Порядок утворення і функціонування третейських судів

Порядок утворення і функціонування третейських судів в Україні передбачено Господарсько-процесуальним кодексом України та Закон України від 11 травня 2004 р. " Про третейські суди" 1. Господарсько-процесуальний кодекс України закріплює, що " підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб" (ст. 12 ГПК України) 2. Закон України " Про третейські суди" регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлений інший порядок організації, діяльності та вирішення спорів третейським судом, ніж той, що передбачено вищезгаданим законом, то застосовуються норми міжнародного договору. Дія Закону України " Про третейські суди" не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж[8].

Третейський суд визначають як недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням зацікавлених фізичних чи юридичних осіб у порядку, встановленому законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів сторін третейського розгляду шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.

В Україні утворюються та діють без статусу юридичної особи два види третейських судів; а) постійно діючі; б) для вирішення конкретного спору.

Постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих згідно із чинним законодавством України: а) всеукраїнських громадських організаціях; б) всеукраїнських організаціях роботодавців; в) фондових і товарних біржах, саморегульованих організаціях професійних учасників ринку цінних паперів; г) торгово-промислових палатах; д) всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок. Центральній спілці споживчих товариств України; є) об'єднаннях, асоціаціях суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, у тому числі банків.

Постійно діючі третейські суди не можуть утворюватися та діяти при органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Утворення постійно діючого третейського суду компетентним органом вище перерахованих суб'єктів вимагає: 1) прийняття рішення про утворення постійно діючого третейського суду; 2) затвердження Положення про постійно діючий третейський суд; 3) затвердження регламенту третейського суду; 4) затвердження списку третейських суддів.

Місцезнаходженням постійно діючого третейського суду є місцезнаходження його засновника, що не обмежує засновника третейського суду в праві визначати розташування третейських суддів за адміністративно-територіальним принципом.

Порядок утворення третейського суду для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою, умови якої не можуть суперечити положенням Закону.

Справи в третейському суді розглядаються колегіально шляхом проведення засідання. Проводиться засідання відповідно до процесуального закону та положення про третейський суд. Засідання протоколюється секретарем. Протокол підписується секретарем і усіма суддями та головуючим. За результатами розгляду справи суд приймає рішення. Рішення третейського суду є обов'язковим до виконання сторонами, які подали документи на його розгляд.

Отже, порядок утворення і функціонування судів в Україні закріплюється законами. Удосконалення організації діяльності судової гілки влади потребує завершення реалізації судової реформи. Одною із проблем реформування судової гілки влади слід визнати недосконалість нинішнього порядку призначення суддів на п'ять років Президентом України та обрання їх довічно Верховною Радою України. На нашу думку, суддів місцевих судів потрібно обирати на п'ять років мешканцями відповідної території. Суддів апеляційних судів - конференціями суддів, а суддів вищих судів, Верховного Суду України і Конституційного Суду України на з'їзді суддів.