Арабський орнамент

Арабський орнамент багато ввібрав у себе з перського, візантійського, почасти греко-римського мистецтва.

У силу того, що зображення людини заборонялися релігією ісламу, головною формою художнього втілення мусульманської культури стали архітектура й прикладні мистецтва, у яких надзвичайної розмаїтості й виразності досяг орнамент.

У мусульманському мистецтві виділяють два види орнаменту: геометричний - «гирих» і рослинний - «ислими». Як правило, вони вживаються порізно, але можуть бути використані й разом.

«Гирих» - у перекладі з арабського означає «вузол». Будується гирих на «сітках», які утворюють «вузли». Вся побудова його зводиться до знаходження основної фігури і її точного місцезнаходження на «сітці». Іноді одна орнаментальна сітка як би накладається на іншу. В основі побудови гириха найчастіше лежить геометрія кола, правильний його розподіл на частині, за допомогою яких робиться побудова квадрата, прямокутника, багатокутника. Інакше кажучи, гирих створюється за допомогою циркуля й лінійки.

У композиції гириха сусідять і з суперничають між собою десятки різних геометричних орнаментів, отриманих від багаторазового накладення багатокутників один на одного, багатокутників на коло, і т.п. Любий гирих вивірений математично, побудований відповідно до раціонального порядку, що дає можливість створити орнамент із одного нескінченно й механічно повторюваного рапорту.

Успіхи орнаментально-декоративного мистецтва Сходу немислимі без великих наукових відкриттів в області математики. Вони проклали орнаменту широкий шлях для створення геометричних побудов.

Орнамент, що застосовувався арабами і названий арабесками, складався з декоративних мотивів, що складно переплітаються у вигляді сітки, геометричного й стилізованого рослинного характеру, доповнених написами, виконаними канонізованими шрифтами: «куфічним», прямокутними буквами арабського письма й «насх» (скорописним почерком).

Окремі елементи рослинного візерунка служили для заповнення тла орнаменту з геометричних фігур, а також для рішення більше самостійних завдань.

Узорність - невід'ємна частина середньовічного (XI-XIII ст.) мусульманського орнаменту. У цю епоху узорність була властива всім видам мистецтва Сходу і є своєрідним визначенням стилів як в архітектурі й прикладних мистецтвах, так і в поезії й музиці. Мислителі й художники того часу уявляли собі всю світобудову то у формах абстрактних побудов, то у вигляді фантастичних тварин. Біруні дав наукове обґрунтування зв'язку живої природи з геометризацією форм у мистецтві, тим самим обґрунтувавши присутність рис геометрії в орнаментальній творчості.

У так званому «квітковому стилі» філософи середньовічного Сходу бачили можливість, нехай навіть у казкової, «неземній» формі, виражати мрії людства про спокій, красу, щастя. На рубежі між рослинним і геометричним орнаментами знаходяться деякі фігури: медальйони, розетки, фігурні арочки, облямівки.

Крім них, арабський орнамент використовував і інші мотиви: зооморфні, міфологічні (крилаті тварини), астральні (місяць, сонце, зірки), тваринний епос стародавності, сцени полювання, священне древо життя.

В орнаментальних розписах, у розробці різьблення переважали червоний і голубий кольори в сполученні з білим і позолотою; використовувалися й інші кольори - вохристо-жовтий, зелений. Єдиної колористичної гами не існувало; у різних країнах Ближнього й Середнього Сходу застосовувалися свої особливі сполучення фарб.

В архітектурі арабів були поширені так звані сталактити - зчленування дрібних консольних ніш, які нависали одна над іншою. Сталактити виконувалися з гіпсу, теракоти й створювали винятково тонку гру світлотіні.

Дерев'яні ніжки, спинки, локотники нечисленних форм меблів оброблялися із застосуванням різних геометричних типових для арабів орнаментальних мотивів, серед яких головне місце займала стрілчаста полога арка.