Реформи адміністрації Ф.Д.Рузвельта («новий курс»), їх підсумки та значення.

Подолання кризи у 30-х роках ХХ с. пов’язують з Ф.Рузвельтом, антикризова програма якого отримала назву «Новий курс»(1933-1938). Здійснювався в 2 етапи: І- реформи в фінансовій сфері; ІІ – в соціальній сфері. Сутність політики «Нового курсу» Ф. Рузвельта полягала в активізації ролі держави, включення її до процесів регулювання економічного життя. Головні напрями: Банківська реформа – було ліквідовано 40% банків, діючим банкам було надано кредити, страхання державою банків, що сприяло зменшенню банкрутства. Припинення обміну банкнот та золото та проведення девальвація долара. С/г реформа – прийнятий Закон «Про регулюв. с/г.», держава скупляла землю у фермерів та залишала її невикористаною. Соціальні реформи – найбільш постраждала молодь, піднесення інфраструктури в-цтва, будув. нових аеропортів та шляхів. Наслідки: *почав працювати соціальний захист, *зменшення к-сті банків, *працевлаштування більшості безробітніх, *девальвація долара. " Новий курс" мав дуже важливе значення для Сполучених Штатів. За час правління Ф. Д. Рузвельта, було прийнято багато нових законів та положень, які діють і по цей час. На тлі того, що впродовж 15-ти років у США взагалі не відбувалося жодних перетворень в економічному законодавстві «Новий курс» став своєрідною революцією.

Плани Ч.Дауеса та О.Юнга, їх суть і мета.

Долю Німеччини (території, репарації тощо) по завершенні війни вирішив Версальський мирний договір, підписаний 28 червня 1919 р. країнами-переможницями США, Англією, Францією, Італією та ін.У розв'язанні проблем репарацій ініціативу перебрали на себе США. Було розроблено план Дауеса, що передбачав значні пом'якшення репараційних виплат, жорсткий контроль за джерелами репараційних платежів (податки від промисловості, виплати за рахунок митних і непрямих податків тощо), а також іноземні інвестиції у промисловість Німеччини (21 млрд дол.). У червні 1929 р. план Дауеса був замінений планом Юнга, за умовами якого обсяг репарацій знижувався до 114 млрд марок з терміном виплат упродовж 37 років, а єдиними джерелами платежів визначалися державний бюджет і доходи залізниць. Німеччина була спустошена і виснажена війною і як наслідок немала змоги сплачувати репарації. Стабілізація економіки Німеччини було вигідним для країн-лідерів, адже тільки в такому випадку вона змогла б виплатити кредити, заборгованість. Уже у 1924 - 1929 рр. в Німеччині були періодом економічного піднесення, якого не знали інші європейські учасники війни. За підтримки міжнародних капіталів Німеччина відновила економічну могутність і повернула собі друге місце у світі за розмірами промислового виробництва, відтіснивши Англію на третє місце. Крім того, Версальська система, що встановила «новий» політичний порядок, не розв'язала європейських і світових суперечностей, а навпаки, поглибила загальну тенденцію до мілітаризації, до підготовки чергової спроби територіального й економічного перерозподілу світу.