Суб'єктивні (альтернативні) методи оцінки природних ресурсів.

Мета економічної оцінки природних ресурсів — економічний облік і контроль національного природного багатства. Завдання економічної оцінки природних ресурсів:

· Визначення кількості природних ресурсів;

· Оцінка якості природних ресурсів.

При економічній оцінці природних ресурсів враховуються:

1. доступність ресурсу (можливість вилучення з надр, глибина залягання, прийнятний рівень витрат по витяганню);

2. якість ресурсу (наявність додаткових домішок);

3. кількісне співвідношення між:

o невідомими, але передбачуваними ресурсами (Н);

o оціненими потенційними (П);

o реальними розвіданими (Р);

o експлуатаційними (Е) запасами (зазвичай Н> П> Р> Е).

В основі економічної оцінки природних ресурсів лежить концепція «готовності платити», згідно з якою вартість певного екологічного блага включає ринкову вартість і додаткову вигоду споживача.

Для визначення економічної цінності природних ресурсів використовуються методи, засновані:

1. При ринковій оцінці природних ресурсів ціна складається на співвідношенні ринкового попиту і пропозиції, без урахування зовнішніх (екстернальних) витрат суспільства. Ціна ресурсу занижена у порівнянні з дійсними витратами.

2. Рентний підхід заснований на концепції унікальності та обмеженості природного ресурсу. Використовується, зокрема, при оцінці земельних ресурсів:

P = R / r,

де Р — ціна природного ресурсу; R — величина річної ренти; r — коефіцієнт (може залежати від ставки дисконту по банківському кредиту).

Природний ресурс можна порівняти з банківським вкладом, що приносить щорічний дохід у вигляді приросту капіталу, рівного за величиною річний ренті.

3. При витратному підході базою для розрахунку ціни природного ресурсу є витрати, пов'язані з підготовкою, використанням та відновленням ресурсу. Витратний підхід застосовується для оцінки вартості відновлення при деградації природного ресурсу.

Вартість відтворення включає потенційні витрати, необхідні для заміщення пошкодженого природного ресурсу аналогічним.

4. Концепція альтернативної вартості дозволяє оцінити природний об'єкт, що має занижену ринкову вартість, за допомогою розрахунку упущеної вигоди, яку можна було б отримати при його використанні з іншою метою (наприклад, альтернативна вартість заповідника — неотримані прибутки від реалізації деревини, вилову тварин та ін.). Цей підхід використовується для вимірювання «вартості збереження» природного об'єкта.

Як комплексний підхід до оцінки природи застосовується концепція загальної економічної цінності (вартості). При її використанні враховуються ресурсні та асиміляційні (відновні) функції природного середовища.

5. Загальна економічна цінність природного об'єкту включає:

1. вартість використання, вона складається з:

o прямої вартості використання;

o непрямої вартості використання;

o вартості відкладеної альтернативи;

2. вартість невикористання (вартість існування).