Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону.

Природно-ресурсний потенціал регіону – це сукупність усіх природних засобів, які є і можуть бути мобілізовані, використані для досягнення певної мети. ПРП включає в себе тільки вивчені елементи природного середовища, які поділяються на дві великі групи:

1) Природні умови – це тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил є істотними для життя та діяльності людського суспільства у виробничій і невиробничій сферах.

2) Природні ресурси – це тіла й сили, які на певному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності.

Типи природних ресурсів: 1) земельні; 2) мінерально-сировинні (в тому числі, паливно-енергетичні та рудні); 3) водні; 4) лісові; 5) рекреаційні.

У формування регіональної структури виробництва виділяються такі тенденції:

1) Розвиток галузей, де найефективніше розвинуті малі форми організації на основі приватної власності, відбувається під впливом ринкових важелів: попиту, конкуренції, пропозиції і ціни.

2) Розміщення й розвиток підприємств базових галузей економіки (таких як паливно-енергетичний комплекс, гірничовидобувна, металургійна промисловість) потребує економічного обґрунтування.

Етапи процесу економічного обґрунтування галузевого розміщення виробництва:

1) Аналіз сучасного розвитку і розміщення галузі (виявляє диспропорції в розвитку і розміщенні виробництва та визначає шляхи їх усунення).

2) Визначення основних умов і чинників розвитку галузі та окремих підприємств на перспективу.

3) Вибір варіантів і визначення оптимального варіанта розміщення галузі.

Виробнича інфраструктура регіону – це сукупність галузей, тобто організаційно відокремлених об’єктів, які забезпечують розвиток суспільного виробництва. До неї входять: енергетична інфраструктура, транспортна система та інформаційна інфраструктура регіону.

Трудовий потенціал суспільства постає сукупністю інтегрованих кількісних та якісних характеристик робочої сили, яка забезпечує певні можливості у створенні матеріальних і духовних благ суспільства. Формування трудового потенціалу суспільства – процес постійної зміни його чисельності та якісного складу. Кількісно трудовий потенціал відображає можливості суспільства забезпечити роботою працездатне населення і визначається чисельністю працездатного населення, встановленою тривалістю робочого часу за суспільно нормальної інтенсивності праці та збігається з величиною трудових ресурсів. В якісному аспекті трудовий потенціал – це можливість повного використання набутих за рахунок інвестицій у людський капітал знань, умінь та професійних навичок відповідно до фаху працівників для підвищення ефективності економічної діяльності особи, організації, суспільства. Якісний склад трудового потенціалу визначається станом здоров'я, рівнем освіти та професіоналізму населення.

Для державного регулювання регіональних ринків праці проводиться діагностика трудового потенціалу кожного регіону. Оцінка трудового потенціалу потрібна для того, щоб забезпечити повну зайнятість працездатного населення, правильний розподіл трудових ресурсів за регіонами і галузями, раціональне їх використання.

Для раціонального розміщення виробництва та пропорційного розвитку всіх складових економічної структури регіонів необхідно проводити аналіз балансу їх трудових ресурсів.