Перський орнамент

Перський орнамент досяг свого розквіту до XV-XVI ст. Він виник під сильним впливом художніх культур Сходу, увібравши в себе їхні досягнення й творчо переробивши у свій стиль, в якому вгадуються елементи й арабського, і індуського, і візантійського мистецтва. По своїх стилістичних особливостях він сильно відрізняється від інших східних орнаментів і найбільше тісно примикає до ассиро-вавилонского.

Перському орнаменту властиве уважне й любовне відношення до форм природи, рослинного й тварини світу. У перському мистецтві на відміну від арабського і мавританського не було заборони на зображення тварин, а тому перські майстри досягли в ньому великої досконалості.

Для перського орнаменту (килими, тканини, кераміка) характерне сполучення в одній композиції сплетіння геометричних ліній, стилізованих квітів і тварин у русі. Гвоздика, анемони, шипшина, іриси, нарциси й різноманітні форми польових квітів частіше інших використовуються перськими художниками в їхніх орнаментальних композиціях. Із тварин перевага віддається зображенню лева, леопарда, сарни, газелі, верблюда, слонів і птахів Для іранської кахельної кераміки епохи Ахеменидов (559-330 р. до н.е.) характерні закінченість малюнка й багатство колориту. Основними кольорами були синій, білий і зелений. Зображувалися наступні мотиви: хід лучників, фантастичні істоти, такі як парні крилаті сфінкси або крилаті бики.

У прикрасі золотих посудин були поширені зображення квітки лотоса й пальмети, розташовані парами козероги, що стали однієї із удалих знахідок ахеменидського декору. Іноді фігура тварини має крила. На золотих прикрасах одягу часто зустрічається зображення вписаного в коло рогатого й крилатого лева з поверненою назад головою.

У мистецтві Сасанидов (226-651 р. н.е.) орнаментальні сюжети рідко мають релігійний характер, а здебільшого присвячені прославлянню монарха. У сценах полювання цар зображується незворушнім й гордовитим, а тварини в страху тікають від нього в різні сторони.

Посуд з дорогоцінних металів прикрашався орлами, крилатими конями, козерогами, симетрично розміщеними по обидва боки древа життя. На срібних пляшках можна зустріти опуклий орнамент у вигляді жінок, які танцюють або несуть дарунки. На пляшках, прикрашених карбованими й гравірованими медальйонами із зображенням реальних і фантастичних тварин, використовувалися також малюнки в колі з розеток.

Тканини епохи Сасанидов є одним із блискучих досягнень мистецтва Ірану цього часу. Тут використовувалися характерні для Ірану мотиви орнаменту: фантастичні істоти, собака-павич «симург», грифони, крилаті коні; з реальних тварин - лев, козеріг, кабан, півень і інші птахи. Є також сцени полювання з фігурами вершників, симетрично розташованими по сторонах древа або пальмети. Всі мотиви вписані в коло, обведене білим крапковим бордюром. Високодекоративний характер цих мотивів викликав численні візантійські наслідування. Іранські майстри на відміну від візантійських не прагнули до багатобарвності й здебільшого обмежувалися одним - двома, часом трьома кольорами. Декоративність перських тканин захоплювала європейців і була предметом наслідування не тільки в Європі, але й в інших країнах Азії, аж до Китаю.

У перському орнаменті присутня велика розмаїтість кольору. Колірні композиції будуються на м'яких півтонах. Улюблені кольори: голубий з аквамариновим відтінком, бліді рожеві, приглушений червоний з теракотовим відтінком, бляклі синюваті, зеленуваті, охристі й т.п. В архітектурному орнаменті переважає лазурове тло з білими квітами й зеленими листами на ньому.