Альфа і омега

Альфа і омега. Початок і кінець чого-небудь, тобто все в повному обсязі, від початку і до кінця. Щось основне, головне.

Альфа — перша літера грецької абетки, що позначає голосний звук а; омега — назва останнього звука грецької абетки, що позначає голосний звук о. Рівнозначний за структурою і змістом є вислів «Від а до зет», який утворився за назвами літер ла­тинського алфавіту. У російській мові вживають із таким значенням вираз «Від а до я», тобто від початку до кінця. В дореволюційній Росії вживали першу і ос­танню літеру старослов'янської абетки, їх старослов'янські назви, а саме: «Від аза до іжиці». Аз — назва першої літери, літери а, іжиця — назва останньої літери старо­слов'янського алфавіту, яка позначала звук і.

Вираз з'явився на початку II ст. н. е. На­чебто міфічний бог сказав: «Я альфа і оме­га, початок і кінець».

Відставної кози барабанщик

У сучасній українській мові, як і в російській та білоруській, фразеологізм відставної кози барабанщик має іронічне, жартів­ливе забарвлення. Так трохи зневажливо-грубувато називають у побутовому мовленні, у просторіччі нікчемну, жалюгідну людину, яка, покинувши суспільно корисну працю, перетворилася на ледаря, неробу, гультяя.

У дореволюційний час цей вислів вжи­вали на позначення непомітної, затурканої людини, яка не мала роботи, жила, як пра­вило, на випадково роздобуту копійку.

Походження цього образного фразеоло­гічного вислову пов'язане з популярною народною грою, яка була поширена в давні часи, зокрема в Україні.

На Новий рік або на якесь інше свято весела компанія сільських парубків із піс­нями та музикою ходила по хатах, розра­ховуючи на пригощання горілкою та доб­рою закускою. Один із них був наряджений козою. «Коза» танцювала, а решта паруб­ків співала. Така розвага у святковий день в Україні називалася «водити козу».

З часом гра зазнала певної трансформа­ції, перетворившись для найбідніших людей на постійний засіб здобувати харчі, одяг тощо. Жебраки групами блукали по селах з дресированим ведмедем, «козою» та ба­рабанщиком.

У ролі «кози» виступав хлопець, підліток, а роль барабанщика найчастіше виконував бездомний колишній солдат. Отже, неваж­ко собі уявити безпорадне становище «від­ставної кози барабанщика».

Шукати вітра в полі

Виникнення багатьох українських фразео­логізмів зумовлене тим, що в давнину на­род вірив у надприродні сили, які уявля­ли-ся людям у вигляді різних людиноподіб­них істот. Саме таким чином виникли ви­рази шукати / ловити тощо / вітра в полі, доганяти вітра в полі, вітра в полі шукати, ловити вітри, на чотири вітри (йти, їхати, розігнати), голову морочити, злидні годува­ти тощо.

Наші пращури часто уявляли собі вітер у вигляді сердитого дідугана, який живе десь далеко за морями. Сильний вітер завдає лю­дям великої шкоди, бо нищить будівлі, врожай, а інколи забирає й людей та заносить невідомо куди. Хоробрі люди, часто говори­ться в казках, намагалися його зловити, помститися за вчинену шкоду. Зрозуміло, що такі пошуки ніколи не увінчувалися ус­піхом. Тому вислови шукати/ ловити вітра в полі, доганяти вітра в полі відповідно означали «даремно шукати кого-небудь, що-небудь»; «ловити невловимого — коли хтось втік і його не можна спіймати». Фразеоло­гізм на чотири вітри має значення «кудись у невизначеному напрямку або в напрямку, про який мовець не хоче говорити». Образ, що мотивує значення цього виразу, виник на основі уявлення про те, що на чотирьох протилежних кінцях світу знаходяться ве­летні (вітри), які постійно дмуть один до одного. Тобто на чотири вітри (йти, їхати, розігнати) — це (розігнати, йти, їхати) на всі чотири сторони. Вислів ловити вітри оз­начає «безцільно роздивлятися на всі боки» («Коли Наум приходив до церкви моли­тись, то вже справді молився, а не ловив вітрів, не розглядав туди і сюди» (Г. Квітка-Основ'яненко). Він виник тоді, коли уявлення про вітер як людиноподіб­ну істоту забулося, а вислови шукати/ло­вити вітра в полі, доганяти вітра в полі стали вже фразеологізмами із названими вище значеннями, з яких основним є мотив безцільності, безрезультатності якогось за­няття. З цього й розвинулося значення ви­разу ловити вітри.

Морочити голову

Наші предки вважали, що був чорт мо­рок, який робив людям багато зла. Особли­во полюбляв він впливати людині на розум. Коли хтось надмірно докучав комусь, втом­лював своїми забаганками, вимогами, прось­бами, то він так само впливав на людину, як і морок, тобто морочив голову («Вона крадькома приводила лікаря, який давав мені щось снотворне, щоб я спав і не мо­рочив нікому голови» (Ю. Яновський). Два наступні значення цього фразеологізму є по­хідними від наведеного вище: «збивати з пантелику», «дурити» («— Не морочте мені, Хомо, голови — кажіть зараз: буде фабрика?» (М. Коцюбинський); «займатись чим-небудь клопітливим, думати над чимось складним» («Кілька днів Бистрик морочив голову і не був упевнений: здійснив задум чи ні?» (С. Чорнобривець). Їх єднає спіль­не значення — «затуманювати голову», а від­різняються вони тим, що вказують на спо­сіб здійснення процесу «затуманювання го­лови».

Злидні годувати

Не розуміючи соціальних причин бідності одних і заможно-сті інших, люди намагалися пояснити цю нерівність дією над-природних сил. Так, серед інших «нечистих сил», що шкодили людині, були і злидні, яких уявля­ли невидимими бідними дідка-ми. І в кого тільки вони осядуть (а сидять вони, вважа­лося, пере-важно під припічком), там вічно буде біда. Саме така ситуація послужила основою для фразеологізму злидні годува­ти — «жити в бідності» («[Кіндрат Антоно­вич]: Я цілий вік труждав-ся.., увесь вік злиднів годував, недоїдав, недопивав...» (М. Кропивницький). На цьому ж побудо­вана формула побажання нещастя, бідності: бодай (вас) злидні обсіли / побили, що вживається як прокляття («Бодай же вас, цокотухи, Та злидні побили» (Т. Шевченко), і діалектний вираз злидні обсіли (кого), синонімічний до злидні годувати.