Умови і фактори конструктивноро вирішення конфліктів

Більшість умов і факторів успішного вирішення конфліктів носить психологічний характер, оскільки відображає особливості поведінки і взаємодії опонентів.Розглянемо їх детальніше.

І.Припинення конфліктної взаємодії — перша й очевидна умова початку вирішення будь-якого конфлікту. До тих пір, поки будуть вживатися заходи з однієї чи з обох сторін щодо посилення своєї позиції або послаблення позиції опонента за допомогою насилля, мови про вирішення конфлікту не може бути.

2.Пошук спільних або близьких за змістом точок дотику в цілях, інтересах опонентів є двостороннім процесом і передбачає аналіз як своїх цілей та інтересів, так і цілей та інтересів іншої сторони. Якщо сторони хочуть вирішити конфлікт, вони повинні зосередитися на інтересах, а не на особистості опонента. До вирішення конфлікту зберігається стійке негативне ставлення один до одного. Воно виражається в негативній думці про опонента і в негативних емоціях щодо нього. Щоб приступити до вирішення конфлікту, необхідно пом'якшити це негативне ставлення. головне — знизити інтенсивність негативних емоцій, які переживають опоненти один до одного.

3. Одночасно доцільно перестати бачити в опоненті ворога. супротивника. Важко зрозуміти, що проблему, через яку виник конфлікт,
краще вирішувати разом, об'єднавши зусилля. Цьому сприяє, по-перше,
критичний аналіз власної позиції і дій. Виявлення і визначення власних
помилок знижує негативне сприйняття опонента.

По-друге, необхідно постаратися зрозуміти інтереси іншого. Зрозуміти — не означає виправдати. Однак це розширить, зробить більш об'єктивним уявлення про опонента. По-третє, доцільно виділити конструктивне начало в поведінці або навіть у намірах опонента. Не буває абсолютно поганих і абсолютно добрих людей або соціальних груп. У кожному є щось позитивне, на нього і необхідно опиратися при вирішенні конфлікту.

4. Важливо зменшити негативні емоції протилежної сторо ни — серед прийомів виділяють такі, як позитивна оцінка деяких дій опонента, готовність іти на зближення позицій, звернення до третьої сторони, яка авторитетна для опонента, критичне ставлення до самого себе, врівноважена власна поведінка.

5. Об'єктивне обговорення проблеми, вияснення суті проблеми (конфлікту), уміння сторін бачити головне сприяють успішному пошуку вирішення протиріччя. Акцентування уваги на другорядних питаннях, піклування тільки про свої інтереси знижують шанси конструктивного вирішення проблеми.

6. Ще єідна важлива умова — вибір оптимальної стратегії вирішення, яка відповідає даним обставинам.

Успішність завершення конфліктів залежить від того, як конфліктуючі сторони враховують фактори, що впливають на цей процес. До них належать такі:

• час: скорочення вдвоє часу, який ми мали, не сприяє досягненню згоди,
підвищує вірогідність вибору альтернативи, яка буде характеризуватися
більшою агресивністю;

§ третя сторона: участь у завершенні конфлікту нейтральних осіб (установ), які допомагають опонентам вирішувати проблему;

• своєчасність: сторони приступають до вирішення конфлікту на ранніх стадіях його розвитку. Логіка проста: менше протидії — менше шкоди — менше образ і претензій — більше можливостей для того, щоб домовитися:

• рівновага сил: якщо конфліктуючі сторони приблизно рівні за можливостями (рівні статуси, посадове становище, озброєння і т. д.), то вони змушені шукатишляхи до мирного вирішення проблеми. Конфлікти більш конструктивно вирішуються тоді, коли між опонентами немає залежності по роботі;

• культура: високий рівень загальної культури опонентів знижує
вірогідність насильницького розвитку конфлікту;

• єдність цінностей: наявність згоди між конфліктуючими сторонами з приводу того, яким повинно бути рішення;

• досвід (приклад): наявність досвіду вирішення подібних проблем хоча б у одного з опонентів, а також знання прикладів вирішення аналогічних

конфліктів:

• відносини: добрі стосунки між опонентами до конфлікту сприяють більш
повному вирішенню протиріч. Проаналізувавши та оцінивши конфліктну
ситуацію, опоненти прогнозують варіанти вирішення конфлікту і визначають відповідно до своїх інтересів і ситуації способи його вирішення. Прогнозуються: найбільш сприятливий розвиток події; найменш сприятливий розвиток події: найбільш реальний розвиток події; як вирішиться протиріччя, якщо припинити дії в конфлікті.

Як уже зазначалося, найбільш ефективною стратегією вирішення протиріччя більшість спеціалістів визнає стратегію виграти/виграти, оскільки вона орієнтується не тільки на задоволення власних інтересів кожної зі сторін, а й передбачає збереження і закріплення добрих стосунків. що відкриває перспективи на майбутнє. Перевага даного підходу в тому, що вигоди отримують обидві сторони, у зв'язку з чим прийняте рішення набуває більш чіткого і стійкого характеру. В зв'язку з цим в конфліктологічній літературі ця тактика розроблена найбільш глибоко І детально, включаючи не тільки передумови, переваги і недоліки, а й механізм її практичного здійснення.

Ці механізми покликані вирішити два основних завдання:

• збір всебічної інформації, повної бази даних про конфлікт;

• вироблення основних форм поведінки учасників конфлікту, які забезпечують його успішне урегулювання.

6. Вирішення першого з цих завдань забезпечується поглибленим

вивченням конфліктної ситуації, врахуванням всіх факторів, які викликали конфлікт. В якості найбільш зручного способу її практичного здійснення пропонується складати карту конфлікту, основні елементи якої; опис суті проблеми, яка викликала конфлікт, визначення природи конфлікту (психологічної або соціальної), перелік учасників конфлікту. І найважливіше— характеристика потреб учасників конфлікту, а, можливо, і побоювань, які виникли у них у зв'язку з появою перепон, що заважають задоволенню тих чи інших потреб.

Складання карти конфлікту — це упорядкований, систематизований. усвідомлений підхід до проблеми конфлікту; психотехнологія реалізації стратегії виграти / виграти.

Технологія картографії конфлікту дозволяє перш за все зосередитися на проблемі, а не на емоціях, заглибитися не в переживання, не в задоволення своїх образ і амбіцій, а у вирішення проблеми.

При складанні карти конфлікту доцільно дотримуватися певної послідовності дій.

Перший етап картографії конфлікту – фіксування конфліктної проблеми– включає в себе такі кроки:

· висловити проблему однією загальною фразою;

· описати проблему в загальних рисах.

Другий етап — визначення головних учасників конфлікту, потенційних учасників конфлікту (люди втягуються в конфлікт, коли зачіпають їх: інтереси або коли прагнуть вплинути на ситуацію). Необхідно виявити, хто є прихованим або маніпулятивним учасником конфлікту, Можна згрупувати втягнутих у конфлікт людей за спільними потребами.

Третій етап. Які справжні потреби, інтереси, наміри, настрої, бажання, цінності, тобто усе, що може бути важливим для людини або групи, а також побоювання кожної зі сторін. У карті необхідно перерахувати основні інтереси і побажання кожного з головних учасників, пов'язані з даною проблемою.

Треба з'ясувати, що стоїть за позиціями учасників у даному питанні. Вчинки людей та їхні установки викликані їхніми бажаннями і мотивами, що стоять за ними: ми прагнемо до того, що наближує задоволення наших інтересів, і уникаємо того, що заважає цьому. Відбиваючи різноманітність інтересів і побоювань на загальній карті, ми розширюємо кругозір і створюємо умови для широкого кола можливих рішень, доступних після закінчення цього процесу.

Винятково важливе значення в аналізі конфлікту має з'ясування побоювань, «негативних» інтересів. В міру входження у конфлікт, побоювання домінують над «позитивними» інтересами, викликаючи негативні емоції і тим самим викривлнючн уявлення про дійсність, конфліктну ситуацію.

X. Корнеліус і Ш. Фейр, автори теорії картографії конфлікту, відзначають як найважливіші такі категорії побоювань: провал і приниження; боязнь схибити; фінансовий крах; можливість бути покинутим або нелюбимим; втрата контролю; самотність; ймовірність бути розкритикованим чи підданим осуду; втрата роботи; низька заробітна плата; нецікава робота; побоювання, що вами будуть командувати; переплата за покупку; побоювання, що усе доведеться розпочинати спочатку. Категорію побоювань можна ефективно використати для виявлення мотивацій, не встановлених яри переліку інтересів. Наприклад, деяким людям легше сказати, що вони не терплять неповагу, ніж визнати, що вони потребують поваги Процес картографії конфлікту має такі переваги: обмежує дискусію певними формальними межами, що допомагає уникнути надмірного вияву емоцій; надає людям можливість висловити все, що їм потрібно; створює атмосферу симпатії і визнає думку людей, які вважали раніше, що їх не розуміють; надає системного характеру поглядам кожної сторони на проблему; наштовхує на нові напрями вибору рішень.

Рекомендації щодо аналізу карти конфлівлу:

• слід шукати нову інформацію і нове розуміння ситуації — те, що було непомітним чи незрозумілим раніше. Саме карта допоможе подивитись на конфлікт очима іншої людини;

• треба віднаходити загальну «точку опори» — спільні інтереси;

• прагнути виробляти спільну точку зору, підтримувати загальні цінності чи ідеї, які поділять усі учасники4

• прагнути суміщати різні цінності, незважаючи на їх відмінності; в ідеалі

завжди можна «піднятися над ситуацією і охопити загальним поглядом індивідуальні цінності всіх сторін»;

§ шукати приховані прагнення (прагнення врятувати свою репутацію чи
престиж);

§ у полі зору повинні бути насамперед найскладніші ділянки, що потребують невідкладної уваги;

• оцінювати інформацію на карті з точки зору новизни: що раніше було невідоме і що потребує докладнішого розгляду тепер:

• шукати передумови втрату для всіх: визначити елементи, важливі для певної сторони, оцінивши можливість поступки, особливо якщо ця поступка не пов'язана з великими жертвами:

• пропонувати рішення, які містять елементи виграшу для всіх.