Обдарованість у сфері академічних досягнень.

У читанні: серед інших видів діяльності перевагу надає читанню; довго зберігає увагу, коли чита­ють; добре і надовго запам'ятовує те, що їй прочитали, виявляє значний інтерес до написання слів, букв. Має багатий словниковий запас, в мові ви­користовує складні синтаксичні конструкції, схильна до наук гуманітарного профілю.

У математиці: виявляє великий інтерес до розрахунків, вимірів, зважувань; упорядкування предметів. Незвичайне для віку розуміння математичних відносин. Гарно запам'ятовує математичні знаки, цифри, символи, легко виконує операції додавання, віднімання. Розбирається у вимірах часу, грошей, ве­личин тощо. Застосовує математичні навички, терміни до тих знань, які не мають відношення до математики.

У природничих науках: виявляє великий інтерес до предметів і явищ оточую­чого світу, до їх класифікації. Часто задає питання, пов'язані з виникнен­ням явищ, з функціями предметів. Довго зберігає увагу до предметів, пов'я­заних з природою. Демонструє випереджаюче інших дітей розуміння причин і наслідків природних явищ. Виявляє інтерес до природознавчих дослідів.

3. Творча обдарованість: дитина дуже допитлива, часто робить все по-своєму, виявляє незалежність думки, глибоко занурюється в ту справу, яка її ціка­вить і добивається високої результативності, продуктивності. Схильна до завершеності і точності в прикладних заняттях та іграх. Гнучко пристосовується до обставин, що змінилися: легко може відмовитися від певного спо­собу дій і перейти до іншого.

4. Обдарованість у сфері спілкування: це майбутній лідер, тому він легко пристосовується до нових ситуацій спілкування, зберігає впевненість у со­бі в оточенні незнайомих людей, виявляє ініціативу у спілкуванні. Є тен­денція керувати заняттями інших дітей. Приймає на себе відповідальність, що виходить за межі віку. Інші діти віддають такій дитині перевагу в якос­ті партнера, звертаються за порадою, допомогою.

Лекція 4

Тема: Психологічні особливості прояву обдарованості у дошкільному віці

План

1. Особливості обдарованих дошкільнят.

· розвиток пізнавальної сфери;

· особливості фізичного розвитку обдарованих дітей;

· психосоціальні характеристики обдарованих дошкільнят.

2. Особистісні проблеми обдарованих дітей та педагогічні умови їх подолання.

Література

1. Белова Е.С. Одаренность малыша: раскрыть, понять, поддержать. – М., 1984.

2. Лейтес Н.С. Способности и одаренность в детские годы. – М., 1984

3. Лейтес Н.С. Ранние проявления одаренности // Вопросы психологии. – 1988. – № 4. – С. 98 – 107.

4. Кульчицька О.І. Знаходимо обдарованих серед дошкільнят // Обдарована дитина. – 1998. – № 3. – С. 8-13.

5. Одаренные дети / Под ред. Г.В. Бурменской, В.М. Слуцкого. – М., 1991

6. Психология одаренности детей и подростков / Под ред. Н.С. Лейтеса. – М., 1996. – С. 10 –63.

Вивчення проблеми виховання обдарованих дітей у психології та педагогіці починається із відповіді на запитання: яку дитину можна вважати обдарованою, чим вона повинна відрізнятися від своїх однолітків? І наступне, важливе для тих, хто безпосередньо мав справу з цими дітьми чи можна без обстеження(діагностування), тільки на основі щоденних спостерігань за дітьми зробити висновок про їх обдарованість.

Почнемо з відповіді на друге питання: у визначенні обдарованості, запропонованому Комітетом з Освіти США_; спеціально наголошується, що обдаро­ваність дитини може бути встановлена тільки професійно підготовленими людьми, що розглядають такі параметри: розумові здібності та потенцій­ні можливості дитини в досягненні високих результатів (аналізується на основі виконання дитиною спеціальних тестових завдань) а також вже продемонстровані досягнення дитини у одній чи декількох областях (в то­му числі у навчанні – так звані академічні здібності).

Однак, наукова діагностика обдарованості – явище порівняно мо­лоде, в той час як факти спостережень дитячої обдарованості відомі вже давно. Отже, незаперечним є той факт, що обдаровані діти мають цілий ряд особливостей. які навіть при пpocтoму спостереженні за їх розвитком дозволяють виділити їх із маси однолітків. Численні опитування батьків, проведені психологами, зокрема Керол Текекс, дозволяють виділити ознаки, які найбільш помітні у дітей та розцінюються дорослими як прояви обдарованості:

Психосоціальні аспекти обдарованості в роботах різних дослідників розглядаються по-різному. Загалом, вони відмічають, що є ряд особистісних рис та соціальних характеристик, які вигідно відрізняють обдаровану дитину від її ровесників. Наприклад, Керол Текекс до таких рис відносить:

- сильно розвинуте почуття справедливості, яке прояв­ляється досить рано, причому ці діти можуть розуміти і соціальну несправедливість тощо;

- наявність особистої системи моральних цінностей, яка може бути досить широкою (дитина висуває до себе та оточуючих високі вимоги, гостро реагує на неправдивість, негуманні вчинки, рано проявляє основи екологічного мислення тощо); задумується над філософськими проблемами;

- яскрава уява, яка може стати причиною турботи дорослих (їм здається, що дитина не відрізняє правду від фантазії);

- добре розвинуте почуття гумору, яке теж проявляється досить рано;

- екстрасенсорні здібності (Гауен) – поки що цей аспект мало дослідже­ний, однак він підтверджується не тільки емпірично. Вчені стверджують, що у обдарованих дітей біохімічна та електрична активність мозку підвищена.

Відомий радянський психолог П.П. Блонський соціальні якості обда­рованих дітей описує так: " В характері вони дуже ініціативні і в той же час стримані і відзначаються самовладанням та усвідомленням відповідальності. Вони уміють поводитись з людьми і часто користуються автори­тетом у товаришів...”.

Серед особистісних характеристик обдарованої дитини дослідники виділя­ють також наполегливість та незалежність. Наполегливість породжує високу працездатність, вимогливість до себе, активність, бажання довести справу до кінця, іноді навіть упертість. Незалежність визначає впевненість у собі, толерантність, здатність самостійно прийняти рішення. Ці важливі риси по­требують уваги з боку дорослих, розуміння, підтримки.

Як відзначає Г. Доман, обдаровані діти, як правило, більш терпимі до чужих ідей та точок зору, ніж інші діти, вони можуть бути уважними слухачами, вони турботливі та поважають інших, але й до себе вимагають поваги. Доман підкреслює, що чим більше обдарована дитина, там менше у її характе­рі рис, які дратують нас у дітях: вони рідко вередують, пхинькають, скаржаться, бешкетують тощо. Вони дуже незалежні та впевнені у собі, мають високо розвинуте почуття власної гідності.

Разом з тим, всі дослідники відзначають, що у особистісному розвитку обдарованих дітей є досить багато складних моментів (в тому розумінні, що вони є причиною певних особистісних труднощів обдарова­них дітей у спілкуванні з однолітками та дорослими). Такі аспекти особистісного розвитку обдарованих дітей вперше були проаналізовані дослідницею Летою Холінгуорт в ході вивчення питань адаптації обдарованих дітей у колективі однолітків.

Щодо цих " негативних" якостей, то можна виділити дві категорії їх: одні " негативні риси" обдарованих дітей – не що інше, як результат непра­вильних установок суспільства по відношенню до цих дітей, прагнення підійти до них із " звичайними мірками". Зокрема, це уявлення про те, що талановиті люди є більш агресивними та дратівливими, нетерпимими до багатьох речей. Як свідчать спеціальні дослідження психологів, агресивність обдарованих та ординарних людей практично не відрізняються, навіть навпаки, показники щодо дітей підліткового віку у обдарованих нижчі щодо фізичної агресивності і дещо вищі щодо словесної (мовної). Як правило, агресивність обдарованої дитини є її захисною реакцією на певні несприятливі умови, ставлення до неї Загалом такі якості можуть виявлятися як один з показників пізнавальної активності, експресивності у пізнанні, бути реакцією на результати пізна­вальної діяльності, на умови, в якій ця діяльність проходить тощо (наприк­лад, якщо дитину відволікати від улюбленої справи)

Ми вже вели мову про начебто притаманні обдарованим непрактичність, безпорадність у побуті. Це може породжувати конфлікти з оточуючими. Однак частіше всього причина у захопленості дитини улюбленою діяльністю, а не у її невмінні обслужити себе.

Як відмічають психологи, друга категорія негативних рис, як правило, тісно пов'язані із позитивними ознаками обдарованості. Тут, як ніде, справедливим є вислів: " наші недоліки є продовженням наших достоїнств". Розглянемо це на конкретних особливостях особистісного розвитку обдарованих дошкільників:

1) Для них характерна підвищена чутливість до впливів навколишнього середовища, особливо до соціальних впливів. Саме ця риса формує у дітей підвищене почуття справедливості, заставляє глибоко переживати соціальну несправедливість, викликає прагнення виправити її. Однак ця ж риса робить обдарованих дітей надзвичайно вразливими. Діти схильні приймати все на свій рахунок, відчувати провину навіть тоді, коли їх ніхто не звинувачує. Чутливі до незадоволення оточуючих дорос­лих, вони причину його в першу чергу починають шукати у собі (особливо якщо дитина не раз чула від дорослих висловлювання про те, що вона " не така як усі" з негативними інтонаціями).

2) Ще одна риса обдарованих дітей – величезна наполегливість у всьому, що стосується сфери її інтересів. Ця позитивна, здавалось би, риса може призвести до так званого перфекціонізму (прагнення доводити все до повної досконалості). Завищені особисті стандарти є причиною виникнення почуття незадоволення, якщо результати виявляються трішки гіршими від запланованих. В цьому випадку дитина переживає по­стійний емоційний дискомфорт, пов'язаний із надзвичайною відданістю улюбленій справі. Часто причина цього у неправильному ставленні бать­ків до обдарованої дитини – до неї підходять з дорослими мірками. Фрімен відмічає, що зайві батьківські амбіції часто в причиною високого рівня ворожості у дітей (приклад: батьки юних спортсменів негативно оцінюють " нечемпіонські" досягнення).

Лівертон та Герцог відмічають також, що завищені вимоги до дітей з боку батьків формують у них низьку самооцінку та соціальну невпевненість, (діти починають сприймати себе, як невдах).

3) 3 вищесказаним пов'язана ще одна особливість: високі успіхи, яких, як правило, досягають обдаровані діти у улюблених видах діяль­ності, можуть призвести до невміння дітьми переживати невдачу (інколи такі діти виявляються відчуженими від колективу однолітків саме через те, що неадекватно реагують на програш у грі, посередні успіхи у побутових видах діяльності тощо). Часто це буває викликано тим, що діти рідко беруть участь у цих видах діяльності, оскільки батьки за­охочують у такої дитини заняття переважно тим видом діяльності, у якому проявився її талант, за рахунок інших видів діяльності. Слід вчити дити­ну аналізувати свої невдачі, частіше включати її до спільної діяльності з іншими дітьми.

Як відзначає К. Текекс, у обдарованих дітей єдекілька стандарт­них моделей поведінки, через які їм важко буває знаходити спільну мову з однолітками, вчителями, вихователями, навіть членами своєї сім'ї. Найчастіше відмічаються такі негативні явища, як:

· намагання перервати співбесідника, виправити його;

· прагнення передусім демонструвати свої знання;

· схильність перетворювати оточуючих у предмет насмішки, кепкування.

Зазвичай, ці явища розцінюються як прояв зверхності, нетерпимості до менш обдарованих людей тощо. Безперечно, вироблення терплячого ставлення до ординарних людей є важливим завданням роботи з обдарованими дітьми, однак причини вищеназваних негативних явищ можуть бути дещо іншими. Скажімо, швидкість сприйняття та аналізу, телепатичні здібності часто є причиною того, що дитина перебиває свого співбесідника, спішить пока­зати йому, що вона зрозуміла. Це робиться з добрих спонукань, а не для того, щоб принизити того, хто говорить. Так само і демонстрація знань, виправлення чиїхось помилок – це є прагнення дитини продемонст­рувати своє дружне ставлення, єдність з співрозмовником. Дитина просто не розуміє, що її менш талановиті співрозмовники ставляться до бага­тьох речей не так, як вона. З метою допомоги дітям дорослі можуть спиратись на притаманне дитині почуття справедливості, схвалювати терпля­чість та ненав'язливість. Інша річ насмішка та кепкування з оточуючих. Почуття гумору обдарована дитина часто використовує як засіб налагодження взаємин з однолітками, однак він же може стати захисною реакцією дитини на нега­разди у спілкуванні, причому найчастіше сарказм спрямовується не на істинних винуватців, а на інших, тих, хто знаходиться поряд.

Швидкий темп інтелектуального розвитку часто призводить до того, що діти не знаходять спільних інтересів із своїми одно­літками, прагнуть до спілкування з старшими дітьми та дорослими, а часто обдаровані малюки вже з раннього віку виявляють надзвичайно високий ступінь самодостатності і можуть займатись та розважати себе самостій­но.

Дослідження ряду зарубіжних психологів (Холінгуорт, Уітмора та ін) доповнюють вищесказане такими положеннями:

1. Для обдарованих дітей часто характерна неприязнь до школи (там їм не цікаво).

2. Цим дітям притаманний егоцентризм.

3. Ці діти не схильні до конформізму(відстоюють свою точку зору).

4. Їх ігрові інтереси випереджають вік.

Які риси важливо формувати у обдарованих дітей?

1. Впевненість, що базується на усвідомленій самоцінності.

2. Розуміння достоїнств та недоліків у собі самому та оточуючих.

3. Інтелектуальну допитливість та готовність до дослідницького ризику.

4. Повагу до доброти, чесності, дружелюбності, співпереживання, тер­піння та душевної мужності.

5. Звичку спиратись на власні сили і готовність нести відповідальність за свої вчинки.

6. Вміння знаходити спільну мову, та радість у спілкуванні із людьми різного віку та освітнього рівня.

Лекція 5

Тема: Діагностика обдарованості та здібностей дітей

у дошкільному віці

План

1. Методи діагностики рівня інтелектуального розвитку дітей:

2. Методи діагностики рівня творчого розвитку дітей (тести креативності).

3. Організація психолого-педагогічної діагностики обдарованості дітей дошкільного віку.