Характеристика свиней великої чорної породи

ВСТУП

Завжди в українській хаті сало з хлібом були символами добробуту і працьовитості українського народу. На жаль за останні 15-20 років відбулися кардинальні зміни. Немає потреби говорити про актуальність свинарської галузі в сільському господарстві, адже тваринництво загалом є одним із найслабкіших місць сучасного сільського господарства в Україні. З початку року, за даними Держкомстату, м‘ясо подорожчало на 10, 3%, ковбаса - 8%. Основна причина цього - недостатність сировини.Факти говорять про те, що з 1990 року поголів’я свиней і великої рогатої худоби в Україні зменшилося втричі, а споживання м’яса на душу населення- з 72 кг до 32 кг на рік. Це при тому, що фізіологічна норма становить 80 кг, європейці ж з‘їдають 100 кг, а американці до 140 кг.Незгасаючий попит і зростаючі ціни на м‘ясо роблять тваринництво, а особливо свинарство, перспективною сферою для серйозних інвестицій, представляючи довготривалі можливості для росту та розвитку ефективного бізнесу. У Західній Європі відносно невеликий вибір традиційних європейських порід домашніх свиней, різноманіття ж гібридів для відгодівлі вражає. Поряд з десятком великих німецьких селекційних фірм (PIC, BHZP, Hulsenberg, JSR, Topigs, UPB), кожна з яких виробляє для ринку мінімум 2-3 лінії свиноматок-гібридів і стільки ж батьківських ліній, гібридизацією також займаються десятки більш дрібних господарств. Сучасні свинарницькі комплекси в основному не використовують чистопородних свиноматок, оскільки біологічна стійкість до стресів та хвороб у ліній гібридних свиноматок в 2-3 рази краща. Виробництво свинини — це тривалий безпере­рвний цикл. Його неможливо раптово зупинити чи відновити знову. Надто ж, коли галузь свинар­ства має першочергове значенняу створенні продовольчої безпеки країни. Воно впливає та­кож на розвиток мясопереробної і шкіряної про­мисловості, комбікормової індустрії, виробників технологічного устаткування. Якщо свинарство загине, то зруйнується увесь економічний ланцюг. Цього допустити не можна, але й працювати зі збитками в умовах ринкової економіки ніхто не зможе.

1. Історія створення породи (аналітична частина)

Науковці вважають, що свиней використовували в господарстві ще близько 6000 років тому. Однак особливого значення як джерелу м’яса їм не надавали. У стародавньому Єгипті тільки найбідніші споживали їхнє м’ясо, в основному ж свиней використовували для втоптування в землю свіжо посіяного насіння культурних рослин. Можливо через специфічну поведінку цих тварин, негативне ставлення до них поширювалося й на людей, які з ними контактували. Стародавні єгиптяни забороняли пастухам навіть переступати поріг храмів.

Зовсім по-іншому ставилися до свиней давні греки та римляни. Саме вони почали застосовувати особливі методи утримання і вирощування свиней. Цих тварин тримали великими стадами і випасали на відкритих ділянках. Свині були навчені входити в загони і виходити з них за сигналом горна пастуха. До столу вищої римської знаті подавалося м’ясо свиней, вирощених особливим чином, привозили їх до Риму з Сардинії.

Інші народи, такі як галли, германці і франки високо цінували свиней. Згідно історичних даних, у Карла Великого було від 400 до 600 свиней, яких утримували на відгодівлі поблизу тогочасних легендарних європейських лісів. Однак з часом, у зв’язку зі швидким винищенням лісів в Європі і зменшенням природного корму, поголів’я значно зменшилося.

Тільки з початком промислової революції вирощування свиней знову стало перспективним. Різко зросли потреби у м’ясі і жирі, що й змусило замислитися над оптимізацією виробництва. Тварин уже більше не утримували стадами по лісах. Селяни тримали їх в постійних загонах, неподалік від великих міст або вирощували, як домашню худобу на задніх дворах, годуючи садовими і харчовими відходами. Свині при цьому часто були джерелом невеликого доходу, давали своїм господарям м’ясо, сало, ковбасу.

Перші успішні кроки в цілеспрямованому розведені свиней зробили англійці у XVIII столітті, які й започаткували селекційну роботу, схрестивши місцеві породи зі свинями із Східної Азії та Середземномор’я. Так з’явилася швидкоростуча, плодовита порода англійського Ландраса, що послугувала основою для всіх європейських порід.

Особливістю свиней, як виду тварин є невеликий вибір порід. В США вирошують короткі і сальні породи Duroc, Jersey, Chester Whites, Hampshire. У Європі, внаслідок інших потреб, а саме великої кількості споживачів нежирного м’яса, розводять німецьку, датську, бельгійську, Ландрассів, Хемпшири, Пітрейни та гібриди на їх основі. В промисловому свинарстві використовуються лише тварин, що виведені методом гібридизації.

Домінуючі нині в Європі високопродуктивні гібриди є продуктом багатолітніх наукових досліджень та цілеспрямованої селекційної роботи.

В світі існує 100 порід свиней. Основні породи (більше 75% порідних свиней) більшості країн Європи - крупна біла, або йоркшири (Італія, Австрія, Угорщина, Польща, Франція, Великобританія), і ландрас (Данія, ФРН, Норвегія, Нідерланди, ФРН, Швеція, Бельгія). У Великобританії, крім того, розводять уельську, крупну чорну, беркширську, білу довговуху, эссекську і ін. породи. У Бельгії близько 25 % поголів'я свиней складає порода пьетрен, яка була завезена і в інші країни, у тому числі і в СРСР. У США основні породи - беркширська, дюрок, гемпшир, польсько-китайська, честер біла; у Канаді - крупна біла, ландрас і лакомб. У азіатських країнах розводять ландрасів, середню білу, беркширів, в менших кількостях крупну білу, гемпширів, крупну чорну і ін.

Залежно від напряму продуктивності породи свиней класифікують:

· На беконних - ландрас, темворс і др.;

· М'ясо-сальні, або універсальні, - крупна біла, гемпшир, польсько-китайська, дюрок і др.;

· Сальні - крупна чорна, беркширська, мангалицька та інші.

В Україні зараз вирощуються - 22 породи свиней, декілька порідних груп і спеціалізованих м'ясних типів:

· М'ясні і беконні - естонська беконна, ландрас, дюрок, гемпшир, уржумська і др.;

· Універсальні (м'ясо-сальні) - крупна біла (85, 4 % порідного поголів'я свиней), українська степова біла, сибірська північна, брейтовська, литовська біла, латвійська біла, ливенська, миргородська, українська степова ряба, кемеровська, муромська і ін. Велика чорна порода– одна із найстаріших порід у Великобританії.

У свій час була широко розповсюджена в південних графствах країни від Суффолка до Ессекса на сході, Девоншира і Корнуелла на заході. Це були великі висловухі тварини, грубої статури, чорної і чорно-рудуватої масті, міцної конституції, добре пристосований до умов вільного утримання. Є свідчення того, що сучасні великі чорні свині отримані в результаті схрещування розводилися на цій же території з раніше існуючими корнуэльськими і чорними эссекськими свиньми. Такі схрещення і цілеспрямована тривала селекція додали породі полегшеного типу і хороші м'ясні форми. Становленню породи багато в чому сприяло створення в 1899 р. суспільства по розведенню великих чорних свиней. У міру збільшення тварин білої масті або переважно з білою шкірою, поголів’я великих чорних свиней значно скоротилось. Крім того, з переходом свинарства на безвигульне утриманя тварин у великих чорних свиней намітилася небажана тенденція до ослабіння кінцівок. Проте це одна з порід найбільш конституціонально міцних і плідних свиней, не вимогливих до умов утримання і добре використовуючих пасовища. Свиноматки цієї породи хороші годувальниці, вигодовують багатоплідні і життєздатне потомство. Виключно добрі результати отримують при схрещуванні їх з кнурами великої білої породи, що дають потомство переважно білої масті, яке володіє високою життєздатністю, швидкістю росту і м'ясною продуктивністю[1].

В нашу країну їх завезли в основному в 1947 році. Це тварини густого м'ясо-сального типу, спокійного темпераменту, міцної конституції та чорної масті, добре пристосовані до пасовищного способу утримання й легко переносять спеку. Дорослі кнури в умовах господарств мають живу масу 300-340 кг, свиноматки — 200-240 кг [5].На державному породовипробуванні у свиней великої чорної породи середньодобові прирости становили 733 г при затраті корму на 1 кг приросту 4, 07 к. од. і досягненні живої маси 100 кг за 186 днів. Багатоплідність маток — 9-11 поросят. Кнурів цієї породи широко використовують для промислового схрещування з тваринами великої білої та інших порід. Схрещування сприяє скороченню строків відгодівлі на 5-10 днів, збільшенню середньодобових приростів на 3-5% і економії кормів на кожному кілограмі приросту на 0, 12-0, 15 к. од. порівняно з чистопородним молодняком контрольних груп [2].

Помісний молодняк народжується білої масті. В умовах оптимальної відгодівлі великі чорні свині у 9-10 місяців можуть досягати 190-210 кг. Основні генеалогічні лінії породи: Граніта, Нарциса, Елеве; родин: Васерблюми, Ітоки, Ліри.

Свиней великої чорної породи розводять і масово використовують для схрещування в багатьох регіонах України. Розводять свиней цієї породи у Донецькій, Луганській, Сумській та Вінницькій областях. Провідним племгоспом є " Червона зірка" Костянтинівського району [2] Донецької області Провідними племзаводами вважаються " Красная звезда" Донецької і " Тернівський" Сумської областей.

Головним в роботі з поголів'ям цієї породи є підвищення показників відгодівельних і м'ясних якостей тварин. Назріла необхідність завезення невеликої кількості кнурів великої чорної породи з інших країн з метою " освіження крові" [5].

Характеристика свиней великої чорної породи

Чорні породи свиней. Темне забарвлення шкіри і щетини відбувається, вочевидь, від китайських маскових і інших східноазіатських домашніх сви­ней. Породи, в яких шкіра і після обшпарювання залишається темно-синьо-сірою, слід строго диференціювати від тих, в яких пігмент не відкладається в шкірі і, отже, після обшпарювання вона стає білою.

Чисто чорні породи. Тварини цих порід надійно защи­щені від дії сонячних променів. Ця пристосованість обумовлена кліматичними умовами їх батьківщини — Китаю і узбережжя Середземномор'я (Італії і Іспанії). До групи чер­ных порід відноситься і португальська алентежу.

У Великобританії розводять свиней крупної чорної породи, в Німеччині – корнуельську, в колишній Югославії – славонську пфейферову (отриману в результаті схрещування з мангалицькою). Тварини всіх згаданих вище порід мають порівняно великі вуха, що звисають вперед.

Чорні породи з білими відмітинами. Найстарішою ангійською культурной породою з цієї групи, що надала дуже великий вплив на свинарство всього світу, є беркшир. В беркшира є шість білих відмітин — на ногах, на кінці рилаі хвості; щетина у них інтенсивного чорного кольору, блискуча, шкіра рожева і після обшпарювання стає білою. У США такі-ж відмітини мають свині польсько-китайської породи, які, завдяки зміні сального типу в м’ясний, отримала тут дуже велике значення.