антациди – вікалін, альмагель, маалокс. При низькому рівні шлункового кислотоутворення застосовують стимулятори шлункової секреції (гістамін, пентагастрин, лікувальні стимулюючі засоби – плантаглюцид, калефлон, настійка арніки, полину, препарати групи метилксантинів тощо). Переваги цього методу полягають також в тому, що при його використанні може не тільки бути більш точно визначений стан кислотоутворюючої і кислотонейтралізуючої функції шлунка, але й індивідуально адекватно підібраний лікувальний засіб чи проводитися вивчення впливу на шлункове кислотоутворення нових лікарських засобів.

Мікрозондова топографічна інтрагастральна рН-метрія за В.М.Чорнобровим (1988). Цей метод є значним вдосконаленням інтрагастральної рН-метрії за Є.Ю. Лінаром. Він полягає у використанні оригінальних рН-мікрозондів ПЕ-рН-2 діаметром 2, 0 мм конструкції автора та розроблених під його керівництвом порта­тивних і електронно-обчислювальних вимірюючих пристроїв (індикатор кислот­ності шлунка – ІКШ-2 та ЕЛТЕС-904). рН-мікрозонди мають дві вимірю­вальні рН-оливи та зовнішній допоміжний рН-електрод. Перевагою викори­стан­ня рН-мікрозондів є полегшення процедури зондування, підвищення точності вимірювання рН, практичне виключення згинів та скручування зонда підчас дослідження.

Техніка зондування. Після дезинфекції в розчині 70° спирту (15-20 хвилин) рН-мікрозонд вводиться через канал спеціального фіксатора – слиновідводу, що утримується зубами пацієнта, на глибину 40 см.

Кінцева рН-олива зонда на цій глибині знаходиться на рівні стравохідно-шлункового переходу. Зонд приєднують до одного з вищезгаданих вимірювальних приладів і починають знімати показники рН. Як правило, в цій зоні рН має нейтральні (6, 9-7, 2) або слабокислі (5, 1-6, 8) значення. Дослідження здійснюють в положенні сидячи. Далі зонд поступово просовується ще на 20 см (загальна глибина 60 см) з проведенням вимірів рН через кожний 1-2 см по всій протяжності шлунка від входу до виходу. Зондування закінчується повільним витягуванням зонда з реєстрацією рН через кожен 1 см до початкової глибини введення зонда – 40 см. Тривалість зондування і вимірювання рН займає 10-15 хв.

Оцінка результатів значень рН на протязі всього шлунка за рекомендаціями В.М.Чорнобрового здійснюється у відповідності з функціональними інтервалами рН. Автор виділяє шість функціональних інтервалів (ФІ) – табл. 42.

Із отриманої суми вимірів в кожній точці враховуються ФІ, що відповідає у даного хворого максимальному для нього рівню кислотності шлунка (те, на що здатний кислотопродукуючий апарат шлунка в базальних умовах) та той ФІ, на який припадає найбільша кількість точок заміру рН, тобто домінуючий інтервал (як реально працює більша частина кислотопродукуючої зони в момент обстеження). Якщо домінуючий ФІ охоплює 50% і більше точок вимірювання, то він означується як абсолютний, якщо менше 50% – як селективний. Метод мікрозондової топографічної рН-метрії дає уяву про особливості та інтенсивність функціонування основних секреторних зон шлунка, дозволяє більш тонко диференціювати порушення секреції шлунка при різних патологічних станах, здійснювати обстеження і виявляти хворих при масових профілактичних оглядах, планувати програму і об’єм подальших обстежень (рентгенологічне, ендоскопічне, гістологічне), покращує виявлення гастродуоденальних захворювань і цим самим підвищує ефективність лікувально-профілактичних заходів.

Ендоскопічна прицільна мікрозондова рН-метрія здійснюється підчас гастродуоденофіброскопії. Через маніпуляційний канал гастродуоденоскопа вводиться спеціальний, тонкий (1, 5 мм) рН-мікрозонд з рН-оливою на кінці. На відміну від вищеописаної методики топографічної мікрозондової рН-метрії по довжині шлунка, пристінкове вимірювання рН всередині шлунка здійснюється ендоскопістом прицільно в різних місцях, які викликають у нього діагностичний інтерес: зони різкого запалення, ерозій, виразок, атрофії, біляполіпозні, навколовиразкові ділянки. В тому числі можна здійснювати вимірюваня рН за вищеописаною методикою. Вимірювальні прилади рН ті ж, що і при попередній методиці. Дана методика дослідження ще більше розширює розуміння функціонального стану шлунка (табл. 43) при різних патологічних станах та значно скорочує термін обстеження хворого.

Для виявлення НР в слизовій оболонці шлунка найбільш достовірним є гістологічний метод із забарвленням бактерій спеціальними барвниками. Але цей метод технічно дуже складний, крім того він не дає відповіді щодо життєздатності бактерій. Більш перспективними є експрес-методи визначення НР в біоптатах слизової оболонки шлунка. Один з них базується на здатності живої НР здійснювати певні біохімічні реакції, які фіксують по зміні забарвлення середовища, в який поміщають біоптат. Такий експрес-тест (CLD-тест) випускається фірмою “Дельта” (Австралія).

Таким чином, хронічний гастрит – це хронічний запальний процес слизової оболонки шлунка, який характеризується порушенням її фізіологічної регенерації, зменшенням кількості залозистих клітин, атрофією залозистого епітелію, розладом секреторної, моторної та інкреторної функції шлунка.