Антропометричні дослідження хворих

Антропометричні дослідження параметрів фізичного розвитку людини включають вимірювання зросту, маси ті­ла, окружності грудної клітки та живота. Звичайно антро­пометричні дослідження у приймальному відділенні прово­дить медична сестра.

Вимірювання зросту проводять за допомогою спеціаль­ного приладу — зростоміра (мал. 8, а, б). Вертикальна йо­го стійка має сантиметрові поділки. Вздовж стойки пере­сувається горизонтально розташована планшетка. Хворий стоїть спиною до стойки, щільно торкаючись її п'ятками, сідницями, лопатками та потилицею. Голова хворого повин­на знаходитись у такому положенні, щоб верхній край зов­нішнього слухового проходу та кути очей були на одній го­ризонтальній лінії. Планшетку опускають на голову хво­рого та відраховують поділки на шкалі до нижнього краю планшетки.

Вимірювання росту можна проводити л у по­ложенні хворого сидячи; до висоти хворого у поло­женні сидячи подають відстань від підлоги до лавки зростоміра.

Зріст важкохворого вимірюють сантиметро­вою стрічкою у положен­ні хворого лежачи.

Отриманий результат заносять до історії хво­роби.

Вимірювання маси ті­ла хворого проводять на медичних вагах, які перед цією процедурою пра­вильно встановлюють та відрегульовують.

Зважування проводять натще після випорожнення сечового міхура та кишок. Хворий повинен бути одягне­ний тільки в натільну білизну.

Хворий обережно стає посередині площадки вагів при опущеному затворі. Коли досягнуто рівновагу, затвор вагів піднімають, важки пересувають на планках коромисла ва­гів ліворуч до тих пір, поки воно не стане на одному рівні з контрольною рискою. Потім затвор вагів знову опуска­ють, а показники нижньої (1 поділка дорівнює 1 кг) та верхньої (1 поділка дорівнює 100 г) планок підсумовують. Отриманий результат заносять до історії хвороби.

Зважування стаціонарних хворих проводять один раз на тиждень. Двічі або тричі на тиждень проводять зважування хворих з ожирінням, виснажених та хворих з набря­ками.

Для оцінки відповідності маси тіла зросту людини використовується показник індексу маси тіла (ІМТ) – відношення маси тіла хворого (кг) до квадрату зросту пацієнта (м²).

Нормальний вважається ІМТ в межах 18, 5–24, 5 кг/м².

ІМТ в межах 25–29, 9 кг/м² розцінюється як надмірна маса тіла.

ІМТ більше 30 кг/м² вказує на ожиріння.

Вимірювання обводу грудної клітки проводять м'я­кою сантиметровою стрічкою (мал. 10), спереду по IV реб­ру (під сосками у чоловіків), ззаду під лопатками. При цьо­му руки хиорого знаходяться в опущеному положенні. Ок­ружність грудної клітки вимірюють під час максимального вдиху та видиху, а також при спокійному диханні.

Вимірювання обводу живота має значення у хворих на водянку живота, або асцит (вимірюють щодня), а також при ожирінні. Вимірювання проводять натще. Сантиметрову стрічку накладають спереду на рівні пупка, ззаду на рівні IIIпоперекового хребця.

У хворих з асцитом збільшення окружності живота на­віть на 1 см може свідчити про накопичення рідини в че­ревній порожнині.