Завдання 1. Ознайомитися з хімічним складом і властивостіями

Прополіс.

Значення прополісу.

Прополіс (бджолиний клей, уза) - дуже цінний продукт бджільництва.

Бджоли виробляють прополіс у вигляді клейкої суміші різних речовин, серед яких переважають зібрані з бруньок, стебел і листків рослин смоли і бальзами. Інколи їх вдається помітити у вигляді блискучого обніжжя у кошичках задніх ніжок. У вулику до них домішується віск, квітковий пилок або бальзамні оболонки пилкових зерен, а також виділення верхньощелепних залоз. Дослідженнями доведено, що в складі секрету цих залоз є 10-окси-2-деценова кислота, яка використовується не тільки під час виготовлення прополісу, а й під час формування пилку в обніжжя та годування личинок молочком. У смолисту суміш під час заготівлі можуть потрапляти механічні домішки у вигляді часточок деревини з вулика, тканини, тіла бджіл. Збільшення потреби в прополісі, особливо наприкінці літа, і нестача рослинної сировини, для цього змушує бджолині сім'ї інколи приносити до гнізда деякі сурогати, наприклад мазут, колісну мазь. Це звичайно погіршує якість продукції, яка для товарних цілей стає непридатною. Прополіс бджоли використовують як будівельний матеріал для полірування воскових комірок у гнізді, склеювання рамок, корпусів, замащування щілин, зменшення льоткових отворів, просмолювання внутрішньої поверхні вулика, покрівців тощо. Він дає змогу підтримувати належний санітарний стан у гнізді завдяки бактерицидній дії.

Завдання 1. Ознайомитися з хімічним складом і властивостіями

До складу прополісу входять: рослинні смоли, що складаються з суміші (55 %) органічних кислот; бальзами, які містять дубильні речовини (8 %), ефірні масла (8 %), ароматичні альдегіди, фенолокислоти; віск (22 %); квітковий пилок (5-11 %); механічні домішки; зольні елементи (кальцій, калій, натрій, фосфор, залізо, магній, мідь, марганець, цинк, алюміній, кобальт, ванадій, кремній, стронцій); вітаміни (тіамін, рибофлавін, нікотинова та аскорбінова кислоти, провітамін А). Обов'язковими складовими прополісу є флавоноїди (їх виявлено 19) і виділення верхньощелепних залоз бджіл. Вміст кислот залежно від їх кількості (2-8 %) зумовлює антиокислювальні властивості прополісу. Порівняно з воском чистий (без домішок) прополіс має значно вищі кислотне (62) і ефірне (121) число та число омилення (188).

Хімічний склад прополісу неоднаковий і залежить від якості принесених бджолами речовин, місця відкладання їх та техніки збирання. Найбільш якісним вважається прополіс без сторонніх домішок, що має смолисту масу з блискучою поверхнею та характерний запах, який нагадує запах бруньок дерев. За органолептичними ознаками та властивостями прополіс відрізняється від воску та інших речовин. Колір його залежить від складових частин і найчастіше буває коричневим, бурим, зеленим, сірим з різноманітними проміжними й перехідними відтінками (жовтувато-сірий, зеленувато-коричневий, буро-зелений, жовто-зелений, брудно-зелений тощо). Запах у прополісу стійкий і не втрачається протягом кількох років, специфічний, сильний, нагадує прянощі. На смак він гіркуватий, терпкий. Консистенція прополісу змінюється: за зниженої температури (менш ніж 15 °С) він твердий і легко кришиться, у бджолиному гнізді (понад 30 °С) - м'який, пластичний, при підігріванні до 60-70 °С розплющується, за температури від 80 до 104 °С - плавиться. Прополіс важчий за воду (густина 1, 11-1, 27 г/см³) і під час змішування осідає на дно. Для прополісу залежно від призначення як розчинник використовують етиловий і метиловий спирти, бензин, скипидар, ефір, ацетон. Екстрагується він і в рослинних, і в тваринних жирах (за темпе­ратури 80-100 °С), деяких рідинах, гірше - у воді, молоці, вазеліні.