Хвороба Крона або регіонарний ентерит.

Таку назву цьому захворюванню дали, тому, що воно вражає термінальний відтинок тонкої кишки, хоч безперечно, може втягувати в процес й інші відділи тонкої і навіть товстої кишок. Це рідкісне захворювання. Етіологія його не з’ясована. Деякі вчені вважають хворобу Крона, як пізню стадію вилікуваного туберкульозу. Немовби є докази, що причиною хвороби Крона є гострий і підгострий мезентеральний лімфаденіт. Не безпідставна думка й про аутоімунний механізм розвитку цього захворювання.

Захворювання зводиться до розвитку неспецифічного гранульоматозного запального процесу з некротизацією, звиразкуванням та рубцюванням кишки.

Гостра форма хвороби Крона нагадує гострий апендицит, на відміну від якого захворювання характеризується крім болю у правій здухвинній ділянці, метеоризмом, проносом з домішкою крові, від’ємними симптомами подразнення очеревини. Хронічна форма хвороби Крона характеризується нездужанням, швидкою втомою, зниженням працездатності, підвищенням температури тіла до 37, 5-37, 7°С, втратою апетиту, схудненням, артралгіями, емоційною неврівнова­женістю. Хворих дуже турбують проноси напіврідким або рідким, пінистим, з домішками слизу і крові стільцем. Іноді випорожнення подібні на мазь сірого забарвлення з прогірклим запахом. При стенозуванні кишечника з’являються ознаки кишкової непрохідності (переймоподібні болі, блювання, затримка стільця і газів). При хворобі Крона у 1/3 хворих в животі пальпують “пухлину” в правій здухвинній ділянці. Виразки, які характерні дня хвороби Крона, можуть прориватися в брижу, очеревину, сальник з утворенням абсцесів. Можливий й розвиток перитоніту, прямокишкової кровотечі.

Діагноз підтверджується шляхом рентгендослідження, при якому знаходять характерні зміни рельєфу слизової оболонки. Кишки втрачають притаманну їм спіралеподібну форму, випрямляються, набуваючи вигляду струни.

Тепер діагноз хвороби Крона діагностують шляхом ендоскопічного дослідження за допомогою колоноскопії та еюноскопії.

Лікування хвороби Крона консервативне. При цьому дієтичні рекомендації такі ж як і при хронічному ентериті. При загостренні захворювання призначають сульфосалазин (салазопірин) по 6-8 г на добу всередину впродовж 4-6 тижнів з наступним переходом на підтримувальні дози (по 0, 5 г 2 рази на день) впродовж 6-8 місяців.

Хірургічне лікування показане лише в разі розвитку ускладнень (непрохідність, перфорація, кровотеча, перитоніт.

4.14. Хвороба Уіпля або кишечна ліподистрофія.

Кишечна ліподистрофія – це системне захворювання з переважним ураженням лімфатичної системи тонкої кишки і її брижі.

Причина захворювання невідома. Більшість вчених відносять хворобу Уіпля до групи колагенозів. Робилися спроби виділити інфекційне джерело захворювання, однак успіху вони не мали. Скоріше всього, що дане захворювання обумовлюється генетичними дефектами в ліполітичних ферментах.

Кишкова стінка й брижа при хворобі Уіпля поступово ущ1л.ьнюється й потовщується, в лімфатичних судинах нагромаджується багато жиру. Там же знаходять макрофаги з пінистою протоплазмою – " пінисті клітини". Хворих турбує загальна слабість, котра невпинно прогресує. Лікування скеровують на врегулю­вання моторики, кишкової секреції, еубіозу.