Падевий мед

Падевий медбджоли виробляють з паді - солодкого рослинного соку, що з'являється на листках, молодих пагонах та корі у вигляді солодких липких крапель. Бджоли шукають і збирають солодкі продукти ненектарного походження після припинення медозбору або коли нектару не вистачає. У вулику падь так само, як і нектар, переробляється на мед, який сім'я відразу споживає або накопичує про запас. Падевий мед бджоли збирають у теплу погоду без дощів (за таких умов дуже інтенсивно розмножуються виділювачі паді). Іноді падь виділяється настільки сильно, що бджолині сім'ї приносять її у вулики щодня по 2-3 кг.

Падеві взятки в Україні бувають часто. Вони спостерігаються переважно у літні місяці. Падь виділяється на значній кількості деревних порід (хвойних і широколистяних): липа, дуб, клени, осика, верби, біла акація, бук, береза, жовта акація, сосна, ялина (смерека), ялиця, ліщина, плодові дерева, ягідні кущі тощо. Відомі випадки збирання солодкого соку на трав'янистих рослинах - кукурудзі, кропиві, молочаї, будяках.

Оскільки падь утворюється здебільшого на лісовій рослинності (ялиця, бук, осика, верба, сосна, клени, ліщина), падевий мед та взятки називають ще лісовими. За даними Української дослідної станції бджільництва, на різних видах рослин падь виділяють такі види сисних паразитів: попелиці - строката дубова, велика стовбурна, жовта дубова, смугаста дубова, кленова європейська, зелена соснова, опилена соснова, липова та коричнева березова, соснові лахніди, тубероляхнус вербовий тощо.

Інші паразити, що живляться соками рослин (щитівки, листоблішки), менш поширені, тому значення їх для бджільництва невелике.

За хімічним складом падевий мед дещо відрізняється від нектарного у зв'язку із своєрідним походженням. Однак основні складові частини майже однакові. Характерною особливістю падевого меду є підвищений вміст сахарози, мальтози, туранози та більш складних олігосахаридів, які ще називають декстринами. Багатший також і його амінокислотний склад.

Вміст різних цукрів, мінеральних елементів, ферментів визначає велику дієтичну і харчову цінність падевого меду. Найбільшим попитом користується мед з ялиці, ялини та інших хвойних порід. Низьку якість має мед із рослин родини вербових, тому сорти його використовують у харчовій промисловості. Влітку під час збирання падевий мед, як правило, не виявляє помітного шкідливого впливу на формування і розвиток бджолиних сімей.

Однак для зимівлі бджіл незалежно від сортових особливостей падевий мед непридатний, оскільки викликає в них отруєння, розлад травлення, що спричинює незаразний пронос і нозематоз, які ослаблюють сім'ї і призводять до загибелі бджіл. Токсичність падевого меду для бджіл визначається вмістом мінеральних речовин, переважно солей калію.

Падевий мед відкачують у міру накопичення його в гнізді. Цей мед добре відбирати, якщо бджоли складали його компактно - над гніздовою розплідною частиною у верхньому корпусі або в бічних стільниках вулика-лежака. Якщо такий мед потрапляє на рамки з розплодом, то споживається ще до початку зимівлі і шкоди бджолам не завдає, але наявність його в гнізді треба контролювати.

Отже, падевий мед - цінний продукт, хоч іпоступається перед кращими сортами квіткового меду. Збирання паді (особливо за відсутності нектарного взятку) може стати додатковим резервом підвищення продуктивності бджолиних сімей та одержання меду для харчових і лікувальних цілей.