Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Організаційно-функціональна структура⇐ ПредыдущаяСтр 47 из 47
ОЕСР складається з 5 головних органів, 2 автономних органів (агенцій), Центру досліджень у галузі освіти і Центру розвитку ОЕСР, а також численних комітетів, робочих груп і експертних комісій (їх понад 200). Головні органи: 1) Рада — вищий орган ОЕСР. Вона складається з представників країн-членів. На своїх засіданнях Рада розглядає кардинальні питання ек. політики. Залежно від характеру питання, що обговорюється, Рада збирається раз на рік на рівні міністрів фінансів або економіки, торгівлі, закордонних справ. Звичайні засідання відбуваються двічі на місяць на рівні постійних представників. Рішення приймаються консенсусом, вони обов'язкові для держав-членів. Обов'язковість виконання рішень підвищує дієвість ОЕСР. 2) Виконавчий комітет здійснює оперативні контролюючі функції, готує засідання Ради. Він складається із 14 членів. З них 7 — постійні члени (США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Канада), а 7 щороку призначаються за ротаційним принципом. Для обговорення питань утворено також Виконавчий комітет в особливому складі, до якого входять вищі посадові особи. 3) Комітет сприяння розвитку (КСР) розробляє програми розвитку країн-членів ОЕСР, а також допомоги країнам, що розвиваються, та країнам з перехідною економікою. Він визначає обсяг ресурсів, що необхідні для підйому економіки, боротьби із злиденністю в найменш розвинутих країнах. 4) Центр із співробітництва з європейськими країнами з перехідною економікою - координація співробітництва ОЕСР з цією групою країн в галузі ек. і соц. політики; надання тех. допомоги; організація програм розвитку та контроль над їх виконанням. Центр здійснює підготовку фахівців у таких галузях: конкуренція, ринок праці, соц. політика, банківська справа, фін. система, оподаткування, торгівля, інвестиції, промисловість, с/г, енергетика, освіта, навколишнє середовище, статистика. Форма підготовки кадрів — семінари, практикуми, тех. місії та ін. Фахівці, що одержали підготовку через Центр, краще адаптуються до нових ек. реалій і здатні ефективніше здійснювати реформування нац. економіки. 5) Секретаріат ОЕСР складається з 13 директоратів, що відають осн. комітетами: економіка; статистика; навколишнє середовище; співробітництво в галузі розвитку; торгівля; фінанси; податки і підприємництво; наука, технологія та промисловість; інформатика та комунікація; бюджет і фінанси; адміністрація і персонал. Секретаріат очолюється генеральним секретарем, який призначається Радою на термін 5 років. Секретаріат виконує повсякденну оперативну роботу, забезпечує діяльність Ради і Виконавчого комітету. До складу ОЕСР входять комітети, що здійснюють координаційну роботу в широкому діапазоні ек. проблем. Вони утворені за галузевим принципом: з ек. політики; з економіки і розвитку; із сприяння розвитку; з торгівлі; з фін. ринків; з податкової політики; із споживчої політики; з туризму; з енергетичної політики та ін. Система ОЕСР включає 2 автономних органи — Міжнародна енергетична агенція (МЕА) та Агенція з ядерної енергії (АЯЕ). Ці агенції є форумом для обговорення енергетичних проблем, що постають перед членами ОЕСР. Серед допоміжних органів ОЕСР слід виокремити два науково-дослідних центри. 6) Центр досліджень і новацій в галузі освіти (ЦДНО) утворено в 1968 р. для сприяння науковим дослідженням у сфері освіти з метою її програмного розвитку. Центр розробляє і апробує нові методи та моделі освіти, розповсюджує інформацію про новітні системи навчання. 7) Центр розвитку ОЕСР аналізує і узагальнює досвід про розробку і впровадження в життя ек. ідей, ек. політики з метою підвищення ефективності управління економікою, надання нового імпульсу розвитку народного господарства країн-членів. Цей досвід і знання Центр надає в розпорядження також країнам, що розвиваються. Центр має бібліотеку, яка містить роботи з ек. і соц.. проблем країн, що розвиваються. До консультативних груп держав відносяться об'єднання держав для вирішення нагальних проблем ек. характеру. Консультативні групи не є організаціями в повному розумінні цього слова (відсутність статуту, постійних керівних органів), але їх функції, по суті, співпадають з функціями міждержавних ек. організацій. Консультативні групи держав мають назву або клубів (Паризький клуб), або груп. Групи держав формуються для вирішення проблем міжнародної економіки, які постають у процесі розвитку міжнародних відносин. Країни групуються залежно від спільності інтересів у сфері світової економіки. Назва груп відповідає їх чисельності. Найвідомішими консультативними групами країнз проблем міжнародної економіки є: «група семи»; «група дев'яти»; «група десяти»; «група одинадцяти»; «група п'ятнадцяти»; «група двадцяти чотирьох»; «група семидесяти семи». «Група семи» (Г–7) — найвпливовіша у вирішенні ек. проблем (США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Канада). Це країни з найпотужнішим ек. потенціалом, тому від позиції Г–7 багато в чому залежить напрямок розвитку світової економіки. «Велика сімка» була утворена в 1975 р. для обговорення глобальних ек. проблем, переважно валютного та фін. характеру. Засідання групи проводяться один раз на рік на рівні голів країн або урядів і постійно — на рівні міністрів фінансів, керівників центральних банків. На нарадах Г–7 обговорюються кардинальні проблеми світової економіки, ситуація з курсами валют, питання збалансованості нац. економік. Підсумком нарад є розробка спільного ек. курсу держав «сімки», визначення їх позиції до найважливіших проблем. «Група Семи» обговорює не тільки ек., але й політичні проблеми в тих аспектах, які мають відношення до економіки. Останнім часом в роботі Г–7 бере участь і Росія, тому інколи «сімку» називають «вісімкою». Проте участь Росії обмежується, здебільшого, обговоренням саме політичних проблем. «Група дев'яти» (Г– 9) включає Австрію, Бельгію, Болгарію, Данію, Фінляндію, Угорщину, Румунію, Швецію, Югославію. Вона призначена для вирішення проблем економіки Європи з наголошенням на Центральну Європу. «Група десяти» (Г–10) сполучає Бельгію, Канаду, Францію, Італію, Німеччину, Японію, Нідерланди, Швейцарію, Велику Британію і США. Спостерігачами в групі є: Банк міжнародних розрахунків (БМР), Європейська Комісія, МВФ і ОЕСР. Це потужна і впливова група, що акцентує свою увагу на вирішенні валютно-кредитних проблем як в глобальному вимірі, так і особливо в Європі. «Група одинадцяти» (Г–11) включає латиноамериканські держави і призначена для обговорення ек. ситуації в регіоні та прийняття узгодженої ек. політики. «Група п'ятнадцяти» (Г–15) охоплює досить різноманітну групу держав, сполучених не за географічною ознакою, а через спільність ек. проблем, що постають перед ними. Ця група поєднує переважно групу країн, що розвиваються, а саме НІК. «Група двадцяти чотирьох» (Г–24) складається майже з усіх тих, що входять до Г–15, а також деяких інших країн, що розвиваються (Ефіопія, Габон, Гана, Гватемала, Пакистан, Шрі-Ланка та ін.). Функції практично такі самі, як і в Г–15. «Група семидесяти семи» (Г–77) сполучає майже всі країни, що розвиваються, а також соціалістичні країни (Китай, КНДР, Куба, В'єтнам), деякі країни з перехідною економікою (Монголія, Румунія, Югославія). Метою Г–77 є сприяння реформування економіці, підняття ек. рівня країн, які мають суттєві проблеми в розвитку соц.-ек. сфери.
|