Білет 18

1.штучні системи класифікації орг.світу. Система К.Лінея Завершує творення штучних систем класифікації живих організмів шведський вчений К. Ліней (1707–1778). У 1735 році він публікуєпрацю “Система природи”, яка відіграла надзвичайно важливу рольу розвитку всієї біологічної науки. Вчений описав і систематизувавблизько 4, 2 тис. зоологічних і 10 тис. ботанічних видів, запровадивчотиритаксономічний поділ (клас – загін – рід – вид), остаточно утвердив бінарну номенклатуру в назвах живих організмів, запровадивблизько тисячі нових термінів і понять, якими наука користується досі. Завдяки працям К. Лінея значною мірою вдалося навести порядок у великому флористично-фауністичному матеріалі, визначити головні причини різноманітності й закономірності поширення, а також способи розселення живих істот у різних за природнимиумовами регіонах земної кулі. Ботанічна географія на той час значно випереджала зоогеографію тому, що рослинність легше вивчатиі матеріалів з ботаніки було нагромаджено значно більше

2.Абсолютні і відносні методи обліку живих організмів у біоценозі Види, що утворюють біоценоз, відіграють у ньому неоднакову роль. Кількісні співвідношення між видами можна охарактеризувати двома методами. Розрізняють метод абсолютного обліку, коли визначають кількість особин виду без співвідношення до кількості особин інших видів, і метод відносного обліку, коли визначають співвідношення між кількістю різних видів, що належать до складу біоценозу. Звісно, що методи абсолютного обліку точніші. Проте вони надзвичайно трудомісткі і, не дають правильного уявлення про сутнісні ознаки біоценозу. Адже особини бука і яглиці, лося і полівки різняться за своїм впливом одне на одного і на довкілля. Для рухливих тварин і тих, що ведуть потайний спосіб життя, метод абсолютного обліку важко застосувати.

3. Голарктичне царство найбільше за площею й охоплює майже весь суходіл північної півкулі – Північну Америку, Європу, Північну Африку і більшу частину Азії. Це царство характеризується великою різноманітністю кліматичних умов та ландшафтів. Не зважаючи на значну територію, це царство фауністично бідне як за абсолютною кількістю видів, так і за кількістю систематичних категорій високого рангу. В царстві ендемізм виражений слабо. Головні риси фауни Голарктики: 1)широтна зональність фауни. На крайній півночі області фауна дуже бідна й одноманітна, але вона збагачується внаслідок просування на південь, де сприятливіші природні умови. 2)риси спільності фауни Голарктичної області найліпше виражені в північних районах і зменшуються на південь. Фауна тундри Євразії і Північної Америки майже немає відмінностей, ця схожість добре виявляються у лісовій зоні. Області: Арктична, Канадська, Сонорська, Євро-Сибірська, Середземноморська, Центр-Азійська, Манджуро-Китайська.