Неокласичний синтез: витоки та основні постулати.

Неокласичний синтез – це течія про ефективне використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення потреб людини.

Представники цієї течії є прихильниками ринкової економіки, але не перебільшують її можливостей. Тому основним у їхньому вченні є визнання правомірності використання будь-яких моделей, що здатні позитивно вплинути на економіку за певних історичних умов та потреб суспільства.

Школу «неокласичного синтезу» вирізняє з-поміж інших різноманітність тематики досліджень. Увага її представників зосереджується на проблемах економічного зростання, дальшому розвитку теорії загальної економічної рівноваги. Саме представниками цієї школи було запропоновано методику аналізу безробіття та заходи щодо його регулювання, отримано суттєві результати в галузі теорії та практики оподаткування.

Пол Самуельсон припускав, що:

1) існують дві країни, два товари та два фактори виробництва (звичайне спрощення 2x2x2);

2) пропозиція факторів у кожній країні фіксована та їх переміщення можливе між секторами всередині країн, але не між країнами;

3) країни відрізняються одна від одної лише забезпеченістю фак­торами виробництва;

4) в обох країнах технологія така, що забезпечується незмінний ефект масштабу.

Країна вважається у надлишку наділеною робочою силою, якщо співвідношення між ЇЇ кількістю та рештою факторів у неї більше, ніж у решті країн світу.

Продукт вважається працемістким, якщо частка затрат на робо­чу силу в його вартості більша, ніж у вартості інших продуктів.

Динаміка світового господарського розвитку 2-ої пол. ХХ – поч. ХХІ ст.

Головним фактором світового економічного розвитку у 2-й половині ХХ – початку ХХІ століття стає глобалізація. Глобалізація – це складний багатогранний процес, який поширюється на всі явища суспільного розвитку і пов*язаний з поглибленням інтернаціоналізації світової економіки, зростанням взаємозалежностей національних економік, зумовлений прискореним рухом міжнародних переміщень товарів, послуг, капіталу. Високих технологій тощо.

Головними тенденціями розвитку світового господарства в умовах глобалізації є:

1.Розвиток інтеграційних процесів через інтернаціоналізацію господарського життя.

2.транснаціоналізація світової економіки – це посилення спеціалізації виробництва.

3.формування і розвиток науково-виробничих комплексів.

4.інформаційна революція