Докиївські часи: античні міста північного Причорномор’я та кочові цивілізації на українській території.

Особливості та місце трипільської культури в українській історії

Трипільська культура (за назвою розкопаного поселення поблизу с. Трипілля) проіснувалf IV–III тис. до н. е. і була поширена від Верхньої Наддніпрян-щини і Південної Волині до Середньої Наддніпрянщини і Надчорномор’я.
Основним заняттям трипільців було землеробство (вирощували пшеницю, ячмінь, просо, бобові); розводили худобу: свиней, овець, кіз, коней. Ремеслами трипільців були кушнірство, прядіння і ткацтво. Високого художнього та технічного рівня у трипільців досягло керамічне виробництво (Завдяки знанням про ковальську обробку міді, режим термообробки та лиття трипільці отримували високоякісний продукт, серед якого практично не було браку). Лад трипільського суспільства був близький до військової демократії. Трипільське суспільство було конфедерацією племінних союзів, і в основі суспільного устрою лежали матріархальні, а згодом патріархальні відносини.

Зв'язок трипільців з українцями.
Стосовно лінгвістичних зв’язків: сільськогосподарська лексика індоєвропейських народів значною мірою має близькосхідне походження. Саме завдяки трипільцям у індоєвропейській лексиці багато землеробських і тваринницьких термінів, назв продуктів, предметів побуту, які мають прохатське та прохуритське (akuo – кінь; kago – коза; lino – льон; gueran – жорнов; sel – село; sur – сир; medu – мед тощо), прасемітське (tauro – бик, тур; agno – ягня; dehno – зерно; sekur – сокира тощо) та шумерське походження (kou – корова; redu – руда; duer – двері; hkor – гори тощо).
Стосовно культурних зв’язків: загальновизнано, що внаслідок впливу трипільців на місцеве населення, останнє отримало навички виготовлення глиняного посуду, землеробства, тваринництва, примітивної металургії, будування жител, побут тощо. Зокрема, це характерна трипільська глинобитна хата з розписаними стінами, характерною орнаментацією, глиняний розписний посуд, які існують і на сучасній Україні. Також це характерне для трипільців ведення господарства, домашнє виробництво та побут (вишивання рушників, сорочок, виготовлення взуття тощо) характерні для деяких районів України, зокрема західної її частини.

Докиївські часи: античні міста північного Причорномор’я та кочові цивілізації на українській території.

Ніконій. Назва міста походить, можливо, від імені ойкіста. Розташовувалося воно на лівому березі Дністровського лиману, поблизу сучасного с. Роксолани. Заснований переселенцями з Іонії в останній третині 6 ст до н. е., Ніконій являв собою невеликий поліс що складався із власне міста і близько десятка лівобережних сільських поселень із землянковою забудовою. Основу економіки становило землеробство. На відміну від Тіри власної монетної чеканки не мав.

В 1-6 ст. до н. е. основним платіжним засобом на внутрішньому ринку Ніконія були істрійські мідні литі монети. Підтримував торгівельні зв'язки з містами Іонії, Антики, острівною Грецією, з Істрією, Ольвією.

В 6 - першій половині 5 ст. до н. е. забудовувався землянковими житлами, які згодом змінювалися будинками звичайного грецького типу. На другу половину 5 - 4 ст. до н. е. припадає розквіт міста, коли, зокрема, зводяться оборонні споруди. Близько третьої чверті 4 ст. до н. е. Ніконій занепадає. В 3-2 ст. до н. е. занепад посилюється, а з нашестями голатів та інших варварських племен місто остаточно гине. В 1-4 ст. н. е. життя в ньому відновлюється, але цей період майже не досліджений.

Тіра. Назва міста походить від грецької назви Дністра – Тірас. Місце розташування залишків Тіри - околиця сучасного Білгорода-Дністровського лиману Одеської області. Колонія заснована вихідцями з Мілета наприкінці 6-ст. - початок 5 ст. до н. е. В розвитку Тіри виділяють два основні періоди: еллінський (від заснування міста до середини першого століття до нашої ери) і римський (середина 1 ст. до н. е. - 70-ті роки 4 ст.), які розділяє гетська навала під проводом Буребісти.

Населення Тіри займалося посередницькою торгівлею, сільським господарством, скотарством, меншою мірою - ремеслами. Тіра мала сільську округу. Тут вирощували зерно, ловили рибу, випасали худобу

Час першого розвитку починається з 5-го ст. до н. е. і триває до 3-го ст. до н. е. Тіра карбувала власну монету.
В середині 3 ст. н. е. Тіра виходить із провінції Нижня Мезія, й римський гарнізон залишає місто. Тоді воно зазнає руйнування готами.

Борисфеніда (від грецької назви Дніпра - Борисфен). Грецьке поселення на півострові (нині острів) Березань, найраніша в Північному Причорномор'ї айпокія, заснована грецькими переселенцями у другій половині 7-го ст. до н. е.. На певній стадії свого розвитку це поселення було полісом, який згодом був перенесений до поселення, що одержало назву Ольвія. В 1 половині 6-го ст. до н. е. на берегах Березанського лиману виникають численні невеликі поселення, котрі становили сільську округу Борисфеніди. Остання існує й у 5 ст. до н. е., а з кінця 4 ст. до н. е. життя в ній завмирає на тривалий час і відроджується лише в 1 ст. н. е.

Починаючи з останньої чверті 7 ст. до н. е. Борисфеніда входила до складу Ольвійської держави й загинула разом з Ольвією. Площа населення, що збереглася, становить близько 10 га. Місто в окремих своїх районах мало прямокутне планування. Розкопано залишки апсидального храму, некрополь 5 ст. до н. е. Ранні культурні шари Борисфеніди багаті на знахідки грецького посуду.

Ольвія. Ольвія – давньогрецькою мовою означає - " щаслива". Розташована на правому березі Південно-бузького лиману. Рельєф місцевості зумовив форму міста у вигляді неправильного трикутника. Більшість істориків схиляється до заснування Ольвії на рубежі 7-6 ст. до н. е. чи в першій половині 6 ст. до н. е. вихідцями з району Мілета і що проіснувала вона до середини 3 ст.

Топографічне Ольвія складалася з трьох частин - Верхньої, Терасної та Нижньої. Остання вже після загибелі міста була зруйнована водами лиману. На етапі розквіту наприкінці 4-3 ст. до н. е. Ольвія займала територію площею близько 55 га, чисельність її мешканців становила близько 20 тисяч.

Близько середини 1 ст. до н. е. Ольвія потрапляє в залежність від скіфських або сарматських царів, проте незабаром звільняється.

В середині 2 ст. до н. е. місто увійшло до складу Нижньої Мезії.

2 ст. - перша половина 3 ст. н. е. стали періодом найвищого розвитку Ольвії римської доби. В 40-і й потім 70-ті роки 3 ст. н. е. Ольвія зазнає навал готів. Життя в місті остаточно завмирає не пізніше другої четверті 4 ст. н. е.

Херсонес Таврійський. Назва походить від грецького слова " півострів". Руїни цього міста розташовані на околиці Севастополя. Херсонес заснований у 422 -421 році до н. е. вихідцями з Гераклеї Понтійської. Розквіт держави припадає на кінець 4-3 ст. до н. е. Це одне з трьох великих античних північно-причорноморських міст, які дожили до пізнього середньовіччя. Територія досягала 33 га, а населення становило не менш, як 15 тисяч жителів. Місто мало єдине прямокутне планування та було обнесене міцними захисними стінами, що збереглися до нашого часу, мало добре укріплений порт, а в римські часи - цитадель.

Після економічної кризи розпочинається новий етап піднесення: розвиваються торгівля, виноробство, соляний і рибальський промисел. Але уже у третій четверті 3 ст. н. е. справи погіршуються: з Херсонеса виводяться римські війська, припиняється карбування своєї монети, в економіці спостерігається повний занепад. У 70-ті роки 4 ст. н. е. Херсонес зазнав гунської неволі, після чого продовжує існувати у складі Візантійської імперії.

Неаполь Скіфский - столиця скіфського царства в Криму в 3—2 століттях до н. е. Розквіт припадає на добу правління царів Скілура й Палака у 2 столітті до н. е.).

Місто виникло в 3 столітті до н. е. Населення було мішаним: переважали скіфи, але жили тут і греки, сармати, таври. У 3-2 столітті до н. е. Неаполь Скіфський був значним ремісничо-торговим містом і столицею Скіфського царства в Криму. На культурі міста дуже позначився грецький вплив.

Найбільшого розквіту Неаполь Скіфський досяг у 2 столітті до н. е. за царя Скілура та його сина Палака. З кінця 2 столітті до н. е., після війни скіфів, підтриманих сарматським плем'ям роксоланів, проти Херсонеса, особливо помітний вплив сарматів. У 2-3 століттях н. е. посилився вплив Боспорського царства, яке на рубежі 2-3 століть н. е. на деякий час підкорило скіфів у Криму. Місто занепало у 3-4 століттях, імовірно під ударами готів і гуннів.