Треті півні

З домашньої птиці найбільш «фразеоло­гічним» виявився півень. Були помічені його поважний вигляд, задерикуватість — ходити півнем, виступати півнем, наскаку­вати півнем; відбиті побутові спостережен­ня — півень убрід переходить — «про мілку річку», але найчастіше фразеологізми по­в'язані з його голосом: ловити півня — «зриватися під час співу», співати півнем; Без півня оселя глуха. Власне, через спів східні слов'яни й називають його півнем (рос. петух, білор. певень). Довгі роки він був єдиним нічним годинником: вставати з півнями, ще й півні не співали; рос. встать с петухами, проговорить до петухов; поль­ське — буквально: «Як півень заспіває, то знай, що дніє». Поляки називають півня «сільським годинником»; на Дніпропетров­щині він ще — будим, будимко (від буди­ти).

Поширені в українській мові фразеологіз­ми з першими, другими й третіми півнями. Перші співають опівночі («Докія прокидає­ться до перших півнів — М. Стельмах); дру­гі — перед зорею («Розходитись стали му­жики уже перед світом — проспівали другі півні» — А. Головко). Та найвідоміші треті півні — «час світанку»: треті півні проспіва­ли, до третіх півнів, із третіми півнями, у треті півні. «Після третіх півнів він [Дани­ло] вийшов на просторе шкільне подвір'я і навмання побрів у тишу серпневої ночі...» (М. Стельмах).

У багатьох народів півень — провісник ранку, символ вогню і сонця, всього світ­лого, що перемагає нічну темряву. Вважа­лося, що співом він прикликає животворне світло сонця, проганяє все непевне, що лю­било діяти вночі. В повісті «На віру» М. Коцюбинський, зображуючи Гната, при­голомшеного зрадою коханої дівчини, мав на увазі саме це повір'я: «Якби хто глянув на нього в ту пору, то, певно, подумав би, що то упир прийшов з того світа і от-от щезне, лише заспівають треті півні». У по­вісті М. Гоголя «Вій» розповідається про Хому Брута, навколо якого біснувалося вночі всяке чортовиння. Та ось «почувся півнячий крик. Злякані духи кинулись, як попало, у вікно і двері, щоб скоріше виле­тіти...» У давніх українських загадках пі­вень зашифрований так: Два рази родився, ні разу не хрестився, а чорт його боїться;...а як заспіває — добрі радуються, недобрі бояться.

Червоний півень. Пустити (червоного) півня

В академічному збірнику «Загадки» (К., 1962) до вміщених паремій Червоний півень по жердочці скаче; Червоний півник по селу ходить; Красненький кочеток по нашестці біжить; Сивий когут тікає, а червоний його за хвіст хапає пропонуються відгадки: «Во­гонь крешуть», «Дим і вогонь». Із загадок вичлено-вуються «вогняні» фольклорні обра­зи — червоний півень, червоний когут, крас­ненький кочеток. Образ червоного півня внаслідок подібності за кольором перено­ситься на вогонь, а відтак — на пожежу, що й широко відбивається в іменних (чер­воний півень) і дієслівних (пустити черво­ного півня) фразеологізмах: «— Не одбере він [пан]... ні! Хай тільки одбере... Я йому такого пущу півня!» — грізно каже Чіпка» (Панас Мирний); «Стрункий, як батько, він ганяв з козаками по ланах на вороному коні — охороняв хліба від червоних півни­ків» (К. Гордієнко). За тією ж ознакою пі­вень уже в язичників був символом вогню, уособлював домашнє вогнище.

Виявляється, подібні звороти знають усі східнослов'янські народи: укр. червоний пі­вень (півник), пустити червоного півня; рос. красный петух (петушок), пустить красно­го петуха; білор. чырвоны певень, пусціць чырвонага пеЎня. Численні й діалектні па­ралелі «півнячих» фразеологізмів. І. Я. Франко вираз Пущу ти червоного когута під стріху пояснював: «підпалю твою хату». Поширеність виразів красный кочет — «по­жежа», пустить красного кочета в російській мові, фіксації подібних зворотів у західнослов'янських мовах: польське — бук­вально: «Червоного півня пустити на дво­ри», чеське «червоний півень», «Посадити червоного півня на стріху», нарешті, і не­слов'янські назви свідчать про ширшу не лише географію цих фразеологіз­мів. Так, німці, як і чехи, вживають вислів «Саджати червоного півня на дах» («під­палити чийсь будинок»). Англійське red cock — «червоний півень», тобто «пожежа», a The red cock will crow in his house до­слівно — «Червоний півень проспіває в його будинку», означає — «його підпалять». Є свої «півні» і в прибалтійських народів: литовське — буквально: «посадити червоно­го півня»; латиське — «пустити на дах чер­воного півня».

Таким чином, уживані багатьма різно­мовними європейськи-ми народами «пожеж­но-півнячі» звороти не знають кордонів, вільно «літають» поміж народами, відби­ваючи давню символіку вогню.