Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Параметри відкритої економіки.
|
|
Відкри́ та еконо́ міка — економіка країни, що пов'язана з іншими країнами інтенсивним рухом товарів і капіталів, тобто економіка, яка експортує та імпортує товари та послуги. Для закритої економіки характерна відсутність зовнішньоекономічних зв'язків. Відкрита економіка у своєму розвитку спирається не тільки на національні можливості, а й активно використовує переваги міжнародного поділу праці та переваги інших факторів виробництва. Відкрита економіка, як особливий стан національної економічної системи, має ряд ознак і властивостей.
На макрорівні:
· Стійка зовнішньоекономічна спеціалізація країн, при якій обмін зі світовим господарством відбувається не в силу дефіцитів або надлишків продукції всередині країни, а на основі порівняльних витрат виробництва та якості товарів;
· Порівнянність пропорцій національних і світових цін на основні товари;
· Участь у міжнародних ринках праці, капіталу, фінансових ринках, а також інших формах макроекономічної діяльності;
· Міжнародна оборотність національної валюти.
На мікрорівні:
· Вихід підприємств усіх форм власності на зовнішні ринків товарів, послуг і капіталу; (
· Свобода вибору всіма економічними суб'єктами вітчизняних і закордонних партнерів і ринків при здійсненні господарських операцій;
· Перетворення зовнішньоекономічної діяльності в органічну складову частину господарської діяльності підприємств.
У діяльності держави:
· Відкриття внутрішнього ринку для іноземної конкуренції у поєднанні із гнучким захистом вітчизняних виробників;
· Забезпечення правових і економічних гарантій господарського функціонування іноземного капіталу;
· Зближення національного законодавства у галузі економіки, пріоритет міжнародних договірних зобов'язань над нормами вітчизняного права;
· Застосування загальноприйнятого у світовій практиці арсеналу засобів і методів регулювання зовнішньоекономічних зв'язків;
· Забезпечення участі держави у всіх найважливіших міжнародних економічних організаціях;
· Підтримка вітчизняних експортерів на зовнішніх ринках.
3. Світове господарство як система.
Світове господарство – це система взаємодіючих національних господарств, взаємопов’язаних системою економічних та інших міжнародних відносин, цілісний характер і функціонування якої визначається об’єктивними законами розвитку суспільства та міжнародним поділом праці.
Характерні ознаки сучасного етапу розвитку світового господарства:
➢ відкритість економіки як провідний принцип взаємовідносин країн зі світовим господарством;
➢ утворення системи міжнародних наддержавних організацій, діяльність яких спрямована на забезпечення стабільного і збалансованого економічного розвитку;
➢ поширення БНК, ТНК, які більшою мірою визначають міжнародну промислову інвестиційну та торговельну політику;
➢ бурхливий розвиток всіх форм МЕВ;
➢ функціонування самостійної міжнародної фінансової сфери, не пов’язаної безпосередньо з міжнародною торгівлею та міжнародним рухом факторів виробництва.
Інтернаціоналізація світового господарства –процес постійного поглиблення міжнародного взаємозв’язку та взаємозалежності суб’єктів світового господарства.
Чинники розвитку світового господарства:
- вихід економічних проблем розвитку за межі окремих держав
- інтенсифікація міграції капіталу в різних формах
- формування міжнародного ринку робочої сили
- зростання масштабів і якісна зміна характеру торгівлі готовою продукцією
- швидкий обмін науково-технічними знаннями, формування світового інформаційного простору
- розвиток сфери послуг
- поглиблення міжнародного поділу праці
- загострення конкурентної боротьби між субєктами СГ з одночасною гармонізацією міжнародної взаємодії