Участь України в міжнародному поділі праці.

Сучасний економічний розвиток під впливом процесів глобалізації та інформатизації створює умови, які спонукають до необхідності інтеграції країни в відкриту економіку, і чим важливіше місце вона займає, чим більшу роль відіграє в світових господарських процесах тим конкурентоспроможною є її економіка. Як учасник міжнародного поділу праці, Україна прагне до підвищення ефективності виробництва, прискорення розвитку науки і техніки, зростання життєвого рівня населення, що має велике значення для економіки України. Сучасний стан України у міжнародному поділі праці має своєрідну структуру яка вирізняється своєю складністю, що й обумовлює актуальність обраної теми даного дослідження.

Взаємне доповнення національних економік різних країн досягла такого ступеня, що зовнішньоекономічні зв’язки прямо й безпосередньо впливають на процес суспільного виробництва у кожній з країн. Для України участь у міжнародному поділі праці – це якісно нові засади подальшого економічного та соціального розвитку країни. Проте важливою умовою міжнародного поділу праці є так зване використання конкурентних переваг, що мотивує підвищення ефективності, прискорення розвитку науки і техніки, зростання життєвого рівня населення, що має велике значення для економіки України.

Для визначення ступеня залучення країни в міжнародному поділі праці використають певну групу показників. Економісти пропонують класифікувати показники за двома ознаками. Перша ознака – рівень розвитку міжнародного поділу праці із врахуванням експортно-імпортних операцій, що характеризується рівень відкритості економіки. Друга ознака – місце міжнародного регіону в системі зовнішньоекономічних зв’язків окремих країн з урахуванням експортних операцій. Враховує наступне: доля експорту країни в міжнародний регіон у її валовому експорті, коефіцієнт випередження темпами зростання експорту країни в міжнародний регіон темпів зростання її валового експорту, частка експорту окремої країни у взаємному експорті країн міжнародного регіону.

Поступове входження України у світовий економічний простір виявляється в розширенні її економічних, політичних, торгових, фінансово-кредитних, господарських і технологічних зв’язків з іншими країнами світу. Головним фактором, що створює ці зв’язки є спеціалізація на виробництвi машин (лiтаки, судна, ракетно-космiчна тexнiкa, танкобудування), продукцiї чорної металургiї (залiзна і марганцева руди, прокат), продукцій АПК, особливо харчової (цукор, борошно, олiя, м’ясо, молоко, овочевi консерви, кондитерськi вироби), виробництві xiмiкaтів, цементу. Україна має висококвалiфiкований науково-технiчний i технологiчний потенцiали в лiтакобудуваннi. Серед семи розвинених країн світу вона має повний цикл проектування й виробництва літаків.

Проте, спеціалізація виробництва має бути підтверджена конкурентоспроможністю товарів на ринку. Саме Україна в рейтингу конкурентоспроможності 2012/2013 посіла 82-е місце серед 142 держав світу, включених у дослідження. Порівняно з попереднім рейтингом 2011/2012 року українська економіка піднялася на 7 позицій, що свідчить про підвищення рівня виробництва та конкурентоспроможності товарів на світовому ринку. Ефективність виробництва великою мірою залежать від наявних ресурсів країни, які є основним елементом економічного потенціалу.

На розвиток міжнародного поділу праці впливають географічні фактори, нерівномірність поділу природних ресурсів на земній кулі, в тому числі рослинного і тваринного світу, а також відмінності у кліматі та умовах для розвитку сільського господарства тощо.

Ми вважаємо, Україна має великі запаси корисних копалин і надзвичайно вигідне територіальне поєднання сировинних родовищ. Але, функціонування народногосподарського комплексу України, як бачимо, значною мірою залежить від поставок з інших країн різних видів мінеральних, паливно-енергетичних, лісових та інших видів сировини.

Серед імпортованої продукції основними є нафта, газ, концентрати кольорових металів, промислове устаткування, сільськогосподарська техніка, медичне обладнання, товари хімічної, легкої промисловості, бавовна, ліс, папір, цитрусові, кава та ін.

Україна використовуючи імпортну продукцію за два ocтaннi роки випустила три принципово новi моделi лiтакiв Ан-70, Ан-140 та Ан-38, що вважаються перспективними моделями XXIст. Дев’ять суднобудiвних заводiв України спроможнi виконувати замовлення на будiвництво сучасних суден (транспортних, рибо промислових), суден технiчного флоту, вiйськових кораблiв, а також забезпечити весь комплекс послуг з їx ремонту.

Також, значними є потенцiйнi можливостi України у виходi на cвітовий ринок з продукцiєю АПК, зокрема на ринок зерна, цукру, олiї. Незважаючи на спад виробництва сiльськогосподарської продукцiї, у тому числi й зерна, Укpaїна вже нинi вступила в конкурентну боротьбу за її збут на cвітовому ринку. Найбiльш вiрогiдними партнерами України на ринку зерна будуть Грузiя, Азербайджан, Узбекистан, Typкмeнicтaн, з якими слiд укладати довгocтpoкові угоди. Не виключаються також налагодження цього ринку з iншими країнами, передусiм Африки.

Найтiснiшi економiчнi зв’язки пiдтримує Україна з країнами Схiдної Європи, зокрема з Угорщиною та Польщею. У структypi вивозу в цi країни переважає продукцiя галузей важкої iндустрiї: руда, чорнi метали, устаткування для гiрничодобувної та металургiйної промисловостi, тепловози, бульдозери, трансформатори, сiльсько-господарськi машини тощо. Понад 20 країн (Австрiя, Голландiя, Iталiя, Норвегiя, Францiя, Фiнляндiя, ФРН, Швейцарiя, Швецiя, США, Канада, Великобританiя, Японiя та iH.) отримують з Україні промислову продукцiю i промислову сировину.

Як необхідна інституційна умова включення України у світогосподарські зв’язки виступає і її участь у роботі міжнародних економічних організацій. Неможливо бути інтегрованим у світове співробітництво, не дотримуючись " правил гри" його учасників. Ці " правила", хай навіть і жорсткі, але загальновизначені в цивілізованому світі, якраз і розроблюються міжнародними економічними організаціями, таким як СОТ, МВФ, МБРР, МОП та ін.

На взаємозв’язки з іншими країнами впливає також ринкова інфраструктура України, що забезпечує створення високоякісної продукції. Головним чином на формування ринкової інфраструктури зовнішньоекономічної діяльності в Україні безпосередньо впливає зовнішньоекономічна політика держави та визначені нею сучасні пріоритети. Сутність сучасної зовнішньої політики країни полягає у підтримці експорту України на світових ринках, збільшенні його питомої ваги у зовнішній національній торгівлі. Відомий сучасний економіст Майкл Портер у книзі «Міжнародна конкуренція. Конкурентні переваги країн» виділяє п’ять головних факторів, що впливають на конкурентоспроможність товарів країни: наука і технологія, капітал, робоча сила, інфраструктура, інформація.

На наш погляд, в Україні розвиток кожного з факторів поки що є проблематичним. Щодо інфраструктури, то від її стану певною мірою залежить ефективність і всіх інших складових: розвиток науки і технології потребує адекватної науково-дослідницької інфраструктури; фінансово-кредитна інфраструктура забезпечує функціонування капіталу; можливість отримання інформації та ефективне використання робочої сили залежить від організаційно-технічної інфраструктури.

На сьогодні, однією з основних причин погіршення розвитку інфраструктури та виробництва, що можна вважати те, що країна поступово втрачає не тільки наукову еліту та висококваліфіковані кадри, які спроможні значно підвищити конкурентоспроможність держави, а й робочу силу взагалі. Фактор людських ресурсів у системі конкурентоспроможності відіграє одну з провідних ролей, а збереження його потенціалу виступає пріоритетним питанням для держави.

Незважаючи на це, для активної інтеграції України на світовий ринок необхідно докорінно перебудувати весь зовнішньоекономічний механізм, належно оцінити роль і місце зовнішньоекономічних зв´ язків у розвитку народного господарства.

За роки незалежності наша держава перенесла тяжкі соціально-економічні кризи, через які значно відстала по економічним показникам у порівнянні з розвинутими державами. Проте перебудова зовнішньо-економiчної дiяльностi України значною мiрою сприятиме її просуванню на свiтовий ринок міжнародного поділу праці. Щоб стати рівноправним учасником загальноєвропейського процесу інтеграції, Україні необхідно докласти немало зусиль для створення нової економічної системи; проходження стабілізаційного періоду, подолання кризи економіки; усунення бар’єрів у спілкуванні із зовнішнім світом; налагодження активних і взаємовигідних зв’язків з країнами-партнерами.

Тому, для ефективного включення України у глобальні економічні структури і процеси необхідно створити ряд передумов. Серед них слід виділити три основні, реалізація яких створить можливості для включення економіки України у глобальні процеси та структури. Це — системна ринкова трансформація, реструктуризація і відкритість економіки.

Отже, Україна має великі запаси корисних копалин і надзвичайно вигідне територіальне поєднання сировинних родовищ, при покращені ефективності використання ресурсів та якості товарів у міжнародному поділі праці, велика можливість піднесення рівня економіки держави на світовому ринку.