Текстура гірських порід характеризує закономірності в розподілі структурних елементів на макрорівні.

ГЕНЕЗИС, СКЛАД І БУДОВА ГІРСЬКИХ ПОРІД

За походженням гірські породи поділяються на магматичні, осадові та метаморфічні.

Магматичні породи утворились в результаті охолодження та затвердіння магми. В залежності від місця її затвердіння розрізняють інтрузивні (граніт, діорит, габбро) та ефузивні (діабаз, андезит, базальт) гірські породи.

Осадові породи (глини, аргіліти, алевроліти) утворились при осіданні, накопиченні у водному чи повітряному середовищі продуктів фізичного чи хімічного руйнування (вивітрювання) вихідних порід з подальшим потовщенням.

Частина осадових порід, яка сформувалася в одних і тих самих геологічних умовах називається фацією.

Метаморфічними називають гірські породи іноді магматичного, але переважно, осадового генезису, які після утворення в глибинах земної кори піддалися впливу високого тиску, температури, мінералізованих розчинів та газів. Це різного роду кварцити, мармур, кристалічні сланці.

Гірські породи складаються із зерен, кристалів, обломків різних мінералів, цементу та пор.

В залежності від генезису гірські породи за розмірами, умовами розміщення в просторі складових елементів поділяються на кристалічні (сіль, гіпс, вапняк, крейда), аморфні ( обсидіан) та уламкові.

З походженням пор тісно пов’язані їх петрографічні характеристики: структура (будова) і текстура (склад).

Під структурою в даному випадку розуміють особливості внутрішньої будови гірської породи, обумовлені величиною і формою складових елементів, ступенем їх кристалізації, а також характером зв’язку між частинками.

Розрізняють порфіровану, приховано кристалічну, скловату, губчасту, обломочну та інші типи структур. Деякі типи кристалічних структур зображено на рис.1.

Рис. 1.Різні типи кристалічних структур:

1—рівномірно зерниста; 2—різнозерниста;

3—порфірова; 4—волокниста

Уламкові породи підрозділяються на чотири структурні групи: грубоуламкові (псефіти), піщані (псаміти), дрібноземисті (алеврити) і глинисті (пеліти).

Піски розрізняються за розмірами зерен: грубозернисті (1-0, 5 мм), середньозернисті (0, 5-0, 2 мм), дрібнозернисті (0, 2-0, 1 мм), однорідні (розмір зерен постійний) і різнозернисті (розмір зерен різний). Зцементовані піщані породи (псаміти) називаються пісковиками.

Алеврити займають проміжне положення між піщаними і глинистими. До цих порід відносяться головним чином осади континентального походження: супіски, суглинки і лес.

До глинистих порід (пелітів) відносяться глини, аргіліти і глинисті сланці.

Для уламкових гірських порід особливо важливим для механічних властивостей є склад і будова цементів, які зв'язують окремі уламки в єдине ціле.

За складом цементуючі речовини бувають: кременисті (цемент з SiO₂ або SiO₂ nН₂О), вапняні (цемент з СаСО₃), глинисті (цемент з глинистої речовини).

За будовою цементуючі речовини бувають різних типів. Вони показані на рис.2.

Рис.2.Характерні типи структур цементів: 1—монокристалічний; 2—полікристалічний; 3—регенераційний (цемент розростання); 4—теж саме але без слідів первинних зерен; 5—цемент механічного затоплення;

6—контактний

Текстура гірських порід характеризує закономірності в розподілі структурних елементів на макрорівні.

Основною текстурною ознакою осадових порід є шаруватість.

Рис.3. Типи шаруватості. Шаруватість обумовлена:

1—дисперсністю зерен; 2—чергуванням шарів різного

мінерального складу;

3—горизонтальним орієнтуванням частинок;

4—розміщенням в одній площині

якого-небудь матеріалу.

З шаруватістю пов’язана здатність гірських порід розділятись на окремі шари. Чим слабші сили взаємодії на контакті шарів, тим легше такі породи обвалюються.

Наступною текстурною ознакою є сланцюватість, яка відбувається за рахунок слабкого руху порід всередині земної кори. Проявляється вона у вигляді здатності породи розколюватись на тонкі пластинки по паралельним площинам.

Суттєвою текстурною ознакою гірських порід є їх пористість —відношення пор (пустот) до об’єму всієї породи.Чим вища пористість породи, тим менша її міцність.