Висновки й рекомендації

1. Сучасна система європейської безпеки не є досконалою. Події на Близькому Сході, операція в Лівії піддають випробуванню міцність системи та її опорних елементів – НАТО та ЄС. Наразі система підтверджує свою дієвість, члени НАТО (28 країн) продемонстрували здатність домовлятися й приймати рішення. Разом з тим події в арабському світі загострили й деякі її «больові точки». Зокрема позиція РФ, яка не заперечила, але й не підтримала проведення операції в Лівії, засвідчила, що ідея побудови системи загальноєвропейської безпеки на цей момент перебуває у невизначеному стані через ускладнення суперечностей між потенційними учасниками.

2. В сучасних умовах слабкі держави та корумповані автократії з відсутніми механізмами зміни влади становлять більшу загрозу для міжнародної безпеки, ніж потужні демократичні країни з великим воєнним потенціалом. Через це внесок України до європейської безпеки починається з проведення внутрішніх реформ, побудови сучасної системи державного управління, дотриманням демократичних принципів, прав і свобод.

3. Події на Близькому Сході і в Північній Африці засвідчили неефективність політики «сусідства» ЄС як інструмента розширення зони стабільності та безпеки на території країн, що межують з ЄС. Зважаючи на це, варто очікувати перегляду зовнішньополітичної концепції ЄС щодо найближчого оточення, зокрема, у бік підвищення вимог дотримання ними демократичних стандартів.

4. Очікуваний перегляд концепції ЄПС може створити зручну нагоду для формулювання нового порядку денного за участі України. Саміт «Східного партнерства», який відбудеться у поточному році, може стати найближчим форумом для дискусії, до якої Україна має бути готова.

5. Між Україною та ЄС продовжується «криза довіри». У європейських партнерів немає впевненості у послідовності і передбачуваності нашої зовнішньої політики. З української сторони також поглиблюється недовіра – ЄС зміцнює свої кордони, а питання про «європейську перспективу» України зняте з порядку денного. Подолання кризи довіри є необхідною передумовою відновлення ролі України як активного контрибутора європейської безпеки й отримання безпекових гарантій на політичному рівні.

6. Україні необхідно активізувати співпрацю з ЄС, НАТО та РФ у форматах, що існують, зокрема через інструменти стратегічного партнерства, а також більш активно долучитися до процесу обговорення проблеми ДЄБ в рамках «процесу Корфу». Розширення сфери дії відносин партнерства в рамках НАТО передбачає активну участь для країн-партнерів у діяльності з підтримання міжнародної безпеки, що в перспективі відкриває для України нові можливості участі в підтримці безпеки в Європі.

7.