Теоретичні підходи до економічної оцінки природних ресурсів і напрямки їх застосування в господарській діяльності.

Природні ресурси є не тільки національним багатством, але й важливим макроекономічним показником, який характеризує економічну потужність і потенціал країни.

Оцінка природних ресурсів - складне міждисциплінарне, міжвідомче завдання, яке стає найважливішим в умовах ринкової економіки. Методологія оцінки національного багатства, зокрема, " матеріальної" частини, базується на вимірюванні вартості будь-яких елементів багатства з позиції їхньої корисності. Сьогодні економічна оцінка природних ресурсів здійснюється за такими підходами:

- загальна економічна вартість (цінність) ресурсу;

- витратний підхід і його модифікація;

- відтворювальний підхід;

- оцінка ресурсів на диференційованій ренті.

Витратний підхід. Оцінка природних ресурсів проводиться за величиною витрат на їхній видобуток, освоєння або використання. Зазначений підхід базується на визначенні загальної сукупності всіх елементів витрат живої і виробничої праці (безпосередньо трудових витрат, засобів виробництва та інших складових) на освоєння, розвідку, залучення у господарський обіг, кількісне відтворення і якісне відновлення, а також на охорону і захист різних видів природних ресурсів.

Результативний підхід. Екологічну оцінку (вартість) мають тільки ті природні ресурси, які дають прибуток. Тобто вартість ресурсу визначається грошовим виразом первинної продукції, яку отримують від експлуатації природного ресурсу, або різницею між отриманим прибутком і поточними витратами. Проте такий підхід має низку недоліків, зокрема, не для всіх природних ресурсів можна визначити вартість первинної продукції.

Витратно-ресурсний підхід. При визначенні вартості ресурсу об'єднуються витрати на його освоєння і прибуток від його використання. У цьому випадку соціально-економічна оцінка природного ресурсу, отримана таким способом, буде вищою, ніж у попередніх випадках.

Відтворю вальний підхід. Вартість природного ресурсу визначається як сукупність витрат, необхідних для відновлення (або компенсаційних витрат) ресурсу на певній території. Тобто використання будь-якого природного ресурсу повинно враховувати його відновлення у попередньому стані (для відновних ресурсів) і кількості або (для невідновних) компенсації з врахуванням не погіршення якості навколишнього середовища на цій території.

Екологічна оцінка природних ресурсів на основі тарифів відшкодування збитків. Екологічну оцінку природних ресурсів (переважно біологічних) і окремих їх видів на основі тарифів (нормативів) компенсацій збитків і витрат, пов'язаних з порушенням режимів природокористування, незаконного вилучення ресурсів із екосистем, порушення природоохоронних норм і правил, законодавства в галузі охорони навколишнього середовища тощо.

Кадастровий підхід. Оцінка природних ресурсів відбувається на основі сукупності інформації про конкретний вид природного ресурсу, включаючи характеристики його кількості (запасів), віку, якісного складу і структури, місцезнаходження і багатьох інших показників. За відомостями кадастрів визначаються умови отримання найвищого чистого прибутку і найнижчих витрат на освоєння, використання, відтворення та охорону цього виду природних активів.

Рентний підхід. Диференційована рента є основою економічних відносин у сфері природокористування. Вона повинна стати важливим джерелом прибутків бюджетів різних рівнів, а також регулятором розділення різних видів діяльності на певній території. Проте, через складність розрахунків рентних оцінок і патентів на використання природних ресурсів або недостатню розробленість для багатьох видів ресурсів рентний підхід ще недостатньо запроваджений на практиці.