Телекомунікаційні ресурси в діловому спілкуванні.

У деяких людей радіо- або телеінтерв’ю може викликати страх. Навіть у дуже досвідчених державних і суспільних діячів іноді спостерігаються симптоми страху, як тільки вони з’являються перед камерою або мікрофоном. Однак, якщо слідувати декільком простим порадам, радіо- і телеінтерв’ю можна буде давати легко і впевнено. У підсумку вдається використовувати ці потужні засоби комунікації як складову розгорнутої програми зв’язків із громадськістю і ЗМІ. Для цього необхідно:

1) Підготовка до проблеми. Глибоко розібратися в проблемі, передбачити найбільш важкі питання й підготувати найкращі відповіді на них.

2) Визначити позицію заяви. Позиція заяви повинна базуватися на думці, яку бажано донести до глядачів або слухачів за допомогою інтерв’ю, і ґрунтовно опиратися на факти для того, щоб викликати довіру. Якщо знадобиться, для її підкріплення необхідно скористатися матеріалами з авторитетних джерел.

3) Бути природним. Розмовляти з інтерв’юером в дружній манері. Говорити просто, не стримувати міміку й жести. Уникати трудно виголошуваних і довгих слів.

4) Бути впевненим. Інтерв’ю беруть тому, що хтось обізнаний по певних питаннях. Тому не варто боятися того, хто бере інтерв’ю. Той, хто дає інтерв’ю знає більше, ніж той, хто його проводить, потрібно спокійно й впевнено відповідати на кожне питання.

5) Відповідати коротко. Відповіді завжди повинні бути прямими і по темі. Радіо- і тележурналістам потрібні короткі, чіткі, логічні положення, які вимовляються не більше 30 секунд. Необхідно дотримуватись основної думки, продуманої заздалегідь, уникаючи довгих заяв, які будуть розпорошувати повідомлення, стомлювати слухачів, віднімати у всіх зайвий час і у підсумку не потраплять в ефір.

6) Бути щирим. Довіра до того, хто дає інтерв’ю, залежить від нього самого. Ніколи не потрібно приховувати й спотворювати інформацію. Журналіст, який виявив, що його ввели в оману, ніколи більше не стане довіряти тому, у кого він бере інтерв’ю, і його організації.

7) Відповідно одягатися. Для телеінтерв’ю одягаються привабливо. Уникають зайво яскравих кольорів. Потрібно, щоб телеглядачі зосередилися на тому, про що говорить виступаючий, а не на тому, у що він одягнений.

Стиль поводження під час інтерв’ю з друкованими органами, загалом, той же, що й у випадку інтерв’ю для радіо й телебачення. У цьому випадку корисним буде запропонувати додаткову інформацію після того, як репортер одержав короткі відповіді на всі поставлені питання. Це підкріпить відповіді на питання. Навіть, незважаючи на те, що газети мають обмежений обсяг, вони, як правило, використовують більше деталей на своїх сторінках у порівнянні з радіо- і теленовинами.

Поведінка під час телефонної розмови.

· Знявши трубку, представитися.

· Говорити в трубку, вимовляти слова чітко.

· Дізнатися, чи є у співрозмовника час на розмову, якщо ні, запитати дозволу передзвонити, уточнивши коли.

· Налаштуватися на позитивний тон.

· Намагатися прямо не заперечувати співрозмовнику, слухати його не перебиваючи.

· Уникати монотонності, періодично міняючи інтонацію розмови.

· У промові уникати жаргонізмів.

· Коли співрозмовник чогось не розуміє, треба терпляче пояснити сказане.

· Говорити треба повільно, спокійно, достатньо голосно і виразно.

· Виділяти голосом особливо значущі слова;

· Свідомо змінювати силу голосу, не говорити монотонно;

· Вживати короткі речення, в яких формулюйте тільки одну думку;

· Періодично робити паузи, даючи можливість співрозмовникові засвоїти сказане, посміхатися під час розмови, тоді голос робиться більш приємним.

Висновок. Для ефективного лідерства необхідним є не тільки розвиток особистісних якостей, на чому робиться акцент в теорії «великих людей». Важливим є також дотримання гнучкого підходу до керівництва, який враховував би здібності керівника, здібності та потреби підлеглих, а також специфічність організаційних цілей. Керівник, який хоче працювати якомога ефективніше, не може дозволити собі застосовувати протягом всієї своєї кар'єри якийсь один стиль керівництва. Важливою складовою ефективного лідера є також його внутрішня ділова культура, знання і вміння в галузі різних форм ділової комунікації.