![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Психосоціальна терапія
У межах психодинамічного підходу у 60-ті роки XX ст. зародилася психосоціальна терапія. Тоді стосовно неї вживали назву «робота з випадком» (case-work), яка функціонувала в одному синонімічному ряду з терміном «соціальна робота». Однак ця назва втратила свою актуальність, оскільки чимало соціальних працівників не використовують цей підхід. Витоки психосоціального підходу криються в новаторській на свій час праці Мері Річмонд «Соціальний діагноз» (1917), яка виходила із необхідності виваженої оцінки можливих методів допомоги людині, сім’ї з огляду на їх економічні, особисті, внутрісімейні чинники. Багато цінних ідей для психосоціального підходу містили ідеї американської дослідниці Хелен Перлман, котра критикувала поширений у тодішній практиці соціальної роботи процес «вивчення — діагноз — лікування», запропонувавши власну систему «проблема — рішення», що розширювала можливості клієнтів у подоланні проблем. Психосоціальна школа, становлення якої пов’язують з ім’ям американського фахівця Флоренс Холліс, розвинула психодинамічні підходи в соціальній роботі, водночас ма ючи багато спільного з функціональними підходами. З часом вона запозичила багато цінних ідей у гуманістичної теорії, теорії ролей, сімейної терапії, завдяки чому перетворилася на комплексну модель. Психосоціальна терапія — комплексний підхід у соціальній роботі, який передбачає тривалий соціальний супровід клієнта соціальним працівником. Ця модель ґрунтується на прагненні соціального працівника вичленити проблеми із середовища, підсилюючи при цьому сильні сторони Я клієнта і його механізми. За допомогою цих механізмів і достатньої підтримки соціального працівника клієнт знаходить у собі сили для подолання своїх проблем. Наважившись на використання психосоціальної терапії, соціальний працівник повинен передусім встановити зв’язки між соціальними та психологічними проблемами клієнта. Йдеться про те, що соціальна проблема клієнта може бути наслідком психічного захворювання, недостатньої його адаптованості до дійсності, зловживання психо- активними речовинами тощо. У межах психосоціального втручання здійснюється складна діагностика стану клієнта, адже працівнику потрібно розуміти структуру особистості клієнта, особливості його сім’ї, культурну спадщину, прихильність до певних символів. Крім цього, консультант повинен усвідомлювати, чого саме очікує клієнт від допомоги. З’ясувавши причину, сутність, взаємозв’язки проблем клієнта, соціальний працівник переходить до роботи з конкретним випадком, яка охоплює такі ключові процеси: психологічну допомогу (сприяння в психосоціальній стабілізації; посилення здатності клієнта адекватно бачити об’єктивну реальність; розвиток проникливості, завдяки якій клієнт отримує змогу розуміти вплив на його стан минулих і наступних емоцій); модифікацію середовища (робота з оточенням клієнта). Інколи клієнтів поділяють на тих, кому потрібна якась конкретна допомога, і на тих, хто потребує довготривалого консультування. При цьому в межах психосоціального підходу більшу увагу приділяють структурі особистості, психотерапевтичній роботі, аніж вдалому використанню організаційних заходів (сприянню в отриманні матеріальної допомоги, доступу до освіти, розв’язанні житлових проблем тощо). «Випадком» для психосоціальної терапії можуть бути індивід або група людей, пов’язаних родинними зв’язками. Однак у кожному разі робота має бути індивідуально спрямованою. Наприклад, у сім’ї, в якій сталося насилля, слід окремо працювати з дитиною, матір’ю і батьком. При цьому соціальним працівникам важливо мати на меті ключовий аспект психосоціальної терапії — «особу в ситуації», оскільки робота з конкретними випадками спрямовується на поліпшення взаємовідносин між людьми в межах ситуацій їхнього життя. Психосоціальна модель передбачає систематизований і структурований вплив соціального працівника на клієнта, тривалі стосунки між ними. Головне її завдання полягає у зміні особистості клієнта, стосунків та (або) соціальної ситуації. На відміну від психотерапії, яка є сферою діяльності психологів і спрямована на виявлення глибоко прихованих почуттів, соціальна робота має справу з балансом сил і модифікує їх, працюючи над поведінкою або спогадами особистості. Наріжним фактором психосоціальної роботи є неупереджене ставлення, повага до особистості клієнта. Вона визнає право клієнта на самовизначення, обов’язок соціального працівника вмотивувати необхідність майбутніх його змін, наголошує на важливості його особистої згоди на ці зміни. Наприклад, у Швеції людині, затриманій поліцією в нетверезому стані, згідно з чинним законодавством, запропонують пройти бесіду в соціальній службі для з’ясування, чи не є вона залежною від психоактивних речовин. При цьому з’ясовують соціальний і психічний стан людини, інформують її про наявні ресурси допомоги. Людина може погодитися на проходження психосоціальної терапії для досягнення певних особистих змін, а може підмовитися від неї. Отже, створення мотивації є найважливішою і найскладнішою роботою як на початковій стадії психосоціальної терапії, так і в процесі втручання. Намагаючись досягнути конкретного результату на цьому етапі, соціальний працівник повинен діяти тактовно і психологічно грамотно, контролюючи свої емоції, цілеспрямовано виявляти свої почуття. Найвикористовуванішим методом роботи за психосоціальної моделі є бесіда — метод отримання інформації, надання емоційної, психологічної, психіатричної допомоги у процесі вербальної комунікації. Спрямована вона на нейтралізацію актуальних для клієнта «межових» проблем. На відміну від бесіди за класичного психодинамічного підходу психосоціальна бесіда не занурює клієнта в його минуле. Для неї важливо підвести клієнта до розгляду всіх аспектів його становища, допомогти йому розкритися. У процесі бесіди фахівець здійснює спостереження, обстеження клієнта, робить висновок щодо його відносин на момент взаємодії, особливостей оточення та подій із життя. При цьому він стимулює рефлексію (самопізнання, споглядання, усвідомлення свого внутрішнього світу) клієнта стосовно ситуації, аналізуючи впливи його поведінки на інших та на самого себе. Клієнти також вивчають, як зовнішні подразники впливають на їх внутрішні реакції і поведінку. Головне для такої роботи — щоб клієнт зрозумів, усвідомив обмеження і вимоги, які накладають на його поведінку соціальна служба, працівник, власні почуття з приводу проблеми, що спонукала звернутися по допомогу. Для забезпечення процесу змін соціальний працівник допомагає клієнтові зрозуміти динамічні патерни його поведінки, стимулює рефлексію щодо зразків поведінки, особливо якщо він, використовуючи захисні стратегії (витіснення, проекція, заміщення, ворожість, ухиляння та ін.), уникає об’єктивних оцінок себе, свого становища, своєї поведінки, що ускладнює досягнення результату. Особливо корисним є обговорення гострих проблем (наприклад, емоційних) і почуттів (наприклад, страх, який не має раціонального пояснення). Бесіду може підкріплювати використання технічних засобів (аудіо- та відеоплеєрів, комп’ютерів, радіо, телефону), що може посилити вплив на клієнта. Велике практичне значення мають тривалість, регулярність і кількість зустрічей. Психосоціальна модель зазвичай передбачає тривалі і глибокі стосунки між фахівцем і клієнтом. При цьому фахівці повинні усвідомлювати не тільки те, як клієнти реагують на них, а й власне ставлення до того чи іншого клієнта, адже без цього неможливо правильно оцінити характер взаємостосунків і уникнути небажаних ситуацій. Інколи психосоціальна робота спрямована на подолання виявленого під час терапії дефіциту знань у клієнта, для чого соціальний працівник вишукує можливості для відвідування школи, курсів, гуртків. Дефіцит знань може виявитися у вихованні дітей, налагодженні стосунків тощо. Нерідко соціальний працівник бачить необхідність у безпосередній роботі із соціальним оточенням клієнта або у створенні груп спілкування для самотніх батьків, участь у зібраннях яких може виявитися значно ефективнішою, ніж індивідуальна робота з ними. Загалом психосоціальна модель передбачає доповнення бесід доцільною за певних ситуацій діяльністю, а іноді й наданням інших соціальних послуг. Однак ключовою в ній все ж є пояснювальна рефлексія, а не дія. Наприклад, особам, які звільняються з місць позбавлення волі, здебільшого притаманні неадекватні самооцінка і рівень прагнень, порушення емоційно-комунікативних функцій, негативні настанови, психотравми і комплекси. Психосоціальна робота з ними може бути спрямована на зміну стереотипів поведінки, оцінок, мотивації, покликану допомогти індивідам успішно функціонувати в нових умовах. У багатьох країнах психосоціальну терапію інколи здійснюють у виправних закладах, службах пробації та інших корекційних установах, де вона є важливою складовою роботи з людиною, яка скоїла правопорушення. В Україні ця модель не набула достатнього поширення, оскільки здійснюваний нині соціальними працівниками деяких служб супровід (патронаж) клієнтів орієнтований переважно на соціальне обслуговування, частково — зміну стосунків із оточенням, але не на модифікацію індивідуального сприйняття. Попри те елементами психосоціального підходу послуговуються працівники новостворених реабілітаційних центрів, особливо для людей із різними типами залежностей, недержавних центрів соціальної адаптації для осіб, які звільняються з місць позбавлення волі. Психосоціальна терапія ефективна в роботі з клієнтами, які недостатньо контролюють свою поведінку, а напругу й агресивність спрямовують на людей, які з ними взаємодіють. Часто їх поведінка не відповідає моральним нормам і законам держави. Звичним для них є зловживання алкогольними і наркотичними речовинами, що нерідко вкорінене у родинній традиції. У 80-ті роки XX ст. психосоціальна модель соціальної роботи дещо втратила популярність, що було спричинено неефективними спробами соціальних працівників самотужки втручатися у складні ситуації своїх клієнтів. Замість неї почали застосовувати командну мультидисциплінарну роботу, яка ґрунтується на інших принципах і передбачає спільну, узгоджену діяльність представників різних професій щодо розв’язання проблем клієнта. Результати її менше залежать від стабільності персоналу соціальних служб, яка є першою передумовою психосоціальної терапії, вкоріненої у глибинні особистісні стосунки соціального працівника і клієнта. Усе активніше соціальні служби стали практикувати й короткострокове втручання (зосереджену на завданні модель, кризове втручання), яке спрямоване на досягнення очікуваного результату за значної економії засобів. Крім того, у багатьох економічно розвинутих країнах утвердився погляд на соціальних працівників як на адміністраторів, «продавців послуг», що суттєво модифікувало ідею їх усвідомленої особистої співпраці з клієнтами. Внаслідок цього психосоціальна модель трансформувалася у модель «ведення випадку» (менеджмент конкретного випадку), за якої соціальний працівник є посередником в отриманні клієнтом послуг від інших організацій або здійснює примусовий соціальний контроль за особами з девіантною, де- лінквентною поведінкою. Такий підхід помітно обмежує терапевтичні стосунки між ними. Однак такі тенденції не можуть спростувати ефективності і значущості у психосоціальній терапії, яка ґрунтується на індивідуалізованому й емпатичному підходах. Вона і надалі залишатиметься актуальною у професійній соціальній роботі.
|