Французька школа неокласичної політичної економії. Л.Вальрас. В.Парето

Суттєвий внесок в розвиток маржиналізму внесла Лозаннська „математична” школа політичної економії, найвидатнішіми представниками якої були Леон Вальрас і Вільфредо Парето. Основним напрямом дослідження цієї школи став математичний аналіз загальної економічної рівноваги, заснованої на принципі взаємозалежності всіх елементів економічної системи.

Марі Есері Леон Вальрас відомий швейцарський економіст французького походження, засновник математичної школи в неокласичній економічній теорії..В історію світової економічної думки Л. Вальрас увійшов як творець „маржиналістської революції”, автор моделі загальної економічної рівноваги і засновник Лозаннської неокласичної школи політичної економії, характерною рисою якої було економіко-математичне модулювання процесів господарського життя.Л. Вальрас – автор багатьох праць. Основні ідеї вченого знайшли відображення у працях „Теорія грошей” (1886), „Нарис соціальної економії та ін. У своїх працях Л. Вальрас, розвиваючи теорію граничної корисності, розробив теоретичну систему економічної науки та модель загальної економічної рівноваги.Теоретична система економічної науки Л. Вальраса – це система упорядкованих і пов’язаних між собою елементів науки, підвалини яких складають чиста, прикладна та соціальна економічні теорії.

Теорія граничної корисності розвивається Л. Вальрасом при аналізі та визначенні умов організації й координації конкурентної економіки механізмом встановлення цінової рівноваги, при описанні і формулюванні умов досягнення загальної ринкової рівноваги. Модель загальної економічної рівноваги визнається головним творчим досягненням Л. Вальраса.

В моделі загальної економічної рівноваги Л. Вальраса: – усі суб’єкти господарської діяльності поділені на дві взаємопов’язані групи: фірми і домашні господарства; – всю різноманітність ринків відображають два основних види ринків: ринок факторів виробництва (ресурсів) і ринок споживчих товарів.

Погляди В. Парето – демократа і прихильника економічного лібералізму, сформувалися під впливом маржинальних ідей.Серед основних праць науковця – „Курс політичної економії” „Підручник політичної економії” „Трактат із загальної соціології”.У працях В. Парето з політичної економії знайшли розвиток ідеї математичної школи та теорії загальної економічної рівноваги.

В. Парето вважав, що політична економія повинна вивчати механізм, який установлює рівновагу між потребами людей і обмеженими ресурсами для їх задоволення; – дослідження економіки у стані динаміки.

В. Парето сформулював поняття суспільної максимальної корисності, відомої як „оптимум Парето”, яка стала основою теорії „нової економіки добробуту”. Результатом дії закону Парето є спонтанне виникнення середнього класу, який складає соціальну базу розвитку сучасної ринкової економіки.Роль лозаннської школи в історії розвитку неокласичної економічної теорії дуже вагома. Значний вплив її відчувається і сьогодні, особливо в зв’язку з розвитком методів і моделей оптимізації економічних процесів і систем.